Chernihiv eparchial archive (1900-1915)

At the beginning of the 20th century. a museum operated in Chernihiv, колекція якого налічувала близько п`яти тисяч експонатів та складалася виключно з предметів православного церковного культу. Це був спеціалізований музейний та науковий заклад, основною метою діяльності якого була концентрація церковних старожитностей задля їх наукового дослідження та недопущення можливого псування та втрати пам`яток церковного мистецтва та ужитку на місцях. У цій унікальній, дорогоцінній для науки та коштовній збірці відобразилася історія Чернігівської єпархії – однієї з найстаріших православних кафедр на теренах України.

Історії заснування музею, етапам формування колекції та людям, завдяки зусиллям яких колекція була створена та досліджена і присвячена була музейна зустріч, проведена 2 March 2023 року у Чернігівському історичному музеї ім. В.В.Тарновського.

Чернігівське Єпархіальне давньосховище стало п’ятим спеціалізованим церковним музеєм після Київського церковно-археологічного товариства (1872 р.), Волинського (1893 р.), Подільського (1903 р.) та Полтавського (1906 р.). До створення у Чернігові церковного музею керівництво єпархії підштовхнули три гучні скандали, Археологічні зїзди, наукова громадськість та заступництво спадкоємиці київського митрополита Гедеона Святополка-Четвертинського. У відповідь на тиск наукової громадськості (Volodymyr Antonovych, Миколи Петрова) для запобігання знищення пам’яток церковної старовини духовна консисторія 19 June 1900 Dr.. приймає рішення про заснування Чернігівського єпархіального давньосховища та вимагає від усіх благочинних та настоятелів монастирів привести до ладу монастирські та приходські ризниці та надіслати у консисторію відомості про старожитності. Але реалізація цього формального розпорядження знову стикнулася з небажанням церковної влади та священників на місцях допомагати справі і розтягнулася на декілька років.

4 May 1906 Dr.. The Chernihiv Theological Consistory appealed to the Board of the Chernihiv Theological Seminary with a proposal to lead the work on the creation of a diocesan museum . Згоду на завідування майбутнім музеєм дав викладач семінарії Володимир Дроздов. Саме В. Дроздову ми маємо повною мірою завдячувати зібранню, вивченню та збереженню колекції в непростих умовах наступу більшовицького атеїзму.

Фінансування Чернігівського єпархіального давньосховища (further - ЧЕД) здійснювалось за рахунок єпархії, пожертвувань та членських внесків (1 крб. на рік). Для керівництва діяльністю музею було створено Церковно-археологічну комісію, що складалася з представників від духівництва, обраних Єпархіальним з’їздом. Статут чітко окреслював групи пам’яток, які планувалося зосередити у музеї, й можливі шляхи їх надходження. Тимчасово музейна колекція мала розміститися у коридорах Чернігівської духовної семінарії “в спеціально облаштованих вітринах, шафах та рамах за склом”, але проіснувала там аж до 1913 Dr..

Do 1907 Dr.. at the general diocesan congress of the clergy, funds were allocated for the construction of a new museum 200 крб та ще 150 for planned scientific expeditions . Влітку 1907 Dr.. Володимиром Дроздовим та Костянтином Карпинським було здійснено три наукові екскурсії. Do 1908 Dr.. In. Drozdov organized the first catalog of the Chernihiv diocesan archival repository, which consisted of five sections. До відкриття ХІV Археологічного з’їзду в Чернігові було приурочене видання першого випуску “Сборника” Чернігівського єпархіального давньосховища, а у приміщенні Реального училища облаштована виставка, на якій представлено 873 експонати з колекції ЧЄД.

On 1913 Dr.. Єпархіальне давньосховище було розміщено у новозбудованому Єпархіальному домі (тепер приміщення Філармонійного центру). Того ж таки року було запроваджено посади хранителя (Костянтин Самбурський) та сторожа. Єпархіальне керівництво надавало можливість музею безкоштовно користуватися електроенергією, опаленням та кімнатами для хранителя. Спеціально для розміщення експонатів було виготовлено 12 вітрин-столів, 5 шаф, 1 скляна вітрина у вигляді піраміди, ікони та зображення чернігівських архієреїв прикрашали стіни Єпархіального дому і залу засідань. Музей був відкритий для відвідувачів, кількість яких перевищувала 1000 осіб на рік.

Do 1914 Dr.. голова Церковно-археологічної комісії Михайло Доброгаєв розробив новий статут, згідно якого вона перетворювалась у Церковно-археологічне товариство. In addition, відбулися й структурні зміни: створювались повітові археологічні комітети у церковних благочинних округах єпархії. При комітетах планувалося створити церковно-археологічні музеї, які передбачалось розмістити у повітових Братських домах. Згідно постанови Єпархіального з’їзду духівництва від 29 November 1914 р., було запроваджено так звану “загальну археологічну повинність”, що полягала в обов’язкових грошових внесках на потреби музею від усіх церков єпархії.

Do 1915 Dr.. Чернігівське єпархіальне давньосховище фактично було закрито. В Єпархіальному домі розмістився шпиталь для поранених. Колекція музею була запакована в ящики та підготовлена до евакуації. Do 1917 Dr.. музейне зібрання тимчасово було перевезено до ризниці Архієрейського дому Троїцько-Іллінського монастиря, але внаслідок розміщення тут дитячого будинку з 1921 Dr.. експозицію знову було згорнуто. Do 1922 Dr.. експонати були перевезені до будинку Гортинського (сучасне приміщення Чернігівської обласної стоматологічної поліклініки), в якому невдовзі почав діяти так званий 5-й Радянський музей (Музей культів). Його завідувач В. Дроздов розібрав і описав пам’ятки, впорядкував каталог. Unfortunately, з’ясувалось, що кількість експонатів у порівнянні з 1915 Dr.. зменшилася майже в 5 разів. Наразі частина колекції ЧЄД частково зберіглася в фондах Чернігівського обласного історичного музею ім. VV. Tarnovsky.

Senior Research Fellow,

candidate of historical sciences Olga Heyda