Coat of arms on the portrait of Bohdan Khmelnytskyi

На 6 січня припадає день народження славетного Богдана-Зіновія Хмельницького. Відома народна приказка “Від Богдана до Івана не було гетьмана”. Так високо українцями був оцінений внесок в їх історію лише двох гетьманів – Хмельницького та Мазепи.

В Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського зберігається старовинний портрет першого з них, розміром 90 х 74 see. Гетьман зображений у вишневому жупані, підперезаний темно-синім поясом, з поворотом голови уліво ¾, більш ніж поясний, з коштовною булавою в одній руці, інша покладена на ефес шаблі, головний убір – червона шапка підбита хутром, with 2 білими пір’їнами, на плечах – синя опанча (або кирея) із хутряним коміром; у правому верхньому куті – герб. В ньому на синьому іспанському щиті лежить червоний ренесансний щит, де зображений козак у статичній позі. Він одягнений у жовтий жупан, з-під якого проглядається рожевий нижній одяг, на плечі – рушниця з коричневим дерев’яним ложем, яку козак підтримує рукою, інша рука оперта у бік, до пояса причеплена шабля, на голові козака синя кругла шапка, що прикрашена білим султанчиком, на ногах коричневі чоботи. Обабіч щита арматура: зліва виглядають 2 списи на коричневих держаках з металевими лезами, жовта труба та 2 темно-жовті гармати; справа – темно-жовта шабля, бердиш на коричневому держаку з металевим лезом, жовта труба та 2 темно-жовті гармати. Під щитом – 2 жовті барабани, між якими зображена 8 променева жовта зірка. Угорі щитаа, на коричневих держаках, 5 прапорів, увінчаних металевими списами: по центру – жовтий, обабіч якого два червоні та 2 блакитні (або білі). По краям синього іспанського щита абревіатура жовтими літерами “Б Х Г В Е К М З Л” (Богдан Хмельницький Гетьман Війська Его Королівської Милості Запорозький Л (?)). В абревіатурі художник зробив помилку в останній літері – треба “А:”. Саме така абревіатура на гравюрі В. Гондіуса 1651 р., яка послугувала взірцем. Ще одна помилка стосується зірки, бо на гравюрі це чи то щит, чи то колесо. Гондіус інакше вирізав і фігуру козака (він зображений у русі), та розмістив арматуру. Схожі помилки бачимо на гравюрі К. Вауманса, 1659 р., водосвятній чаші Б. Khmelnytskyi, 1630 р., копійних портретах XVIII–XIX ст.

Походить портрет з збірки В.В. Тарновського-молодшого (по каталогу 1898 Dr.. № 704). Restored in 1952 Dr.. (паспорт реставрации № 354 від 6.04.1952 р.).

Насьогодня усталене датування цього портрета 2 половина – кінець XVII ст. Проте ми недарма детально описали герб та подаємо його зображенння. Подібна іконографія герба Війська запорозького (статична поза козака, Clothing, головний убір, поворот та нахил тулуба) склалася на Гетьманщині у 30-х – 50-х рр. XVIII ст. і вживалася до скасування гетьманату. Таким чином можемо припустити, картина була написани саме у ці роки. Можна заперечити, мовляв герб був дописаний пізніше. Аж ні. Порівняння гами фарб свідчить, що герб написаний одночасно з портретом. Отже, після уточнення часу створення портрета, для істориків мистецтва козацької України з’являється можливість встановити ім’я художника, що в цей час тут жив і працював та був добре обізнаний з реаліями життя.

Старший науковий співробітник музею,

кандидат історичних наук Ігор Ситий

Ровинский Д.А. Материалы для русской иконографии. Санкт-Петербург, 1886. issue. 6. С. 1, 201.

Каталог украинских древностей коллекции В.В. Tarnow. To. 1898. С. 77. № 704.

Нариси з історії українського мистецтва. To. 1966. С. 96, 97.

Історія українського мистецтва в шести томах. Т.3: Мистецтво другої половини XVII–XVIII століття. To. 1968. С. 251. Зазначено, що були популярні портрети, які наслідували гравюру Гондіуса.

Степовик Д. Загадки граверської Богданіани //Україна. 1979, January. С. 22–23.

Сас П.М. Герб Війська запорозького: із минулого у сучасне. К., 2010. С. 134.

Ситий І.М. Козацька Україна: печатки, emblems,,uk,signs and emblems late sixteenth,,uk,eighteenth century,,uk, знаки та емблеми кінця XVI–XVIII століть. - K., 2017. С. 559–561.

Гречило А., Завітій Б. Наш герб. Українські символи від княжих часів до сьогодення. К., 2018. С. 98–101.