Congregant of Metropolitan Peter Mohyla and Hetman Ivan Vyhovsky from the Baturyn Monastery

In the Chernihiv regional historical museum named after V.V. Тарновського зберігається цікава рукописна книга, яка була придбана у 1989 year. Книга без оправи, налічує 688 арк. (колись було більше 706) розміром 29 х 17 see, без початку та кінця. Серед філіграней паперу зустрічаються знаки “Ливчиці”, “Кораблик”, “Кабан”, “Лілея”, “Сокира у щиті під орлом”, які датуються 1549–1612 рр., тобто вона була переписана після 1612 year.

Її назву та історію вдалося встановити завдяки маргіналіям на берегах аркушів 1–35. Найбільш давній запис такий: “… а от еже по плоти Рожества Х[ристо]ва …пана Яна Тышкевича воеводы киевского а за преосвященаго метрополита киевского Петра Могилу а пана войта киевского Андрея Ходыку сию книгу глаголемую Соборник на вси празники урочыстые господские на увес рок надал многогр±шный священно иерей Климентий Прокопович поп С[вя]того Николы Наберезкого иж в Киеве при котором храму служыв рок тридцат и пят гд± и т±ло свое погребсти казал и за отпущение грехов своих на храм С[вя]того Николы и книгу сию отказав и за отпущение грехов малжонки своей Ирины Томиловны и чад своих Матрены Федоровое Марченковое и Макрины Лукяновое Кравцовое которая книга Соборник мает быти в±чными часы при церкви С[вя]того Николы Наберезкого а хтобы еи см±л и важыл отдалити от храму с[вя]того и на свой пожыток привлащыт на таковом нехай будет клятва с[вя]тых отец триста и осмнадесят иже в Никей собравшихся на безбожного Ария и Нестория”.

Коли ж був зроблений цей запис? Ян Тишкевич займав посаду воєводи у 1630–1649 рр., Петро Могила був митрополитом у 1633–1647 рр., Андрій Ходика займав уряд війта у 1644–1651 рр. Отже запис датується 1644–1647 рр. Він проливає світло на давню історію Микільського храму, коли він був ще дерев’яним, знайомить з родиною священника, тогочасним українським правописом. Можливо книга була переписана темно-коричневими чорнилами та киноварью у Києві кількома особами. На це вказують редакційні позначки на берегах: “сееж± лист”, “сей к…. з слова Данила ему же … зри лист …”, “осм листов”, “листов ДІ”, “тоеж и перш. Лист УНА”, викреслення абзаців (арк. 54, 79, 80, 202 called., 256, 292 called., 540 called.), речень (арк. 58, 265), дописи речень (арк. 59 called., 61, 64), підкреслення (арк. 293), вставки (арк. 431), різні почерки та папір.

Не зважаючи на грізне застереження, Соборник недовго перебував у київському храмі. Про подальши його мандри дізнаємося з другого запису: “ … А еже по плоти Рожества Х[ристо]ва при панованю гетмана Іоана Выговского его царского величества Воиска Запорозкого сию книгу г[лаго]лемую Соборник на вс± празники урочистии и господские на увес рок купил Петр мещанин батуринский из женою своею В±рою у с[вя]щеника Даниила коропского за готовие гроши коп десят и надал в м[о]n[and]Article[и]рь Батуринский С[вя]тия Живоначалныя Троици а тепер С[вя]того Н… и Успения Пр[е]with[вя]той Б[огороди]ци за отпущение гр±хов своих в±чними часы при отцу ігумену Ісихию и при нам±снику Ісакию которая книга вышменованая мает быти при м[о]n[and]Article[и]ру Батуринском в±чними часы а хтобы важился сию книгу от м[о]n[and]Article[и]ря Батуринского отдаляти или яким колвек способом на свой пожиток обернути таковый да будет проклят анафема”.

Отже книга невдовзі опинилася у коропського попа, потім її викупив батуринський міщанин та надав до Батуринського монастиря, де вона зберігалася до радянських часів і була, як зазначено вище, куплена музєєм вже у приватної особи. Враховуючи, що Іван Виговский займав уряд гетмана у 1657–1659 рр., а Ісихій був ігуменом у 1650–1662 рр. вкладний запис був зроблений у 1657–1659 рр. Цікавий момент. У монастирському синодику, що зараз зберігається у нашому музеї (1 ч.) та Конотопському (2 ч.), згадана книга Соборник, мовляв Ісаакієм Григоровичем (ігумен у 1668–1673 рр., ієромонах, намісник) “його трудами написана великая книга Соборник”. Можна уточнити – відредагована (наведені вище правки його рук справа). Ще одна цікавинка. Виявляється монастир спочатку називався Троїцьким, а на час вкладу – вже Микільським та Успіння Богородиці.