Об’єднання чернігівських музеїв

23 September 1925 року в газеті “Червоний стяг” з’явилося повідомлення: “У зв’язку з переїздом Чернігівського Державного Музею до будинку колишнього Губземуправління і Сільбанку всі відділи музею зачиняються для відвідування з 23 September. Про відчинення музею в новому музеї буде оголошено окремо”. A 10 жовтня читаємо, що за постановою окрвиконкому будинок колишнього земельного банку по Селянській вул. (тепер – Чернігівська обласна універсальна бібліотека імені Софії та Олександра Русових), частину якого тепер займає Чернігівський Сільбанк, в скорому часі передається виключно для розміщення в ньому та об’єднанні всіх музеїв міста[1].

І.Л. Вахгаузен. Чернігівський державний музей.

Фото 1930 Dr.. для книжки С. Baran-Butovycha "Chernihiv as an object of historical and local history excursions"

Що ж це за Державний музей, звідкіля він переїжджає, які відділи має? Хто взагалі переселяється до будинку Сільбанку – Державний музей чи музеї Чернігова, які саме? Для розуміння того, про що писала преса 100 років тому, вкотре згадуємо, як розвивалася музейна справа в нашому місті.

Перший загальнодоступний музей у Чернігові офіційно було відкрито 14 (for a new style 26) November 1896 year. Ним став Історичний музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії (WAIT UNTIL), громадської організації історико-краєзнавчого спрямування, що мала у своїй структурі архів, бібліотеку і музей. Містилася вона біля Валу, на розі сучасних вулиць Гончої і Преображенської, у половині будинку, що був власністю міста, в іншій половині – працювала Чернігівська громадська бібліотека (зберігся).

In April 1902 року перших відвідувачів прийняв Ukrainian Museum of Antiquities VV. Tarnovsky. Він належав Чернігівському губернському земству, яке для розміщення колекції, подарованої українським громадським діячем і меценатом, облаштувало на околиці Чернігова будівлю ремісничого класу хлоп’ячого сиротинця (тепер – Обласна бібліотека для юнацтва).

In August 1908 року в Чернігові відбувався ХІV Всеросійський археологічний з’їзд, а підготовка до нього розпочалася вже з 1906-го. Форум істориків, археологів, мистецтвознавців, краєзнавців тривав 12 днів. Наслідком його для музейної справи міста стали два нові музеї. Церковно-історичний музей – Чернігівське єпархіальне сховище старожитностей (ЧЕД) був організований у жовтні 1907 року в духовній семінарії; наприкінці 1913 року отримав “прописку” в новозбудованому будинку Миколаївського єпархіального братства (тепер – Обласний філармонійний центр фестивалів і концертних програм); in 1915 році його експозиція була згорнута для влаштування шпиталю, а експонати перевезено і складено у Троїцько-Іллінському монастирі.

Археологічний з’їзд передбачав організацію виставки артефактів, які б розповідали про історії і культуру приймаючої сторони. За традицією експонати виставки, не забрані експонентами, подаровані або спеціально зібрані для з’їзду, передавалися місту-організатору для створення Міського музею. So, in 1908 році в Чернігові стало вже чотири музеї.

Не будемо забувати, що організації з’їду саме в нашому місті посприяло 1000-ліття літописного Чернігова, що припадало на цей час, and, крім стандартних з’їздівських справ, один день – 6 серпня – був присвячений ювілейним заходам. Таку поважну дату годилося не просто відсвяткувати, а й увічнити, закарбувати в пам’яті чернігівців, тож міська дума ухвалила відзначити 1000-річчя Чернігова спорудженням комплексу будівель для театру, публічної бібліотеки, народної авдиторії та музею. Питання музею розглядалося на останньому засіданні Чернігівського попереднього комітету з’їзду, ювілейній комісії й у міській думі, скрізь з одним результатом: об’єднати всі чернігівські музеї в одне ціле і заснувати обласний музей з наданням йому найменування “у пам’ять 1000-ліття Чернігова”. Аргументували рішення тим, що всі музеї вирішують одне й те саме почесне завдання – збирати і зберігати місцеві пам’ятки старовини, мають однакову культурно-просвітню мету – давати можливість населенню міста, у першу чергу – учням, оглядати пам’ятки і з їхньою допомогою вивчати історію рідного краю. Звідси – паралелізм у їхній діяльності, тематична і систематична схожість зібрань, кожне з яких формувалося на власний розсуд власника музею. Особливої різниці між музеями не вбачали: схожі експонати і схожі вади через відсутність наукової класифікації, відповідних приміщень, коштів і кваліфікованих кадрів. Натомість, об’єднання дозволило б систематизувати всі наявні збірки, планово поповнювати їх, створити нові відділи, розкрити нові теми.

З огляду на об’єднавчу стратегію розвитку музеїв Чернігова, щойно після закриття археологічного з’їзду вирішили окремого міського музею, як самостійної установи, що демонструє своє історико-культурне зібрання, не створювати, а його колекцію з’єднали з Історичним музеєм ЧАК. Так у 1909 році в Чернігові постав З’єднаний (Соединенный) історичний музей Міський і Вченої архівної комісії, в пам’ять 1000-ліття літописного існування міста Чернігова. Дві самостійні установи – Чернігівська міська дума (орган місцевого самоврядування) та Чернігівська губернська вчена архівна комісія (громадська організація) – в інтересах чернігівців об’єднали свої зусилля, колекції і кошти. Музеям як окремим інституціям, а в реальності – музеєві як єдиному об’єкту, що збирає, keeps, вивчає й експонує історико-культурну спадщину, передали весь будинок на вул. Гончій і побудували історичну експозицію. Так був зроблений перший крок у справі об’єднання чернігівських музеїв.

Але далі справа забуксувала. Місто не змогло, як думалося, збудувати приміщення для обласного музею; церковне відомство об’єднання музеїв не підтримало; а зусилля губернського земства, ЧАК і міської музейної комісії, які вже розробили проєкт статуту об’єднаного музею і запросили з Києва В.Л. Модзалевського на посаду його директора, зазнали фіаско, бо в земстві раптом перемогла думка, що об’єднання музеїв суперечить заповіту В.В.Тарновського.

Ідея обласного музею завмерла. Оживили її навесні 1917 року чернігівці, які ще з кінця ХІХ ст. розвивали музейництво, краєзнавство, піклувалися про охорону пам’яток і з початком Української національної революції об’єдналися у громадському Комітеті охорони пам’яток старовини і мистецтва. Думку товариства про необхідність об’єднання чернігівських музеїв оформив у своїй статті “Черниговские музеи» В. Modzalevskyy[2]: “… загалом колекції чернігівських музеїв це дуже цінні для науки зібрання місцевої, mostly Ukrainian, ancient times, що взаємно доповнюють одна одну, і без їхнього вивчення навряд чи можлива серйозна робота з вивчення будь-якої сторінки української історії, art and literature. Chernihiv … є містом, куди прямують вчені і дослідники … тож значення Чернігова як пункту, де зосереджені культурні багатства, зростає ще більше”; “… музеї і бібліотеки необхідні особливо у нас, де національна самосвідомість, що прокинулася в українського народу, шукає опертя у вивченні всіх боків минулого і сучасного …”. Для об’єднаного музею пропонувалося приміщення гімназійного пансіону (старого корпусу хлоп’ячої гімназії). In April 1918 року здавалося, що справу вирішено: об’єднаний музей мав отримати будинок Дворянського і Селянського земельного банку, але ситуація в Україні докорінно змінилася, музей знову був не на часі.

Teacher 1919 рік. Вже у січні Чернігів захопили більшовики і хоча бойові дії тривали ще майже три роки, совєтська влада в Україні встановилася надовго. А як же музейна справа? Всі музеї було націоналізовано, вони отримали одного власника – державу і спільний керівний орган – губернське управління народної освіти. Нова влада одразу взялися до роботи. Already 12 February 1919 Dr.. “Известия Черниговского Военно-революцмонного комитета” у дописі про об’єднання музеїв Чернигова пишуть: “Под музей отвести здание бывшего крестьянского банка из следующих соображений: помещения всех музеев неприголны”, що треба уникнути паралелізму в роботі, з’єднати усі колекції, щоб використовувати їх у численних експозиціях. 20 травня серед поточних питань, які розглядали на колегії губ наросвіти, першим було: “о музеях”. Вирішили: “З усіх музеїв утворити губернський музей, який перебуватиме у безпосередньому віданні губнаросвіти”, а на засвідченій копії витягу з протоколу ручкою дописали: “За неимением помещений для общегубернского музея, мысль об устройстве такого музея (в ближайшем будущем) оставлена”[3].

І хоча знову об’єднання не відбулося, музеї стали більше комунікувати, керуватися однаковими нормативними документами, виконувати спільні завдання. З травня діяв спільний для всіх музеїв відділ “Музейний фонд”, куди надходили пам’ятки, зібрані емісарами (службовцями) губнаросвіти, і потім передавалися до конкретного музею; для закупівлі експонатів працювала оціночна комісія. Було організоване екскурсійне бюро, яке обслуговувало всі музеї. Організуються нові музеї. У березні 1919 року на Застриженні почалася робота з музеєфікації будинку Милорадовича і 1 липня запрацював Museum of Manly Life and Arts. Для дотримання класового підходу на противагу йому у липні 1920-го прийняли рішення про створення селянського, – Етнографічного – музею; відкрили його 1 May 1923 року на другому поверсі будинку Гортинського на Магістратській вулиці, одночасно з Музеєм культів, якому відвели перший поверх (тепер – стоматологічна поліклініка).

On 1921 року почався процес профілізації музеїв, переміщення їхніх колекцій, вилучення одних експонатів і надання інших. Museum of Ukrainian Antiquities named after. VV. Тарновського залишався музеєм української історії, але з нього передали до інших експозицій пам’ятки археології, культові речі тощо. З’єднаний історичний музей Міський і Вченої архівної комісії ставав Історико-археологічним. Музей культів успадкував колекцію ЧЄД, з якої вилучили непрофільні артефакти (нумізматику, археологію, ethnography), та церковні речі з колекцій В.В. Tarnovsky, ЧАК та Міського музею. Для створення нових музеїв використовували експонати вже існуючих. як-от; “В сентябре (1921 р.) совершена большая и кропотливая работа по передаче этнографического отдела 2-го советского музея вновь организуемому Этнографическому музею, передача еще не вполне закончена”[4]; панському (з часом ефемерно називали Музей побуту і мистецтв) – передавали речі, що стосувалися побуту дворян і заможних містян: embroidery with beads, аксесуари, дорогі меблі, годинники etc.

Do 1923 році в Чернігові функціонувало вже п’ять музеїв, що отримали ще й відповідні назви Перший, Другий, Третій, Четвертий і П’ятий совєтський.

Museum of Ukrainian Antiquities named after. VV. Tarnovsky. Поштівка початку ХХ ст.

М.Шамбон. Учні реального училища.

На другому плані будинок З’єднаного історичного музею Міського і Вченої архівної комісії, with 1923 Dr.. – Історико-археологічний відділ ЧДМ.

Фото початку ХХ ст.

Будинок Милорадовича. Museum of Life and Arts. Фото 20 років ХХ ст. Архів С.Таранушенка

Будинок Гортинського. Музеї: Культів та Етнографічний. Фото 2023 Dr..

ЗМІ про роботу ЧДМ з відвідувачами. Червоний стяг. 26 March 1925 Dr..

All museums, уже реорганізовані відповідно до визначеного профілю, залишаючись працювати у своїх старих приміщеннях, стали відділами де-юре створеного Чернігівського державного музею (ČDM), співробітники залишилися на своїх місцях, а завідувачем об’єднаного музею став В.А. Shugaevsky, залишаючись заввідділу Музей українських старожитностей. Об’єднання чернігівських відбулося на юридичному, адміністративно-управлінському рівні.

Збереглися документи, заповнені у 1924 році на Чернігівський державний музей як єдину установу та на всі його відділи[5]. З анкети ЧДМ дізнаємося: що Чернігівський державний музей заснований як єдине ціле 1923 р., частинами – з 1896 Dr.. Основний його відділ – Музей українських старожитностей ім. Тарновського за типом є Всеукраїнським, інші – губернськими. Штат музею складався з 13 people: zav. Держмузею, він же зав. основного відділу, 4 zav. відділів, 1 помічник в основному музеї, він же – зав. архіву, секретар, бібліотекар, zav. екскурсбюро, 4 сторожі. Мав відділи: 1) Museum of Ukrainian Antiquities named after. Тарновського – 9735 exhibits; 2) Історико-археологічний – 5297 екс.; 3) Побуту і мистецтва – 1243 екс.; 4) Етнографічний – 884 екс.; 5) Культів – 3799 екс.; 6) Музейний фонд – приблизно 3000 номерів[6].

Moreover, реставрацію експонатів, наскільки відомо, в Україні тільки у чернігівських музеях, здійснював М.І. Касперович[7]: у штаті музеїв його не показано, очевидно працював за угодами або в іншому структурному підрозділі губосвіти.

ЧДМ продовжив роботу колишнього губКОПМІСу (1919–1921), губмузею (1922), екскурсійно-виставково-музейної (ЕВМ) частини Губполітосвіти (1923). Діяльність ЧДМ і його відділів висвітлювалася на шпальтах газет. Писали про здобутки ЧДМ, про позитивний результат об’єднання, про плани, й про те, що повною мірою скористатися ним, “розгорнути всі колекції музеїв” у наявних приміщеннях неможливо[8].

І ось нарешті! 11 August 1925 року Президія Чернігівського окрвиконкому ухвалила рішення про передачу ЧДМ будинку Селянського банку (a hand. Дворянський земельний і Селянський поземельний банк). “Всі відділи ЧДМ перевозяться у будівлю, яку займає с/г банк. На перевезення експонатів й утримання будинку Головполітпросвітою виділені спеціальні кошти”[9].

Всі чернігівські музеї як відділи єдиного Чернігівського державного музею полишають свої приміщення і переїздять в один будинок. Починається новий етап історії Чернігівського історичного музею.

Scientific Secretary Lyudmila Linyuk

[1] Червоний стяг. 1925. 10 October.

[2] Modzalevsky V. Черниговские музеи // Черниговский край. 1917, 16, 17 октября.

[3] Державний архів Чернігівської області (далі – ДАЧО). FR-593, whop. 1, спр. 52, арк. 34.

[4] DACHO. FR-593, whop. 1, спр. 105, арк. 64. Другим совєтським музеєм називався З’єднаний історичний музей Міський і Вченої архівної комісії, в пам’ять 1000-ліття існування літописного м. Chernihiv.

[5] DACHO. FR-593, whop. 1, спр. 1862, арк. 281–293.

[6] There only. арк. 281.

[7] DACHO. FR-593, whop. 1, спр. 1010, арк. 1зв.

[8] Докладніше про діяльність ЧДМ у 1923–1925 роках див: Арендар Г., Лихачова С. Чернігівський історичний музей у 20–90-ті роки //Родовід (Kyiv). – 1996, № 2 (14), with. 46–48.

[9] Червоний стяг. 1925, 16 September.