The mysterious seal from Stepanivka

West, In the valley of the r. Дягова, Lies with. Stepanivka. Нещодавно його мешканець передав Чернігівському обласному історичному музею імені В.В. Тарновського цікаву печатку. turned, що це привісна печатка кінця XI – початку XII ст. Вона має неправильну форму кола, розміром 21 х 19 мм, діаметр по крапковому обідку 20 мм, thickness 1 мм, канал для шнура по центру, вертикальний. З одного боку бачимо погрудне зображення святого з бородою та великими очима, біля правого плеча проглядається хрест, а над лівим плечем – літера “Н” (?); навколо голови – німб, з іншого боку – напис у три рядки “ДБ / N°СЛО / ВО” (можливо остання “Ѡ”). Висота літер першого рядка 5 мм, другого та третього – 4 мм, окрім літери С – 3 мм. Звертає на себе увагу оригінальне креслення літер “Д” (горизонтальна риска угорі), “Н” (у вигляді латинської “N”, коса риска приспущена) та твердого знаку “Ь”, який має вигляд “Б”. Остання літера у такому варіанті зустрічається на печатці Ірини, дружини Святополка Ізяславича (№ 78, Янин, 1970); волинського князя Ярослава Ізяславича (№ 85, Янин, 1970; О. Алфьоров, 2012, уточнює – Святополкович, with. 24); волинського князя Мстислава Святополковича (О.Алфьоров, 2011. С. 3).

Подібні печатки з’явилися на Русі за правління у Києві Святополка Ізяславича (1093–1113). Зараз є відомості про 35 екземплярів у 23 варіантах (треба розуміти, що ці цифри умовні адже завдяки металошукачам цей ряд постійно поповнюється). D. Лихачьов вважав, що вони використовувалися для таємного листування, перекладаючи напис як “слово на дні, слово всередини, таємне слово”. In. Янин давав таке тлумачення: “Слово всередині, розгорни і читай”. Перегляд спеціальної літератури показав, що це невідомий різновид печатки з написом “ДНІСЛОВО” (Янин В.Л. Актовые печати Древней Руси. X–XV вв. Т. And. Печати Х – начала ХІІІ в. Moscow, 1970. С. 75–86; Yanin V.L., Gaidukov P.G.. Актовые печати Древней Руси. X–XV вв. Т. ІІІ. Stamps, зарегистрированные в 1970–1996 гг.. Moscow, 1998. С. 40, 123–124; Купранис А.А. Печатка из Белоозера //Восточноевропейский археологический журнал. 2000. № 2 (3), март–апрель; О.Алфьоров. Хрестильне ім’я волинського князя Мстислава Святополковича (1097–1099) за даними руської сфрагістики //Генеалогічні записки. Lviv, 2011. Vip. ІХ. С. 1–4; О.Алфьоров. Молівдовули київських князів другої половини ХІ – кінця ХІІ століття //Сфрагістичний щорічник. Vip. 2. К., 2012. С. 22– 25; A Thousand Years of Ukrainian seal. Catalogue / Упор. Ю.Савчук. К., 2013. С. 46; Печатки київської митрополії ХІ–ХІVст. Каталог/ Упор. О.Алфьоров. To. 2021. С. 109–111 ).

Постає питання кому належала степанівська печатка. Нажаль відсутні ідентифікуючи літери (окрім “Н”) обабіч погруддя святого. Залишається хитке поле для припущень на підставі відомих іконографічних аналогів. Припускаємо, що на печатці зображення Іоанна Предтечі бо схожа постать на печатці з Білоозера, яку А. Купранис пов’язував з сином Святополка Ізяславича, волинським князем Ярославом Святополчичем або з сином Володимира Мономаха Ярополком, що князював у Смоленську, Переяславі, Києві (1104–1139) і мав, можливо, у хрещенні ім’я Іоанн (Yanin V.L., Gaidukov P.G.. С. 41). In addition to, this, О. Алфьоров звернув увагу на групу печаток родини Святополка Ізяславича, для яких притаманна літера “Б” (О.Алфьоров, 2012. С. 24). За сумою фактів (іконографія, палеографія) припускаємо, що степанівська печатка належала саме члену цієї родини з обмовкою, що це може бути і печатка з підгрупи приватних княжих печаток або ж це сфрагіс київського митрополита Іоанна ІІІ чи митрополичої канцелярії. Останній очолював кафедру у 1089–1091 (or 1090) рр. (Алфьоров, 2012. С. 25, 23. Відома печатка київської митрополії 1090-х рр. з відповідним написом з літерою “Б”. Якщо це так то можна припустити, що печатки з написом “ДНІСЛОВО” з’явилися трохи раніше ніж вважається).

Старший науковий співробітник музею,

кандидат історичних наук Ігор Ситий