Іконографія Вознесіння Господнього в музейних стародруках

Вознесіння Господнє одне з найбільших та найдревніших християнських свят, яке входить до числа двунадесятих. Це свято є перехідним, тобто не має сталої дати, а залежить від того на який день припадає Великдень. Вознесіння відзначається у 40-й день після Пасхи і завжди припадає на четвер. В цей день згадується подія з новозавітної історії, яка описується в Євангелії і в книзі Діянь святих апостолів. Загальний святковий цикл Вознесіння включає 10 днів – 1 день предсвята, власне свято у четвер та 8 днів після свята.

Святе Письмо розповідає, що Ісус Христос вивів апостолів із Єрусалима за місто на гору Єлеон і, піднявши руки, подав їм благословення, а потім став віддалятися від них і підноситись на небо.

Богослужбові Євангеліє та Апостол на виставці

«Історичні замальовки. Multum in parvo / велике в малому»

В колекції музейних стародруків зберігаються богослужбові книги в яких ми знаходимо гімнографію та іконографію цього свята. Богослужбові тексти  Вознесіння знаходяться в книзі Тріодь Цвітна. Тріодь з грецької мови означає трьохпісенний (τρία – «три» та ᾠδά – «пісня»), так як в ній містяться  переважно канони з трьох пісень. Цвітна Тріодь є другою частиною книги Тріодь. Перша іменується Пісною Тріоддю. Назва Цвітна Тріодь походить від свята Входу Господнього в Єрусалим, яке також має назву Неділі цвітоносної. Богослужбові тексти в цій книзі починаються зі служби Лазаревої суботи, що тісно пов’язана зі святом Входу Господнього в Єрусалим.

В Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського зберігається Тріодь Цвітна (інв. № Ал-352)[1] надрукована в 1642 році у Львові. Ця книга була видана в друкарні талановитого друкаря XVII ст. Михайла Сльозки. Книга прикрашена чудовими гравюрами, в тому числі й з сюжетом Вознесіння Господнього. Представлена наступна композиція: мандорлу[2] з Христом в променях слави, що возноситься тримають два янголи, знизу на горі Єлеонській стоять Богоматір та 12 жваво жестикулюючих апостолів, між ними інших два янгола, що вказують на Спасителя.

Раніше по цій книзі молились в храмі на честь Архистратига Михаїла у Нових Санжарах (Полтавщина), а згодом в храмі святих Косми і Даміана села Оболоння Кролевецького повіту (нині Новгород-Сіверський район), про що свідчать записи в книзі. Музейний екземпляр має в собі сліди активного використання книги – сторінки закапані воском.

Відмінну в деталях, але також вишукану гравюру Вознесіння знаходимо в збірнику проповідей чернігівського архієпископа Лазаря Барановича «Трубы на дни нарочитыя…» (інв. №. Ал-966)[1] 1674 року видання (друкарня Києво-Печерської Лаври). Гравюра передує слову чернігівського архієрея «на Вознєсєніє Господа Бога і Спаса нашєго Іисуса Христа». Пози і жести Богоматері з апостолами відрізняються від попереднього естампу. Богородиця дивиться вверх. Апостоли ж благоговійно схилили голови. По центру ікони написані слова з Євангелія від Луки в хвилястій стрічці: «Возношашеся на небо и тіи поклонішася Єму». Постаті янголів відсутні. Вгорі рідкісний для іконографії свята елемент – орел – символ Вознесіння Христа. Над ним напис в стрічці «Вознесєніє Господнє». Книга належала Спасо-Преображенському чоловічому Максаківському монастирю про що свідчить запис в ній.

На срібному з позолотою окладі напрестольного Євангелія (інв. № Ал-210)[1] роботи невідомого українського майстра, а саме на середнику нижньої дошки карбовано сюжет свята Вознесіння. Тут ми бачимо дещо меншу кількість постатей апостолів. На Єлеонській горі в колінопреклоненій позі зображені Божа Матір та 7 апостолів. Очевидно їх кількість менша із-за складності техніки виконання зображення. Постаті ангелів відсутні. За вкладним написом відомо, що дане Євангеліє було подароване бунчуковим товаришем Василем Полуботком 22 лютого 1765 року до чернігівської Вознесенської церкви, ктитором якої був його дід – полковник і наказний гетьман Павло Полуботок.

Сюжет «Вознесіння Господнє» зображено також на середнику чільної дошки іншого Євангелія (інв. № Ал-215)[1] з музейної колекції. Серед постатей Богородиця, два апостоли та 4 янголи. Христос сидить на престолі, в променях слави. Під ногами Спасителя херувим.

Оправа кінця XVII – початку XVIII ст. закріплена на Євангелії 1771 року з друкарні Києво-Печерської Лаври. Скоріш за все старший за саму книгу оклад був знятий зі старої зношеної книги. За художніми особливостями його можна віднести до робіт українських золотарів. Дошки оправи окуті срібними карбованими пластинами з позолотою.

Зображення Вознесіння Господнього в музейних стародруках демонструють не тільки талант українських ксилографів та золотарів, а й виконують свою головну функцію – розкривають глибокий зміст цього свята та передають радість євангельської проповіді.

Старший науковий співробітник музею,
кандидат богослов’я Мирослав Май-Борода

 

[1] Там само. С. 103-104

[1] Ганна Арендар. Срібні оклади Євангелій XVII-XIX століть із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. К.: «Київське товариство Купола», 2021. С. 182-183

[1] Там само. С. 23

[1] Колекція кириличних стародруків із зібрання Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського: Каталог /Упорядники С.О. Половникова, І.М. Ситий. К., 1998. С. 66-67

[2] Мандорла – особлива форма німбу, сяйво овальної форми.