Найстаріша бібліотека Чернігова

У колекції Чернігівського обласного історичного музею імені В.В. Тарновського зберігається книга 1566 року надрукована латиною у Парижі (№ Ал-1016). Видання походить з фундаментальної бібліотеки Чернігівської духовної семінарії. Це твір відомого грецького філософа Плутарха «Chaeronei philosophi atque historici clarissimi Moralia opuscula» («Моралії»).

«Моралії» – найголовніший твір письменника Луция Местрія Плутарха (І–ІІ ст. н. е.) з філософії, педагогіки та літератури, що включає його автобіографічні нариси. Праця Плутарха користувалася значною популярністю серед церковних діячів, вчених, філософів навіть у ХVІ-ХVІІІ ст.

Книга у шкіряній обкладинці білого кольору. На обох частинах обкладинки у картушах зображено «Сім вільних наук» («сім вільних мистецтв», лат. septim artes liberalis – граматика, діалектика, риторика, арифметика, музика, геометрія, астрономія та картуш з роком друку книги) з відповідними підписами під ними. Зверху на обкладинці розміщені літери «S M F», знизу цифри «1567».

На титульному аркуші бачимо наступне: зверху позначено автора і назву PLUTARCHI «Chaeronei philosophi atque historici clarissimi Moralia opuscula», праворуч від них напис чорнилом «Pasp. ІІІ Отд. І № 1.й», під назвою бачимо овальний штемпель печатки з номером «2536» написаний чорнилом (на відбитку штемпеля проглядається напис «Библиотека Черниговской семинаріи»), у центрі аркушу – друкований малюнок (корона з семикінцевою зіркою – ймовірно знак друкарні), праворуч від нього закреслений напис («liver joannis Molferi G»), під малюнком – «Parisiis», видавці «Michaelem Iulianum» і «Сlauso Brunello», нижче «1566».

На наступній сторінці знаходиться екслібрис чорним чорнилом «Exlibris Victoris Sadkowski.». Тобто, книга могла належати чернігівському архієпископу Віктору Садковському (1741–1803).

Розбіжності між датами на обкладинці і титульному аркуші пояснюється тим, що спочатку друкувалися аркуші книги, а вже потім їх господар шукав майстра для виготовлення палітурки, що займало певний час.

Довжина книги – 17,5 см, ширина 11,7 см. Книжковий блок має 815 сторінок. Книгу у ХVІ ст. готував до друку Микола Сагундин (виконав переклад з грецької на латинь).

Таким чином, до Чернігівського історичного музею ім. В.В. Тарновського книга потрапила з бібліотеки Чернігівської духовної семінарії.

Відомо, що протягом ХVІІІ – початку ХХ ст. найбільшою бібліотекою у Чернігові була фундаментальна бібліотека Чернігівського колегіуму (Чернігівської духовної семінарії). За кількістю книг вона поступалась лише бібліотеці Києво-Могилянської академії.

У 1674 р. чернігівський архієпископ Лазар Баранович (1620–1693) перевів бібліотеку латинських шкіл з Новгород-Сіверського (перебувала у Спасо-Преображенському монастирі) до Чернігова. І розмістив її у Борисоглібському соборі. Саме книгосховище облаштував засновник Чернігівського колегіуму архієпископ Іоанн Максимович (жертвував також і книги).

Бібліотека колегіуму мала три видання, що свого часу належали митрополиту Петру Могилі (1596–1647), одну книгу митрополита Дмитра Ростовського (Туптало, 1651–1709), із збірки архієпископа Іоанна Максимовича – чотири видання, три книги, що належали архімандриту Лаврентію Крщоновичу (1650–1703), чотири книги з бібліотеки архімандрита Іоаникія Галятовського (1620–1688), від митрополита Антонія Стаховського (1671–1740) – 18 видань.

Значну кількість книг (до 300) подарував чернігівський єпископ і бібліофіл Кирило Ляшевецький (1720-1770). Видання містили екслібриси дарувальника.

Дарували книги також і інші чернігівські архієреї: Віктор Садковський (1741–1803), Михайло Десницький (1761–1821), Павло Подлипський (1788–1861).

На кінець ХVІІІ ст. у бібліотеці колегіуму було до тисячі книг. Так, відомий історик Чернігівщини Олександр Шафонський (1740–1811) зазначає «при Черниговской семинарии находится библиотека, в которой филозофических, школьных, латинских, греческих, польских, русских, французских и немецких книг считается до 1000».

Наявний рукописний каталог семінарської бібліотеки першої чверті ХІХ ст. містить понад 8 тис. книг (про що писали дослідниці Ольга Травкіна та Наталія Ципляк). Близько 2,5 тисяч назв (60 % від загальної кількості) – це латиномовна література. У 1823 р. до бібліотеки надійшло понад 3800 книг із зібрання архієпископа Варлаама Шишацького. Значна частина книг була з історії та географії. Так, були латиномовні видання Плутарха за 1593 р., 1678 р., 1774–1779 рр. (у п’яти томах).

На середину ХІХ ст. історик Микола Маркевич виокремлював тільки три бібліотеки, що були у Чернігові: у Чернігівській духовній семінарії (усього – 6013 найменувань книг; на стародавніх мовах – 3208, на російській – 1449, на французькій – 377, на польській – 375, на німецькій – 255, азіатські мови – 36, інші книги – 333; були ще і рукописи – листи Л. Барановича; бібліотека мала кілька відділів, відділ перший – книги на стародавніх мовах), у Чернігівській чоловічій гімназії (1759 найменувань і 3497 книг, 173 позицій учнівських книг – 460 томів), губернська бібліотека (2014 томів книг).

Також, у середині ХІХ ст. колишній викладач Чернігівської чоловічої гімназії пограбував архівні збірки Чернігівського губернського правління, Єлецького чоловічого монастиря та бібліотеку духовної семінарії. Внаслідок чого, частина рукописів опинилися у бібліотеці Краківської академії наук.

У 60-х роках ХІХ ст. у бібліотека знаходилась у семінарській «домовій» церкві Михайла і Федора (згодом архієпископ Філарет перевів її до іншої семінарської будівлі).

1866 року чернігівський протоієрей і історик Андрій Страдомський передав до бібліотеки грамоту 1723 року чернігівського єпископа Ірадіона Жураковського, а протоієрей Єфимій Пучковський Біблію 1756 року.

На 1867 р. фундаментальна бібліотека семінарії мала біля 11 тис. книг (був складений Каталог І-ї частини семінарської бібліотеки). Також діяла і учнівська бібліотека (мала 610 найменувань – понад 700 томів).

1868 року спадкоємці чернігівського архієпископа Філарета (Гумілевського) пожертували бібліотеці семінарії 2000 книг, що належали померлому архієрею (був каталог складений власником). У 1871 році чернігівський архієпископ Варлаам (Денисов) передав до книгосховища 481 книгу. 1869 року ректор Литовської духовної семінарії архімандрит Євгеній пожертвував 89 книг до учнівської семінарії. А у 1884 році відомий український меценат Ілля Лизогуб подарував семінарській бібліотеці Острозьку Біблію 1581 року.

На окремому обліку у бібліотеці перебували книги із збірки Філарета (1231 назв), Варлаама (450 назв), Новгород-Сіверського монастиря (346 назв).

На підставі перевірки семінарської бібліотеки у 1911 р. рідкісні книги вирішили передати до книгосховища єпархіального Братства св. Михайла та бібліотеки Чернігівського єпархіального древлесховища. Тобто, якась частина книг з семінарського книгосховища могли вилучити, якщо цьому не завадили події Першої світової війни.

Чернігівська духовна семінарія як навчальний заклад був ліквідований у 1917 р. На той час у його книгосховищі могло зберігатися біля 14 тис. книг.

 У липні 1919 р. бібліотечна комісія секції охорони пам’яток і мистецтва (В. Дроздов, А. Спановський, І. Церковницький) перевіряла семінарську бібліотеку.

У серпні 1921 р. Володимир Дроздов (завідуючий бібліотекою семінарії), Валентин Шугаєвський (завідуючий наросвітою та секцією старовини) і краєзнавець Костянтин Самбурський займалися створенням церковного музею (музею культів). Ймовірно, частину майна і більшість книг бібліотеки колишньої семінарії було передано музею. Так, К. Самбурський згадує, що у вересні 1921 року до Міського музею було перевезено 8 возів книг з семінарської бібліотеки.

Значних втрат книгосховище Чернігівського державного музею зазнало під час Другої світової війни, як від евакуації, так і під час окупації міста німецькими військами. Так, книга «Моралії» Плутарха перебувала у евакуації в м. Уфа.

У 1953 р. з Чернігівського державного музею вилучили і передали до Київської публічної бібліотеки (Національна бібліотека України імені В.І. Вернадського) 99 книг, що переважно походили з бібліотеки Чернігівської семінарії.

Таким чином, на сьогодні залишки бібліотеки Чернігівського колегіуму (Чернігівської духовної семінарії) зберігаються у Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського та Національний бібліотеці України імені В.І. Вернадського.

Книги з екслібрисом митрополита Петра Могили, що були у бібліотеці Чернігівської семінарії:

• «Pandectae scvipturarum Vcteris et Novi Testamrnti» (1557 р.),
• «De meteoyis Tractatus lucidissimus in quin pavtes distinctus» (1613 р.),
• «Praxis epixopalis ea quae officium et potestatem episcopi consernunt» (1627 р.).

Книги передані архієпископом Л. Барановичем:

• «Opus catehcisticum de summa doctrinae christianae » (1554 р.),
• «Pandectae scripturarum Ueteris et Novi Testamenti» (1557 р.),
• «Binius Divi Epiphanii episcopi Cynri contra octoginta haereses opus» (1578 р.),
• «Speculum morale totius sacrae scripturae» (1600 р.),
• «Annales ecclesiasticae» (1602 р.),
• «Joanis Damasceni opera» (1603 р.),
• «Concilia generalia et provincialia quaequnque repereri potuerunt item epistolae et Romanorum Pontific vitae» (1606 р.),
• «De meteoris Tractatus lucidisimus in quinque partes distinctus» (1613 р.),
• «Pratis episcopalis ea quae officium et potestatem episcopi concernunt continens» (1627 р.),
• «Vividarium christianarum virtutum et scripturae ac partum sententiis constructum» (1627 р.),
• «Commentarium in textum Evangelicum» (1643 р.),
• «Opera omnia duobus voluminibus» (1645 р.).

Книги з екслібрисом Феодосія Углицького:

• «Martylogium Romanum Fregorii XІІІ Pontificis Maximi Jussu editum» (1589 р.),
• «Jus graeco-romanum tam canonicum quam civile» (1596 р., Франкфурт, передана від архімандрита храму Гроба Господнього Хрисанфа),
• «Summa casuum conscientiae instruction sacerdotum in libros octo distincta» (1614 р.),
• «Commentarii in prophetam sophoniam Haggeam Zachariam Malachiam» (1623 р.).

Книги передані архієпископом І. Максимовичем:

• «Biblia sacva edita a Theologis et caet» (1587),
• «Flores exemplorum sivc Catechismus Histoyialis» (1625 р.),
• «Commentarius in omnes Divi Pauli epistolas» (1665 р.),
• «Pabulum animae Christianae sive meditationes» (1706 р.).                                                                                                                                                     

Кандидат історичних наук Максим Блакитний