175-річчя Олександра Русова

Відомий український земський статистик, етнограф, фольклорист, громадський діяч Олександр Олександрович Русов народився у Києві в родині лікаря 7 (19) лютого 1847 року. По закінченні історико-філологічного факультету Київського університету з 1868 року викладав у гімназіях, займався етнографією і видавничою діяльністю.

У 1870 році Олександр Олександрович став членом, згодом одним з керівників Київської Старої громади. Він був одним з ініціаторів створення Південно-Західного відділу Російського географічного товариства. Працюючи у Відділі, активно займався етнографією.

У 1875–1876 роках  за дорученням Київської громади Олександр Русов видав у Празі „Кобзар” Т.Г. Шевченка, до якого увійшли всі твори, заборонені царською цензурою до публікації в Росії.

Його дружина Софія Русова, відома українська громадська діячка, педагог згадувала в мемуарах: „Після Різдва приїхав до нас Вовк з пропозицією від старої громади їхати за кордон, щоб там надрукувати усього „Кобзаря”, поки не загинули всі ті рукописні заборонені вірші, такі цінні для повного розуміння творчості великого поета. Всі ці твори, всі рукописи були зарані куплені у братів Тараса, гроші на видання зібрано у скількох окремих заможних українців, рукописи уважливо, науково перевірив Вовк… З вересня почалось друкування „Кобзаря”, коректу теж мусів робити О.О., і ми завжди вдвох зчитували рукопис… Перший том увесь  складався з дозволених російською цензурою творів. А другий том  навпаки – був цілком нелегальний з погляду російського уряду.”

Протягом 1876–1878 років Олександр Русов працював у статистичному відділенні Чернігівської земської управи. Тут він разом з відомими чернігівськими статистиками Петром Червінським та Василем Варзаром розробили програму статистичного опису Чернігівської губернії. Статистики створили так званий чернігівський тип земської статистики, у 1877 році були опубліковані описи Чернігівського і Борзенького повітів. Згодом Олександр Олександрович проводив статистичне обстеження Ніжинського повіту.

В цей час подружжя Русових плідно працювало у Чернігівській українській громаді. Софія Русова писала: „Життя наше в Чернігові за ці перші роки статистичної праці О.О. було наповнене різноманітними інтересами. Хоч О.О. майже весь час був у роз’їздах по повіті, але, коли він вертався додому, наша хата наповнювалась життям. Збірались статистики, обмінювались вражіннями, спостереженнями, які вони дістали й зробили під час поїздки. Яких тільки типів не траплялося їм бачити і серед старосвітських землевласників і серед селян! Часто збіралась у нас і молодь. Співали хором, підготовляли українські концерти, на яких Ол. Ол. завше співав з моїм супроводом на фортеп’яні. Взагалі Стат. Бюро було в той час наче центром культурного життя Чернігова, ініціатива у всіх громадських інтелектуально-мистецьких справах належала статистикам.”

Вдруге родина Русових оселились у  Чернігові 1894 року, де Олександр Олександрович працював статистиком у губернському земстві до 1899 року. Впродовж 1897–1899 років він входив до складу губернської комісії з питань освіти, був одним з ініціаторів запровадження загальної початкової освіти в губернії. Обирався губернським гласним на 1898–1901 роки.

У Чернігові предметом зацікавленості вченого були історія та фольклор. Олександр Русов був членом Чернігівської губернської вченої архівної комісії, продовжував участь у житті Чернігівської української громади. Разом з іншими громадівцями збирав кошти на встановлення надгробка українському байкарю Леоніду Глібову.

Олександр Русов не був осторонь щодо створення Музею українських старожитностей на основі колекції Василя Тарновського. Доводив на земських зібраннях необхідність того, щоб Чернігівське губернське земство прийняло цей дар від знаного збирача української старовини. Клопотався він і про поповнення музейної колекції.

 В музейному зібранні зберігаються видання „Кобзаря” (Прага, 1876), світлини Олександра Русова та Софії Русової, його листи до українського громадсько-політичного діяча, чернігівського адвоката Іллі Шрага та до письменника Данили Мордовця.

Помер Олександр Русов у Саратові 8 жовтня 1915 року, був похований у Києві на Байковому кладовищі.

Олександр Русов зробив вагомий внесок у науковий і культурний  розвиток Чернігова. Його численні праці з економіки та культури наразі поціновані серед науковців та широкого загалу.

Старший науковий співробітник музею Зінаїда Петькова