Директор музею Вадим Модзалевський

21 грудня 2022 року у Чернігівському історичному музеї імені В.В.Тарновського було проведено Музейну зустріч з нагоди 140-ліття від дня народження директора Музею українських старожитностей В. Тарновського – Вадима Львовича Модзалевського (1882–1920), який очолював установу у 1911–1912 роках.  

Про Вадима Модзалевського розповів дослідник його життя і наукової спадщини директор Інституту історії Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г.Шевченка, кандидат історичних наук Олександр Коваленко. Доповнила розповідь старший науковий співробітник музею Світлана Половнікова, яка ознайомила присутніх з виставкою наукових праць відомого українського генеалога.

Вадим Львович Модзалевський – український історик, архівіст, генеалог, збирач старовини, дворянин. Походив з козацької старшини Стародубщини. Здобув військово-інженерну освіту, але ще з юнацьких років захоплювався історією. Основною справою його життя стало складання генеалогічних розписів, гербовника шляхетсько-дворянських родин Чернігівщини та Полтавщини.

Перебуваючи на посаді директора Музею українських старожитностей В. Тарновського активно займався масштабною науковою діяльністю, передусім у галузі генеалогії і геральдики, проводив збиральницьку роботу, займався популяризацією музейних колекцій та експозицій. У 1911 році він також отримав посаду керуючого справами Чернігівської вченої архівної комісії, до діяльності музею якої був долучений. У цей час він студіює наступні теми: церковне життя Гетьманщини, до історії людвисарської справи в Україні,  діяльність генерального підскарбія Романа Ракушки-Романовського, поміщицький побут на початку ХІХ ст.

З часом В. Модзалевський обійняв посаду секретаря Чернігівського дворянського зібрання, яка надала йому вільний доступ до величезного архіву установи.

З початком Української революції Вадим Львович стає комісаром з охорони пам’яток мистецтва і старовини у Чернігівській губернії, старшим військовим цензором, членом чернігівської «Просвіти» (1917 р.), згодом – помічником губернського комісара Іллі Шрага по цивільним справам (1918 р.). Створив і був у складі ради Комітету охорони пам’яток старовини і мистецтва на Чернігівщині. Турбувався про охорону чернігівських музеїв. Виступив одиним з засновників нової газети «Черниговский край».

Найближчим другом у житті і науковій роботі Вадима Модзалевського став відомий український художник Георгій Нарбут. Згодом, Вадим Львович переїхав до Києва, де мешкав у будинку Г. Нарбута, що знаходився біля Собору св. Софії. Волею долі обидва померли у 1920 році і були поховані поряд.

Турбуючись про долю своєї колекції невтомний дослідник ще за життя склав заповіт, згідно якого предмети старовини мали надійти до Музею українських старожитностей В. Тарновського. Відомо, що серед зібрання Вадима Модзалевського було 50 старовинних портретів, 15 мініатюр, 10 перснів, 9 давніх рукописів, колекція порцеляни, скляних виробів, бібліотека нараховувала до 1500 книг, тощо.