Готичний костюм на виставці Чернігівського історичного музею імені В.В.Тарновського

У військово-історичному музеї – відділі Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського триває виставка “Європейський костюм ХV–ХХ століть” (реконструкції історичного одягу). Вона репрезентує колекцію моделей Київського національного університету технологій та дизайну від готики до модерну. Оскільки “по одежке встречают”, пропонуємо цикл сюжетів, присвячених як історичному вбранню, так і виставковим моделям.

Експозицію відкриває жіноча сукня (Сукня Соломеї), реконструкція якої виконана з триптиха Рогира ван дер Вейдена. Композиція була створена 1450 року на замовлення Пітера Бладеліна, засновника міста Мідделбург (Нідерланди).

Готичний стиль наклав особливий відбиток на костюм. Більш чуйна до проявів матеріального світу, готика викликала до життя особливе мистецтво – розцвічене яскравими фарбами і збагачене досвідом уваги до людини, природи і світу речей. Формальні прикмети цього стилю – стрілчасті витягнуті по вертикалі силуети, дрібність композиції, насиченість і різноманітність кольору – найбільш гармонійно реалізувалися в костюмі знаті Бургундії. Це невелике королівство в центрі Європи стало місцем, де вже в середні XIVстоліття при дворі короля формувалося феноменальне чуття в галузі моди, точне вгадування духу часу і його потреб.

Основні елементи жіночого костюма – це камиза, котт і сюрко. На камизу в холодну пору року надягали пелиссон – вузький жилет з тканини, замші або хутра (пізніше пелиссон – верхнє плаття на хутрі). Поступово крій ускладнювався: котт у XIV столітті розрізають по лінії талії, а в бічні шви спідниці вставляють клини. Конфігурація оката рукава і пройми тепер дуже нагадує сучасні викрійки, що дозволяють добитися щільного облягання. Але в ті часи рукави частіше не пришивали до ліфа, а прив’язували чи пристібали, й у одного плаття могло бути кілька пар рукавів.