19 лютого 1861 року був підписаний маніфест про скасування кріпосного права. 13 березня його текст було опубліковано у газеті «Черниговские губернские ведомости».
На середину ХІХ ст. у Російській імперії панувало кріпосне право (рабство), що перетворилось на серйозне гальмо для розвитку промисловості, торгівлі та селянського підприємництва. Юридичне звільнення селян стало відправною точкою для вирішення назрілих проблем. Цьому передувала велика робота в губернських комітетах та редакційних комісіях. Більшість дворян розуміла необхідність скасування кріпацтва, але при цьому намагалася залишити за собою і землю, і певну владу над селянами. Прогресивна частина землевласників – членів комісій обстоювали необхідність звільнення селян із земельним наділом, за який мали сплатити невеликий викуп. До них відносилися делеговані від уряду до Петербурзької редакційної комісії Василь Тарновський-старший та Григорій Галаган.
Відгук про діяльність Тарновського бачимо в листі його сина Василя: «…Скажу еще, что народ Вас ждет с большим нетерпением, не только свой, но даже и окрестных сел. Вы пользуетесь завидной теперь популярностью не между дворянством, а в народе. Все говорят, что «пан Тарновський приїде і привезе нам волю».
У Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського зберігаються декілька рукописних праць В.В. Тарновського-старшого стосовно селянського питання. За вагомий внесок у підготовку та проведення реформи він був нагороджений срібною та золотою медалями.
В результаті проведення реформи основна маса селян губернії отримала в середньому по 3,45 десятини на ревізьку душу. Викупні платежі становили 59,8 млн. крб., що в 4,5 рази перевищувало ринкову вартість землі.
Чернігівщина була єдиною губернією в Україні з перевагою відробіткової системи, тобто виконання панщини за оренду надільної землі, що призвело до економічної відсталості губернії в її подальшому розвитку.
More Stories
До другої річниці оборони Чернігівщини
Життя віддане науці
Повернення після реставрації