В числі богослужбових шат з колекції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігається вишукано гаптована і прикрашена коштовним камінням палиця середини XVIII ст. (Інв. № И-1971).
Палиця або епігонатій (з грецької επί – на і γόνυ коліно – тобто наколінник) – це елемент архієрейського облачення, що являє собою ромбовидний плат. Він привішується біля поясу за один кінець на довгій стрічці, яка накидається на плече, нагадуючи зовні гострий меч.
Ромбовидна форма цього облачення є символом чотирьох Євангелій. Саме слово Боже, Святе Письмо є духовним мечем священнослужителів, цією зброєю вони повинні озброюватися проти всього гріховного і порочного.
Православний грецький письменник XIV ст., богослов і літургіст праведний Миколай Кавасила пояснює значення епігонатія виходячи з розуміння священика як духовного судді. Він говорить: «Оскільки священик є не тільки батьком і педагогом, а й суддею, який знає як карати духовно, щось подібне мечу підперізує його, так званий епігонатій».
Палиця є елементом богослужбового облачення єпископів, але її можуть носити і священики, нагородженні архієреєм таким правом. Святитель Симеон Солунський (XV ст.) вже згадує про практику нагородження цим облаченням пресвітерів у його час: «Деякі з найстаріших пресвітерів і деякі з архімандритів мають і палицю – це вже по дару архієрейському, бо нікому, крім архієрея, не прийнято мати палицю». Пов’язано це з тим, що деякі найстарші священики призначались на відповідальні церковні служіння, як то настоятелями монастирів, якщо вони були ченцями або духівниками, і отримували право духовного суду та керівництва, тому вони носили відзнаки першого пастиря.
Таку практику дарування палиці священикам як богослужбової нагороди згодом перейняли і київські митрополити. В першу чергу вони нагороджували палицею архімандритів Києво-Печерського монастиря. Пізніше у ХVI ст. епігонатієм стали нагороджувати настоятелів й інших особливо значимих монастирів.
На палиці з музейної збірки вигаптована композиція «Коронування Богородиці». В медальйоні з рослинного орнаменту закомпоновано 4 півпостаті святих: зверху – праведні Іоаким та Анна, знизу – святі Борис та Гліб. По чотирьом кутам палиці вигаптовано іконографічні образи (людина, лев, телець, орел), що тлумачаться як символи апостолів-євангелістів.
Гаптування виконане золотними і срібними нитками, дрібними перлами та коралами. Всі лики живописні, німби викладені з річкових перлин. На палиці налічується 26 неогранованих рубінів, деякі оправи дорогоцінного каміння прикрашені витонченою емаллю. Краї богослужбової шати оздоблені парчевою бахромою.
Вишуканість шитва і декору палиці наштовхує на думку, що вона могла належати одному з чернігівських архієпископів XVIII ст. Зображення на ній святих Бориса та Гліба, в честь яких був іменований кафедральний собор міста також опосередковано підтверджує цю версію.
Науковий співробітник музею,
кандидат богослов’я Мирослав Май-Борода
More Stories
До Дня волонтера
День народження музею
Чернігівці в боротьбі за Україну!