За гетьманування Івана Мазепи чернігівська друкарня видала кілька Молитвословів (1687, 1691, 1692, 1693, 1695, 1697). Виходячи з заявленої назви, нашу увагу привернули Молитвослови надруковані 1693, 1695 рр. В бібліографії вказано, що перший був присвячений чернігівському архієпископу Феодосію Углицькому, який зайняв кафедру 11.09.1692 р. Єдиний екземпляр цієї книги зберігається в московському Історичному музеї. Вона прикрашена 4 гравюрами на міді невідомого автора з зображенням серця та сцен з святого письма, а зворот титулу – гербом Феодосія Углицького – серце, простромлене стрілами. Розмір стародруку невеличкий 12º, обсяг 521 аркуш[1]. Хто міг бути гравером?
В Biblioteka Narodowa w Warszawie зберігається гравюра київського гравера кінця XVII – початку XVIII ст. Захарії Самойловича з сюжетом поклоніння волхвів Христу (фото. 1). Кілька деталей зображення звертають на себе увагу: західноєвропейська іконографія, явно козацька шабля на поясі царя, унизу – картуш з гербом Феодосія Углицького з абревіатурою Ф У А Ч Є (“ФЄОДОСІЙ УГЛИЦКИЙ АРХІМАНДРИТ ЄЛЄЦКІЙ[2]”); під картушем віршоване тлумачення знаків герба як віддзеркалення християнських чеснот архієрея; ще нижче шанобливий підпис автора: “Захарій Самуйлович, найнижший слуга ваш мо мсь пану. АХЧ…”. Останні літери позначають рік створення 169… . Кінцева літера невиразна тому задовільного розшифрування немає: між 2 крапками літера Є (?), а під нею напівовальна скобка. Може треба читати АХЧЄ, тобто 1695? Аналоги зазначеному підпису відсутні, хоча відомі його 14 творів[3]. Цікаво, що у Росії зберігається твір Самойловича зі схожим сюжетом “Поклонение царей Іоанна и Петра Алексеевичей и царевича Алексея Петровича новорожденному Христу” (фото. 2). Композиція суттєво відрізняється від попереднього твору. Враження, що це ікона. І ніяких тобі західноєвропейських іконографій. Мабуть вплинули смаки замовника, бо створив її Самойлович на московське замовлення. Гравюра займає аркуш паперу, немає дати, але можна припустити що це між 1690 та 1696 роками – роки народження царевича Олексія та спільного царювання Івана та Петра, при чому ближче до 1690/1691 рр. Підписався гравер просто – “З С”.
Молитвослов 1695 р. описаний по дефектним екземплярам, повного примірника немає. Він також у 12º аркуша, на 91 аркуші.
Наведена вище інформація дозволяє припустити, що Феодосій Углицький і Захарія Самойлович були добрі знайомі, адже довгий час жили і працювали у Києві. З часом Феодосій Углицький переїздить на виклик архієпископа Лазаря Барановича до Чернігова але не забуває старого знайомства. І коли готувався до друку черговий Молитвослов, він замовив граверу твір 169… р. (?) або той сам запропонував гравюру. Розміри книги і гравюри різні. Ймовірно, це була вклейка, яку кілька раз згортали під розмір книги, для подарункового екземпляру чи екземплярів. З якихось суб’єктивних причин цього не сталося. Можливо і другий варіант. З. Самойлович зробив просто подарунок архієрею, віддячивши за приязне відношення і сподіваючись на подальші замовлення адже у вересні 1692 р., як вже зазначалося, Феодосій посів чернігівську кафедру, що забезпечувало йому вплив на роботу чернігівської друкарні. Схоже, що свій твір Самойлович вирізав на протязі 1690–1692 р.[4] На це вказує титул Феодосія Углицького на гербі та дата. Звісно переробляти абревіатуру під вклейку 1693 р. собі дорожче, тому майстер просто стер останню літеру у даті. Та це не врятувало ситуацію – композиція гербової емблеми з написом не відповідала реаліям 1693 р., а Молитвослов 1695 р. має суттєві втрати, тому, що там було з гравюрами ми просто не знаємо.
Таким чином, спроба Захарії Самойловича налагодити контакти з чернігівською друкарнею залишилася поодинокою, адже 1696 р. помирає його патрон Феодосій Углицький. Але як би там не було відкрито ще одну сторінку в історії чернігівського друкарства бо про це співробітництво до останнього часу ніхто не писав.
Наостанок. Чи бував Захарія Самойлович в Чернігові. Факти свідчать що так. Де він різав “варшавську” гравюру в Києві, в Чернігові? І там міг і там. Щодо автора інших гравюр на міді Молитвослова 1693 р. то питання залишається відкритим бо московський примірник ще довго буде недоступний для українських дослідників, враховуючи реалії сьогодення.
[1] Каменева Т.И. Черниговская типография, ее деятельность и издания //Труды Государственной библиотеки СССР. Москва, 1959. Т. 3. С. 271, 361.
[2] Займав посаду архімандрита у 1688–1692 рр. 1690 р. балотувався на посади київського митрополита та архімандрита Києво-Печерської Лаври. Тривалий час очолював Київський Видубицький монастир.
[3] Подробный словарь русских граверов XVI–XIX вв. /Сост. Д.А. Ровинский. СПб., 1895. С. 67–68, 575–577. Це 15 твір і мабуть не останній.
[4] Тобто одночасно З. Самойлович виконував і московське замовлення і чернігівське.
Старший науковий співробітник музею,
кандидат історичних наук Ігор Ситий
More Stories
До Дня волонтера
День народження музею
Чернігівці в боротьбі за Україну!