«Le Magasin pittoresque» – французький науково-популярний журнал ХІХ ст.

Чернігівський історичний музей імені В. В. Тарновського має не тільки багаті фондосховища, але може похвалитись й рідкісними європейськими стародруками і цінними книгами у складі своєї фундаментальної бібліотеки. Однак, на відміну від фондових, вони майже не досліджені та ніколи не були представлені широкій громадськості.

В бібліотечному зібранні музею переважно представлено видання XVIII–XIX ст. французькою мовою. Значно менше книжкових видань польською, а найменше англійською та німецькою. Серед небагатьох примірників французької чи англійської періодики французькою мовою, виявлених у бібліотеці музею, вирізняється «Le Magasin pittoresque» (укр. «Мальовничий магазин»). Це французький ілюстрований науково-популярний журнал заснований 1833 р. юристом за освітою і журналістом за покликання Едуардом Чартоном (1807–1890), який видавався в Парижі майже без перерви протягом 116 років. Надихнули його на цей крок подібні ілюстровані видання друковані у Великій Британії в першій третині ХІХ ст., такі як щотижневий «The Penny Magazine», створені для поширення наукових знань серед робітників. Французький журнал складався із статей з найрізноманітніших наукових напрямків: історії, нумізматики, етнології, механіки, ботаніки, зоології, астрономії, географії, літератури, архітектури, образотворчого мистецтва та ін. Основне спрямування видання було саме гуманітарним, а не точні та природничі науки.

У музейній бібліотеці зберігаються п’ять примірників річного випуску журналу за 1833 р., 1834  р., 1836 р., 1842 р. та 1848 р.

Походження цих журналів досі залишається таємницею, бо крім печатки музею інші бібліотечні та власницькі позначки відсутні. Журнали виглядають досить незвично для сучасного глядача, але досить солідно і вишукано. Їх товста картонна палітурка покрита папером з малюнком стилізованим під зелений, темно-сірий або коричнево-жовтий «мармур» різних відтінків з прожилками і шкіряний корінець із орнаментованим тисненням, позолотою. Всі книги мають однаковий розмір (197 х 292 мм.), переважно однакову кількість сторінок та випусків роздрібних номерів, які нараховують рівно 52 на рік. Чіткого розподілу на конкретні тематичні розділи у журналі немає, бо він складається з окремих випусків поданих один за одним. Також у журналі немає звичного для нас змісту. Замість нього є тематичний та абетковий покажчики в кінці тому. При цьому тематична наповненість варіюється і є неоднорідною. В одному випуску може бути більше історії чи дотичної до неї тематики, а в іншому переважають матеріали щодо подорожей, рослин і тварин. Також у різних томах можуть з’являтися нові за тематикою статті, яких немає в інших. Наприклад, у першому томі за 1833 р. є статті присвячені обладункам, а вже в томі 1834 р. з’являюся статті про мови, святе письмо, етимологію слів, механіку, різні науки. Вони будуть і надалі наявні в журналі у тому чи іншому вигляді, окрім святого письма та анекдотів, які з’являються серед рубрикації лише в 1842 р. Обов’язковою рубрикою, яка присутня у всіх томах є рубрика «Тиждень. Історичний календар», в якій подаються важливі для французів історичні дати і події.

Історія мистецтва, архітектури, культури була важливою частиною публікованих у журналі матеріалів. Серед таких публікацій зустрічаються статті про знаменитий собор Нотердам де Парі, всесвітньовідомий Тадж-Махал, історію костюма у Франції, мініатюри з рукописів XIV ст., східну міфологію (про джинів), релігію (буддизм, іслам, індуїзм, сикхізм) та історію, біографії видатних людей (Тутмос ІІІ, Платон, Конфуцій, Ісак Нютон, Леонардо да Вінчі).

Цікаві й статті про різних екзотичних тварин, комах (лама, гепард, оцелот, пантера, ківі, суринамська ліхтарниця або «метелик-крокодил», метелик «череп сфінкса») і рослин (раффлезія арнольда, хлібне дерево, пальма таліпот, камфорний лавр, новозеландський льон або форміум міцний), навіть є про мікроскопію та мікроскопічних створінь. В журналі привертали у вагу до різноманітної важливої гуманістичної літератури, про яку на той час вже майже забули. Наприклад, до знаменитої «Утопії» Т. Мора (1478–1535) та «Кентерберійських оповідей» Дж. Чосера (бл. 1344–1400). Крім цього в журналі за 1846 р. є педагогічні матеріали пов’язані з інтелектуальним розвитком дітей середнього віку, власне, для цього пропонуються такі ігри, як: «Воскова шахівниця», «Візерунок», «Лисиця та гуси», «Гра у філософів». У першому ж томі журналу 1833 р. подається методика навчання, жестова абетка для людей з обмеженим слухом та мовленням.

 

Журнал вміщує також статті з природничих і точних наук (сільське господарство, математика, медицина і гігієна, метеорологія, мінералогія, фізика, мореплавство, географія). Під рубрикою «Медицина» проходять навіть статті про напої та продукти харчування, вина, явища альбінізму, месмеризму чи кататонічного стану, який дозволяв індійським факірам здійснювати фокуси з їх похованням живцем та оживанням.

Серед статей з механіки домінують історичні розвідки щодо винахідників і здобутки попередників. Зокрема, подаються відомості про античну механіку (напрацювання знаменитих вчених Ктесібія, Архімеда), креслення механізмів годинника та кодового замка, походження парової машини і тогочасну машинерію загалом («Машини та їх переваги. Геніальні процеси»).

Цікавою є стаття під назвою «Механіка. Автомати Вокансона» про життя і винаходи відомого французького механіка XVIII ст. Жака де Вокансона (1709–1782), який був у свій час знаменитим завдяки створенню різноманітних механічних іграшок, особливо вражали сучасників людиноподібні механізми. Однією з найбільш знаних його робіт є фігура флейтиста в зріст людини представлена в Парижі у 1738 р., всередині неї були влаштовані пружини і міхи, які подавали повітря в різні частини механізму так, що губи людиноподібного механізму і його пальці здійснювали правильні рухи по флейті, створюючи мелодію.

«Мальовничий магазин» був досить популярним паризьким періодичним виданням доступним для різних верств суспільства. Він став помітним культурним явищем в історії французької журналістики ХІХ – першої чверті ХХ ст., яке мало велике значення для поширення і популяризації наукових знань у Франції. Це й не дивно, бо засновник видання був прихильником просвітницьких ідей одного із батьків утопічного соціалізму Клода Анрі де Сен-Сімона (1760–1825).

Науковий співробітник музею,

кандидат історичних наук Валентин Ребенок