Перша чернігівська газета

У січні 2023 року минає 185 років з часу, коли світ побачила перша чернігівська газета. Виходила вона впродовж 80 років і на своїх шпальтах відобразила тогочасне суспільство у всій різнобарвності. На сторінках газети і сучасники зможуть знайти цікаві факти про наше давнє місто і людей які в ньому мешкали. А значення газети для істориків взагалі важко переоцінити, бо вона є унікальним джерелом для всебічного дослідження історії міста та Чернігівщини загалом.

«Чернігівські губернські відомості» (рос. дореф. Черниговския губернския вѣдомости) – офіційна урядова газета, що виходила в губернському центрі впродовж 1838 – 1918 рр. Перший номер вийшов у суботу, 8 січня 1838 р.(за старим стилем). Газета виходила спершу один раз на тиждень, від 1865 р. – двічі, від 1866 р. – тричі на тиждень, з 1894 р. – стала щоденною. «Черниговские губернские ведомости» припинили своє існування у 1918 р., причому кілька останніх номерів вийшли українською мовою.

Газета складалася з двох частин: офіційної, де друкувалися розпорядження, постанови і повідомлення центральних і місцевих властей та неофіційної, в якій вміщувалися повідомлення про місцеві новини, статті з фольклору, етнографії, археології, історії, географії, економіки, описи сільського господарства, торгівлі тощо. Відповідав за випуск газети очільник газетного столу Чернігівського губернського правління, він же обіймав посаду редактора офіційної частини. Редакторами неофіційної частини газети у різний час її існування були відомі громадські та культурні діячі Чернігова: Петро Ліневич, Олександр Шишацький-Ілліч, Микола Білозерський, Олексій Шрамченко, Іван Коновал. До складу колективу, який випускав газету входив ще коректор та цензор. Друкувалася газета на базі губернської друкарні. Розповсюджувалася як в роздріб так і річною передплатою. Підписка на рік коштувала на білому папері 4 крб, на сірому – 3, 25 крб. з пересилкою.

На сторінках «Черниговских губернских ведомостей» публікувалися відомі історики, статисти, етнографи: Михайло Марков, Сергій Котляров, Олександр Лазаревський, Петро Єфименко, Опанас Маркевич, Олександр Шишацький-Ілліч, Афанасій Тулуб, Олександр Тищинський, Степан Ніс, Іван Самчевський, представники духовного прошарку протоієреї Андрій Страдомський, Стефан Шугаєвський та ієромонах Никодим (Алешковський), археологи Володимир Антонович, Дмитро Самоквасов та молодий Микола Біляшівський.

Загалом у газеті було опубліковано більше ніж 60 універсалів українських гетьманів, актові книги магістратів та ратуш, топографічні описи міст Сіверщини, духівниці козацької старшини та духовенства, перший опис Чернігівської ієрархії від заснування Чернігівської єпископської кафедри у 992 р. до першої чверті XVIII ст., описи монастирів єпархії, епістолярій Лазаря Барановича та «Щоденник» Миколи Ханенка. Перші біографічні дослідження про видатних чернігівців: Лазаря Барановича (П. Ростовцева), Феодосія Углицького (М. Ханенка) та Михайла Десницького. Дослідження давньоруського храму в Старогородці, данні про чернігівський курган «княжни Чорни», монетні клади, археологічні дослідження населених пунктів Чернігово-Сіверщини. Найкращі для ХІХ ст. описи міста Чернігова Михайла Маркова та Сергія Котлярова та збірник, який було покладено в основу обґрунтування сучасної маркетингової концепції «Чернігів-місто легенд» – збірку Дмитра Іловайського «Черниговская старина по преданиям и легендам».

Зовсім юним (20 літнім) почав своє багатолітнє співробітництво з газетою історик і краєзнавець граф Григорій Милорадович. На шпальтах газети він уперше опублікував цікаві документи і матеріали з історії стародавнього Любеча, в тому числі й унікальну пам’ятку «Любецький синодик», а Миколою Білозерським вперше опубліковано текст з коментарями «Чернігівського літопису» та «Літопису Боболинського». Співробітництвом з «ЧГВ» розпочалася кар’єра і знаного історика України-Гетьманщини, а тоді ще молодого 19-річного студента Олександра Лазаревського. В неофіційній частині газети 1853 р. ним було опубліковано перший в історії місцевої бібліографії покажчик «Опыт указателя источников для изучения Малороссийского края в историческом и географическом отношении». Загалом у покажчику описано 154 найменування джерел з історії України. Напевно, що цікавість до такого роду копіткої роботи по виявленню та опису літератури, захопила О. Лазаревського, і він невдовзі озвучив читачам свої наміри у подальшому робити щорічні огляди книг з історії Лівобережної України. Тож впродовж трьох наступних років (1856–1858 рр.) вів спеціальну бібліографічну рубрику на сторінках «ЧГВ» під назвою «Украинская литературная летопись».

На сторінках губернської газети уперше побачили світ чимало байок і ліричних поезій Леоніда Глібова, вірші Миколи Вербицького і Анатоля Свидницького, твори українських письменників Пантелеймона Куліша та Михайла Коцюбинського. Олександром Шишацьким було опубліковано унікальну збірку (півтори тисячі) прислів’їв та приказок з коментарями, поясненнями та додатками народних пісень та оповідань. За словами О. Лазаревського, це була на той час найкраща і найповніша збірка малих жанрів українського фольклору.

Найбільш повною є колекція примірників газети (1839-1918 рр.), яка зберігається у фондах Чернігівського історичного музею ім. В. Тарновського. У фондах Національної бібліотеки України ім. В. Вернадського підшивки газети розпорошені і зберігаються частково у колекції О. Лазаревського (підшивка «Прибавлений» за 1839-1862 рр.) та відділі газетних фондів. Також примірники «ЧГВ» можна почитати в Чернігівській обласній науковій бібліотеці (1877-1912 рр.) та Державному архіві Чернігівської області (1843-1890 рр.)

Старший науковий співробітник,

кандидат історичних наук Ольга Гейда