В історичному музеї відкрилася виставка “Вишита її життя дорога”

10 січня в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського відкрилася виставка “Вишита її життя дорога”, присвячена творчості знаної художниці й вишивальниці Ганни Іванівни Григоренко (01.01.1944–06.05.2006).

Уродженка села Хаєнки Ічнянського району Чернігівської області, випускниця Київського училища прикладного мистецтва та Львівського поліграфічного інституту імені Івана Федорова, за фахом художник декоративно-прикладного мистецтва та художник-графік, вона протягом всього життя займалась улюбленою справою. Розпочала трудову діяльність 1966 року художником Чернігівської фабрики художніх виробів імені 8 Березня, невдовзі – призначена головним художником підприємства. Кілька років обіймала посаду “старшого наукового співробітника по народному мистецтву” Чернігівського історичного музею. До-речі, цю посаду ввели в музеї саме для неї. З 1976 року працювала в Художньо-виробничих майстернях Художнього фонду України.

Учасниця багатьох виставок, Член Спілки художників СРСР (1982), Національної спілки майстрів народного мистецтва України (1993). Заслужений майстер народної творчості (2006).

На виставці представлені роботи Ганни Іванівни (рушники, рушники-панно, сорочки, блузи, сукні, костюми; акварелі із серії “Село моє”; ескізи узорів вишивок; фотодокументальні матеріали), її нагороди та відзнаки із зібрань Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського, Чернігівського обласного художнього музею імені Григорія Галагана та надані родиною художниці. Серед експонатів привертає увагу незавершена робота – рушник, в якому так і залишилася голка з червоною ниткою.

У відкритті виставки взяли участь музейники, викладачі вузів, художники, народні майстри, колеги по цеху, які згадалали про майстриню, її творчість, цікаві миттєвості життя. Особливої теплоти заходу надала участь у ньому рідних Ганни Іванівни: чоловіка Петра Васильовича Пікуля, скульптора; доньки Мирослави – художника-монументаліста; сина Романа – художника-ювеліра. Виступаючі вкотре наголосили про необхідність відновлення в Чернігові етнографічного музею, закритого після передачі Катерининської церкви.