Чому “Ялівщина”?

У збірці Музею зберігається цікаве джерело під назвою “Ведомость за силу ордера Генеральной войсковой канцелярии в полковой Черниговской канцелярии по сотенним справкам сочиненная какие в полку Черниговском реки и речки имеются… 1754 году августа 25 дня”. 1908 р. воно була надруковано у 7 випуску “Трудов Черниговской губернской архивной комиссии”. Відомість складається з 2 частин: 1, відомості надіслані сотенними канцеляріями (вони і були надруковані, мають 34 аркуші, розміром 34 х 21 см, інв. № Вп 1474/35) та 2, зведеного списку полкової канцелярії на 24 аркушах (канцелярська нумерація арк. 82–105), розміром 36,5 х 23 см. Обидва списки потрапили до ЧГАК за посередництва Вадима Модзалевського з архівної спадщини історика Гетьманщини Олександра Лазаревського, який готував пам’ятку до друку але не встиг – завадила смерть (зберіглися лише нотатки вступу). Евакуація музейних фондів у 1941 р. та їхнє повернення після звільнення Чернігова від нацистських окупантів, втрата фондово-облікової документації, брак фахівців спричинили певних хаос в обліку фондових колекцій. Знадобився певний час щоби навести лад. В музейній інвентарній книзі за 1948 р. та інвентарній картці за цей же рік записані обидва частини. Проте чомусь у 1983 р. головний зберігач Василь Мурашко викреслює їх і зараз в інвентарній книзі записаний автограф вступної статті О. Лазаревського (інв. № Ал 601). Пізніше, у 1986 р. 1 частина знову була включена до інвентарних книг, коли В. Мурашко склав колекційний опис архівних матеріалів XVII – ХХ ст. з довоених колекцій музею, які не пройшли інвентаризацію після повернення з евакуації у 1944 р., а також з колекцій Прилуцького музею, отримані і не внесені в інвентарні книги у 1953 р. (129 од. зб. на 12868 аркушах). 2 частина була виявлена у 2026 р. серед паперів родини Троцин і незабаром буде включена до музейного фонду.

Відомість про річки Чернігівського полку, 1754 рік. Перший аркуш.

Автограф історика Олександра Лазаревського

Річка Стрижень, 1913 рік. На задньому плані – Ялівщина.

У рукопису наведена інформація яка у порівнянні з іншими джерелами дозволяє з’ясувати походження топоніму “Яловщина” або “Єловщина” чи “Ялівщина”. У 1754 р. на місці сучасного урочища стояв млин бунчукового товариша Костянтина Лизогуба. Проте він не був першим власником цього млина. В універсалі Д. Многогрішного від 13 червня 1672 р. йдеться про млин на Стрижні чернігівського райці Василя Ялоцького. Пізніше, в універсалі Івана Мазепи від 17 вересня 1687 р. згадано ратушний млин “прозиваемого Ялоцкого”. Царська грамота від 26 березня 1690 р. затверджує “мелница на Стрижне, прозиваемая Ялоцкого” за чернігівським війтом Стефаном Отроховим. Але вже 3 вересня царською грамотою цей млин передається чернігівському полковому обозному Никифору Каленникову: “мелница о трех колесах, купленная, с лесними урочищами”. За О. Лазаревським, Василь Федорович Ялоцький з 1672 по 1680 рр. був чернігівським райцею, а з 1693 по 1696 рр. – глухівським сотником. В. Кривошея наводить інші дані. Це показачений шляхтич, гербу “Сас” (… 1650 – 1712…), глухівський сотник (1678–1687, 1689–1696). Мав кілька млинів на річках Ясмань, Локня, Щениця. Жодної згадки про чернігівський млин. А ось 1666 р. згадується чернігівський міщанин Василь Семенович Єлоцький. Чи маємо тут якусь плутанину чи це різні особи наразі невідомо. Тогож 1666 р. в опису Чернігова написано “на реке Стрижне гребля, а на гребле млин вешняк Яловецкого, а в нем два колеса хлебомелних и непорожние, аброку с него ідет на шесть рублев”. Залишки греблі та млина Ялоцького (або Єлоцького) існували ще на початку ХХ століття. Треба нагадати, що вище за течією Стрижня були урочища “Глебовщина”, “Борковщина”, нижче – “Лизогубівщина”, названі так за прізвищами власників і розташовані вздовж Стрижня в районі сучасного села Півци. Отже, топонім походить від прізвища чернігівського міщанина Василя Семеновича Єлоцького.