40-річчя аварії на Чорнобильській АЕС

26 квітня 2026 року минає 40 років від трагічної дати нашої історії, аварії на Чорнобильській АЕС. За цей період відбулось багато доленосних подій:  відновлення Незалежності України, дві  сучасні українські революції, російсько-українська війна. Проте, ми знову і знову повертаємось до напружених драматичних  днів, що складалися в місяці  ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  Чорнобильська тематика не втрачає актуальності і сьогодні. А, можливо, потребує ще більшої уваги та відповідальності, з огляду на події нашої новітньої історії , російської  військової агресії проти України.

22 квітня у Чернігівському обласному історичному музеї ім. В. В Тарновського відбувся захід до 40-ї річниці аварії на Чорнобильській АЕС. До музею завітали  ветерани-ліквідатори наслідків аварії, голова Чернігівської ОВА В’ячеслав Чаус, заступник голови ОДА Жанна Шерстюк, заступник голови Чернігівської обласної ради Дмитро Блауш, студенти Чернігівського професійного ліцею залізничного транспорту, артисти капели бандуристів ім. Остапа Вересая та вокалісти  Чернігівського обласного філармонійного центру фестивалів та концертних програм. Представники влади відзначили ветеранів Почесними Грамотами та подяками.

Співробітники музею провели невеликий історичний ретроспективний огляд подій, розповіли про «чорнобильську» музейну колекцію, згадали про багаторічну плідну співпрацю з ГО «Союз «Чорнобиль». Переглянули документальну хроніку подій 1986 року, та акцентували увагу ядерну безпеку в умовах сучасної російсько-української війни.

За своїми наслідками аварія стала катастрофою планетарного масштабу. Із 192 тон ядерного палива, що були у реакторі блока, близько 4 відсотків потрапило у повітря протягом 10 днів. З урахуванням розпаду сумарний викид радіоактивних речовин становив 50 млн кюрі. Україна найбільше відчула на собі згубні наслідки катастрофи. Також, постраждали  і найближчі країни: Білорусь, росія. Потужний циклон розніс радіоактивні речовини територіями Литви, Латвії, Польщі, Швеції, Норвегії, Австрії, Фінляндії, Великої Британії, Німеччини, Нідерландів, Бельгії.

Першими, хто вступив у смертельний бій з атомною стихією, стали пожежники. Серед них – вогнеборці Чернігівщини. Був створений обласний зведений загін протипожежної служби, до якого увійшов особовий склад Управління пожежної охорони МВС у Чернігівській області, пожежних частин Чернігова, Ніжина, Прилук та більшості районів області та пожежних частин по охороні нафтових родовищ Прилуцького, Варвинського, Талалаївського районів. Бійці загону проводили дезактивацію площі під майбутню закладку фундаменту саркофагу, наносили плівку латексу на стіни та дах 3-го, 4-го блоків, охороняли від пожеж та ліквідували їх у випадку виникнення, знімали радіоактивний грунт, знешкоджували «рудий ліс».

Для забезпечення роботи з ліквідації наслідків аварії долучалась авіація. У перші дні була створена авіаційна група, котрій оперативно підпорядковувалось керівництво ЧВВАУЛ. На аеродромах училища базувались майже сотня вертольотів, там же спочатку проводилась спеціальна обробка гвинтокрилів та їх екіпажів. Найбільша кількість вильотів була виконана на засипку розвалу – 1804 вильоти. Небезпечними були інші роботи, як-то: теплова та радіаційна розвідка реактора, дезактивація, підвішування вантажів, керівництво польотами.

Величезний обсяг робіт з ліквідації наслідків аварії виконували військовослужбовці, серед них воїни 1-ї гвардійської армії, частини якої дислокувались у Чернігівській області. Загалом серед 600 тисяч учасників ліквідації наслідків – 300 тисяч, були саме військовослужбовці. Вони виконували роботи, пов’язані зі зруйнованим реактором, забрудненими територіями, дезактивацією будівель, санітарною обробкою населення та тварин, огородженням тридцяти кілометрової зони відчуження, похованням у могильники ураженої радіацією техніки.

У результаті напруженої роботи тисяч людей у грудні 1986 р. над 4-м енергоблоком, майже за півроку, був споруджений об’єкт «Укриття», так званий «Саркофаг».  Але роботи не закінчувались ще тривалий час  біля енергоблоків ЧАЕС і в тридцяти кілометровій зоні зараження.

У 2006 р., 20-ту річницю завершення будівництва «Саркофагу» Президент України В. Ющенко підписав Указ про  День вшанування ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС 14 грудня. З часом постало питання про надійність старого укриття. Світова спільнота не просто спостерігала за подіями довкола Чорнобиля а й долучилася до будівництва нового сучасного укриття – конфайнменту.

 Над старим саркофагом у 2016 р. звели, а у липні 2019 р. ввели в експлуатацію нове «Укриття», розраховане на 100 років – конфайнмент. Це грандіозна споруда шириною 257 м, довжиною 150 м, висотою 108 м. Вага конструкції – понад 36 тисяч тон.

Повномасштабне вторгнення рф в Україну поставило багато нових викликів як для держави, так і фахівців у галузі ядерної безпеки. 24 лютого 2022 року військові рф взяли під контроль майданчик й і саму Чорнобильську станцію. 150 працівників ЧАЕС і  майже стільки військовослужбовців НГУ, які охороняли станцію, стали заручниками. Згодом військових доправили до російських в’язниць.  Персонал станції, який заступив на чергування замість 12 годин затримався на 600 годин. Напружена робота під прицілом автоматів… Сьогодні , напевне так почуваються співробітники Запорізької АЕС, окупованої російськими військами. Безпека ядерних реакторів, атомних станцій у сучасній реальності надзвичайно актуальна.

Коли будували новий  захисний об’єкт «Укриття» інженери навіть не могли уявити, що знайдуться божевільні, які застосують зброю по ядерному об’єкту. 14 лютого 2025 р. російський ударний безпілотник «Герань-2» («Шахед-136») пошкодив захисний зовнішній шар щита, порушена герметичність, закладена проектом. Тепер конструкції загрожує корозія, і як наслідок –  ймовірність руйнування. Сталевий гігант Чорнобиля не витримав варварської атаки. Дзвін Чорнобиля вкотре нагадує людству:  від безтурботності до вселенської катастрофи може бути одна мить,  один удар ракети або  відносно недорого бойового безпілотника.

І вже нове покоління вимушене шукати шляхи та засоби убезпечення «мирного атому», що свого часу вийшов з під контролю. Тож трагедія, яка сталася у квітні 1986, це не просто історія, вона триває  до теперішнього часу і буде мати своє продовження у майбутньому.

Сьогодні ми вшановуємо всіх ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, говоримо слова вдячності всім ветеранам: військовим і цивільним, які починаючи з перших хвилин, ризикуючи та віддаючи життя йшли на жертви, аби приборкати «мирний атом», що вийшов з під контролю.

Старший науковий співробітник Світлана Землянська