185-річчя Василя Тарновського

Василь Васильович Тарновський-молодший – меценат, колекціонер, громадський діяч.

Народився 185 років тому, 20 березня (1 квітня) 1838 року у селі Антонівка Пирятинського повіту на Полтавщині (нині Чернігівщина).

З юнацьких літ Василь розпочав колекціонування українських старожитностей, не шкодуючи коштів на придбання рідкісних експонатів. Поповнюючи родинну колекцію, Василь-молодший користувався порадами відомих українських істориків: Володимира Антоновича, Олександра Лазаревського, Дмитра Яворницького. Володів маєтком у с. Качанівка. Постійними гостями Качанівки були численні сусіди та родичі Тарновських – представники старовинних українських дворянських родин: Галагани, Забіли, Кочубеї, Маркевичі.

Так само, як його дядько та батько, Василь Васильович-молодший приятелював із Тарасом Шевченком. Василь Тарновський зібрав 1000 одиниць живописних творів, малюнків, рукописів, автографів та особистих речей Кобзаря. По смерті поета часто відвідував його могилу, де власним коштом спорудив хрест та встановив барельєф.

Не без фінансової допомоги мецената впродовж багатьох років виходив щомісячний журнал «Киевская старина», навколо якого гуртувалася свідома українська інтелігенція. Василь Васильович склав значні пожертви на спорудження пам’ятників Івану Котляревському в Полтаві та Богдану Хмельницькому в Києві, зведення Київської громадської бібліотеки, проведення археологічних досліджень на Княжій горі поблизу Канева. Коштом Тарновського побачило світ чимало унікальних видань.

В 1897 р. Василь Тарновський подарував свою колекцію української старовини «без права відчуження і переміщення з міста Чернігова» Чернігівському губернському земству.

Помер 13 (25) липня 1899 року у Києві. Спочатку був похований біля Аскольдової могили, а пізніше (у 30-х роках ХХ ст.) – прах перенесено на Звіринецьке кладовище.

Відкриття «Музею українських старожитностей В.В.Тарновського» відбулося у 1902 р. У 1991 р. Чернігівському історичному музею було повернуто ім’я Василя Тарновського-молодшого.