У складі Сухопутних військ Збройних сил України діє Окрема президентська бригада імені гетьмана Богдана Хмельницького. Сучасну назву підрозділ отримав 15 грудня 2017 р. на честь 1-го українського козацького імені гетьмана Богдана Хмельницького полку Української Народної Республіки. Цим рішенням була відновлена українська традиція називати військові формування іменами видатних козацьких гетьманів, полководців, отаманів тощо та повернута нащадкам історія безперервності визвольних змагань українського народу за незалежну державу. День Збройних сил України – гарна нагода згадати історію.
Бійцем 1-го козацького полку імені гетьмана Богдана Хмельницького був музейний співробітник Іван Митрофанович Кобизький. Народився він 1 січня 1894 р. у Кролевці в родині дяка. Початкову освіту здобув у Новгороді-Сіверському, закінчив Чернігівську духовну семінарію (1911), історико-філологічний факультет Варшавського університету (1915). Студентом на вакаціях подорожував Кримом, а подорожні нотатки публікував у часопису «Вера и жизнь», які в 1915 р. видрукували окремою книжечкою.
Потім були Костянтинівське військове училище у Києві (1915) та кулеметні курси офіцерського піхотного училища (1916–1917) в Оранієнбаумі, де Іван Кобизький сформував першу українську кулеметну сотню «Максима». Брав участь у революційних подіях у Петрограді, а в липні 1917 р. зі своєю сотнею виїхав на Південно-Західний фронт і там вступив у 1-й український козацький мені гетьмана Богдана Хмельницького полк. Воював, перехворів на тиф й у березні 1918 р. був демобілізований. Закінчив у Києві курси українознавства.
З серпня 1918 р. у Чернігові працював учителем української мови у 1-ій хлоп’ячій гімназії, читав лекції для дорослих. За дорученням Учительської спілки, секретарем якої він був, очолив шевченківський відділ Музею українських старожитностей ім. В.В. Тарновського.
У жовтні 1919 р. його примусово мобілізували денікінці, що захопили Чернігів, а в березні 1920 р. був інтернований поляками. У таборах І. Кобизький проводив роботу по відокремленню інтернованих українців від росіян, керував українськими освітніми і культурними закладами, вчителював у школі українських пластунів.
З ліквідацією в Польщі таборів для інтернованих 18 грудня 1923 р. переїхав до Праги, куди перевіз 29 учнів-пластунів. Тим самим була покладена основа української гімназії при Українському високому педагогічному інституті М. Драгоманова, яка працювала у м. Ржевниці неподалік Праги. І.М. Кобизький навчався в аспірантурі інституту (1925), викладав у гімназії, з 1930 р. був її ректором. Помер 13 листопада 1933 р., похований на Ольшанському кладовищі у Празі.
Учений секретар Людмила Линюк
More Stories
Любеч за матеріалами археологічних досліджень
Від 3-ї окремої штурмової бригади Музею імені Василя Тарновського
Чернігів – столиця Чернігово-Сіверського князівства