Печатки сільських старост

Ігор Ситий – кандидат історичних наук, старший науковий співробітник

Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського

Печатки сільських старост Чернігівської губернії

другої половини ХІХ століття

Старости відомі з часів Київської Русі. Це були представники найнижчої ланки князівської адміністрації, що, здебільшого, призначалися з холопів князя. В царській Росії – голова сільської громади в поселеннях державних селян, а з 1861 р. – і в селах колишніх поміщицьких селян. Обиралися сільським сходом строком на три роки. В Україні старосту називали ще війтом.

Староста виконував адміністративні функції, для чого мав печатку, зображення та використання якої було регламентоване чинним законодавством. Зазначені печатки належали до категорії текстових. У напису зазначалися назва, посада, територіальна приналежність. Виготовляли їх з бронзи або іншого металу. Для зручності до печаток прикріплювали, як правило дерев’яну, ручку, яку насаджували на спеціальний штир, що містився на звороті робочої частини. Форми печатки – кругла або прямокутна зі зрізаними кутами. Вони найбільш доречні для розміщення розлогого напису, який, проте, все-таки доводилося скорочувати. Характер різьби літер свідчить про те, що відбиток робився спеціальною мастикою або чорнилом1. Порівняння печаток старост з відповідними печатками війтів козацької України вказує на те, що перші частково успадкували попередні сфрагістичні надбання. Це стосується форм, скорочення написів2.

Звертає на себе увагу печатка № 3. Її виготовили з монети. Можливо, це – пробник, за зразком якого у подальшому був виготовлений повноцінний штемпель. Іконографія літер, помилки свідчать про те, що печатку вирізав аматор. Залишки мастики та чорнила вказують на те, що вона була у вжитку. Цікаво, що подібну практику спостерігаємо й у більш ранні часи. Прикладом може слугувати печатка Мутинського монастиря, виготовлена з фальшивого талера3.

Нижче подаємо опис матриць печаток, які зберігаються у Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського (ЧІМ) та збірці чернігівського колекціонера О. Ємця.

  1. Печатка старости с. Галаганівка (нині Семенівського району Чернігівської області).

Бронзова, кругла, діаметр 30 мм, товщина 10 мм, висота дерев’яної ручки 65 мм. Зображення: ПЕЧАТЬ /СЕЛЬСКАГО /СТАРОСТЫ /С. ГАЛАГАНОВКИ /КОСТОБОБРОВС. ВОЛ/НОВГОРОДСhВ /УhЗ.

Належить О.М.Ємцю.

  1. Печатка другого старости Осняківського сільського товариства (нині Великі Осняки Ріпкинського району Чернігівської області).

Бронзова, восьмикутна, 25 х 29 х 7 мм. Зображення: ПЕЧАТЬ /2 СТАРОСТЫ /ОСНЯКСКАГО /СЕЛЬСКАГО /ОБЩЕСТВА. Ручка втрачена.

Належить О.М.Ємцю.

  1. Печатка старости с. Халявин (нині Чернігівського району Чернігівської області).

Мідна, кругла, діаметр 29 мм. Зображення на звороті монети номіналом 3 коп. 1870 р.: ПЕЧАТЬ /СhЛЬ СТАРОС. /СhЛО ХОЛЯВ /ХОЛЯВИН. В. /ЧЕРНИГОВ. /УhЗДА.

Належить ЧІМ. – Інв. № Н-264.

_________________________________________

1 Ситий І., Ємець О. Металеві матриці печаток, штампів та штемпелів ІІ–ХХ століть //Скарбниця українськоїкультури: Зб. наук. праць. – Вип. 11. – Чернігів, 2009. – С. 95.

2 Ситий І. Печатки міських урядовців XVII–XVIII ст. //Знак. – 1999. – № 19. – С. 2–3.

3 Ситий І. Печатка Мутинського монастиря 1719 р. //Чернігівські старожитності: Наук. зб. за матеріалами VIII Міжнародної наукової конференції «Християнські старожитності Київської Русі». – Чернігів, 2009. – Вип. ІІ. – С. 357–358.

“Скарбниця української культури”. – Випуск 14. – с. 81.