До Дня перепоховання Тараса Шевченка

Останній шлях Тараса Шевченка в Україну не оминув і Чернігівщину. Нині про цю скорботну подію нагадують каплички та меморіальні знаки.  Численні пам’ятники Т.Г. Шевченку прикрашають міста і села нашого краю. Увічнити пам’ять Великого Кобзаря намагалися ще у другій половини ХІХ на початку ХХ століть. Зусиллям наших земляків у цій благородній справі і була присвячена музейна зустріч 22 травня 2024 р.

Мова йшла про Василя Васильовича Тарновського, чиє захоплення життям і творчістю Тараса Григоровича надала нам сьогодні можливість бачити розмаїття його знаменитої Шевченкіани, яка нараховувала більше тисячі експонатів. Саме завдяки цьому благодійнику на могилі поета в Каневі з’явився у 1884 році перший художній пам’ятник, проєкт якого разом з архітектором Віктором Сичуговим розробив сам Василь Тарновський. Чавунний орнаментований хрест з барельєфом Шевченка був відлитий на заводі Термена в Києві власним коштом замовника.

Першим в Україні вважається пам’ятник поету, який з’явився завдяки відомій педагогині та громадській діячці Христині Алчевській, яка народилася у м.Борзна на Чернігівщині. Його виконав видатний скульптор Володимир Беклемішев. Бюст з білого італійського мармуру в 1899 встановили на садибі родини Алчевських, яка мешкала тоді в Харкові.

Цікава історія пов’язана з появою погруддя Т. Шевченка в Седневі. У своєму маєтку його встановив у 1903 (1904?) році Федір Андрійович Лизогуб, який очолював на той час Полтавську губернську земську управу. Твір відомого скульптора Федора Балавенського, після переносу до центра містечка, був знищений під час Другої світової війни.

Таким чином, всі перші пам’ятники Т.Г. Шевченку, пов’язані з Чернігівщиною та її уродженцями. 

Старший науковий співробітник Світлана Половнікова