Дарохранильниця Борисоглібського собору

25 лютого 2020 року у Чернігівському історичному музею імені В.В.Тарновського відбулася презентація відреставрованої дарохранильниці Борисоглібського собору.

Дарохранильниця (гробниця) – священна посудина, в якій зберігаються Святі Дари – Тіло і Кров Христові, що використовуються для причастя. Ця реліквія ХVІІІ ст., відтворює тернистий шлях, який пройшов Ісус Христос на Землі. Головний зберігач фондів музею Ганна Арендар нагадала історію реліквії. Автор цієї пам’ятки золотарського мистецтва невідомий, але вона нагадує твори, які робив відомий українській майстер-золотар Климент Чижевський (м. Київ) у 60–70 роках ХVІІІ ст. Культовий предмет виготовлений на високому професійному рівні, поєднує у собі стилі бароко, рококо та класицизму. Презентована дарохранильниця згадується у 1782 році в описі Борисоглібського собору, і є свідчення, що її подарував храму ієромонах Мануєвич, колишній житель Чернігова. До музею реліквія потрапила в пошкодженому стані у 1933 році після закриття собору. У роки Другої світової війни культовий предмет перебував у евакуації. Завдяки фотографії, яка була опублікована у книзі «Картины церковной жизни Черниговской епархии» 1911 року, Дарохранильницю вдалося відновити у первісному стані. Відродженням святині займалась група реставраторів Національного науково-дослідного реставраційного центру України на чолі з художником-реставратором творів з металу вищої категорії Віктором Голубом.

Віктор Голуб зазначив, що робота була дуже складна. Треба було розробити багато конструктивних деталей. Основну частину реставраційних робіт провів художник-реставратор Олександр Орищак, який доклав чимало зусиль для відродження цієї святині, і за цю роботу атестувався та отримав кваліфікацію реставратора вищої категорії.

У свою чергу Олександр Орищак розповів про кропіткий і тривалий процес реставрації. Дарохранильниця виготовлена із срібла, міді та латуні. На реставрацію вона надійшла в фрагментованому стані (загалом складається із 357 деталей), багато деталей було втрачено. Фрагменти мали сліди корозії, чисельні деформації, подряпини, втрати позолоти. Було видно, що експонат часто падав, та неодноразово ремонтувався. Реставратор виявив досить нетипові з’єднання різних металів. Завдяки ілюстрації в книзі «Картины церковной жизни Черниговской епархии» можна було побачити в якій послідовності були розставлені та з’єднані деталі. Велика кількість деформацій та перекосів ускладнювала роботу.

Для того, щоб порівняти дарохранильниці ХVІІІ ст. з культовими предметами більш раннього часу, присутнім була представлена «гробниця» ХVІІ ст., яка була зроблена у 1682 році коштом вибельського сотника Євфимія Лобка та надана до Миколаївського храму Чернігова. Про що переповідає відповідний текст староукраїнською мовою, який міститься на дарохранильниці. Церква свого часу розміщувалася на розі Гончої та Святомиколаївської вулиць, а Євфимій Лобко був її ктитором.

Головний зберігач фондів музею Ганна Арендар