“Чудо” біля мощей святителя Феодосія. 1796 рік.

Як відомо покровителем Чернігова є св. Феодосій Углицький, нетлені мощі якого зберігаються у соборі св. Трійці Троїцько-Іллінського монастиря. До 1917 р. все, що було пов’язане з ім’ям цього достойника ретельно збиралось і вивчалось. Переважно це були архівні матеріали – листи, купчі, грамоти. Як правило їх факсиміле друкувалось на шпальтах “Черниговских губернских ведомостей” з викладенням історії знахідки. Самі реліквії зберігались в тогочасних музейних закладах Чернігова (Музеї В. Тарновського, Чернігівської архівної  комісії, Чернігівського єпархіального древлєсховища). Буремні події першої половини ХХ століття нанесли певну шкоду зібранню речей, пов’язаних з ім’ям Ф. Углицького.

На сьогодні більша їх частина збереглась у збірці Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського. Це його лист до І. Забіли від 18.03.1691 р., грамота протопопу О. Зарудзському “на пляц” в Новгороді-Сіверському від 29.08.1694 р., “лист” на фундацію в м. Летковичі ковальського, бондарського, римарського цехів та об’єднання їх у братство при храмі св. Миколая від 10.02.1687 р., факсиміле “листа” на будівництво та оренду млина в монастирських грунтах на р. Смолянка під с. Надинівка Пархому Івановичу від 10.03.1695 р., а також справа назва якої винесена на початок нашої розвідки (інв. № Ал 504/87). Слід зазначити, що хоча Синод канонізував святителя тільки у 1896 р., цілюща сила його мощей – виявилась буквально одразу після поховання Ф. Углицького. Першим хто зцілився був його наступник на посаді чернігівського архієпископа І. Максимович. Після цього і почався процес документалізації всіх фактів, пов’язаних з чудотворною силою мощей св. Феодосія, який до речі сам одужав від чудотворної ікони Троїцько-Іллінської Божої Матері (цей факт зафіксував св. Димитрій Ростовський у своїй книзі “Руно орошенное”).

         Справа складається з 4-х документів:

1. Указ Чернігівської духовної дикастерії від 13.03.1796 р. економу архієрейського дому Амвросію про зберігання там справи міщанки м. Порєчіє Пелагеї Арестової.
2. Свідчення 60-ти річної Пелагеї Іванівни Арестової від 14.06.1795 р. Чернігівській духовній дикастерії, з яких з’ясувалось, що уві сні до неї явився білий старець з хрестом і заборонив працювати по п’ятницях, але вона не зважила на цю заборону і у велику п’ятницю, через тиждень після сновидіння, “упражнялась в пошитьи башмака”. В цей же день старець з’явився знову і підтвердив своє закляття: “Будь німа!”, після чого міщанка втратила свідомість, а отямившись “ощутила себя несостоятельною вовся говорить”. Після цього випадку Арестова, разом з іншими поріченськими міщанками, помандрувала до Києво-Печерської Лаври, сподіваючись зняти закляття. По дорозі вони зайшли до Чернігова вклонитися св. Феодосію. Торкнувшись зубами гроба та вбрання святителя Пелагея відчула велику силу “побудившую ея проговорить первым словом: “О боже мой!”.
3. “Допрос” від 3.01.1796 парафіяльного священника з причетниками церкви Різдва Богородиці м. Порєч’є Смоленського намісництва та сусідів Арестової, в якому вони підтвердили факт оніміння останньої з великої п’ятниці 1795 р. та бездоганність її життя.
4. Присяга вищезазначених осіб казати тільки правду у справі Арестової.

Яким чином ця справа опинилась в ЧОІМ сказати важко, але спираючись на позначку 1-го арк. “Ч.Д.М. № 23078”, можна припустити, що це сталося після 1925 р. і надійшла вона з Троїцько-Іллінського монастиря. Ймовірно, що саме в цьому монастирі був зібраний найбільш повний банк даних про чудотворну силу мощей св. Феодосія, починаючи з ХVІІІ ст. і аж до першого десятиліття ХХ століття. Сподіваємось, що ця розвідка стане ще однією цеглиною в історії Чернігівського Троїцько-Іллінського монастиря та його священної реліквії – мощей св. Феодосія Углицького і спонукає дослідників, краєзнавців активізувати пошуки та публікацію малознаних пам’яток чернігівської церковної старовини.

Старший науковий співробітник,

кандидат історичних наук Ігор Ситий