19 серпня 2024 року у Чернігівському обласному історичному музеї ім. В.В. Тарновського відбулась музейна зустріч до річниці ракетного обстрілу середмістя Чернігова.
Згадаємо 19 серпня минулого року. Суботній сонячний, святковий ранок, сповнений ароматом запашних трав та стиглих яблук. Велике християнське свято. Яблучний Спас. Багато наших містян ідуть до церков, які в центрі міста, на святкову службу. Багато людей просто гуляють парками міста.
В один момент все змінюється. День стає чорним. Чорним від диму, чорним від смертей, загибелі людей. По середмістю, Чернігівському обласному академічному українському музично-драматичному театру ім. Т. Г. Шевченка було завдано ракетного удару.
В стінах музею зібрались очевидці події, люди які опинилися в епіцентрі вибуху, містяни, музейні співробітники. Хвилиною мовчання вшанували пам’ять всіх загиблих під час російсько – української війни і безпосередньо семи мирних жителів, які загинули внаслідок вибуху ракети.
Вибух касетної ракети над театром, це пряме свідчення того, що керівництво росії (за підтримки російського суспільства) через поразку бліцкригу обрав новий спосіб боротьби з Україною. Це боротьба на виснаження: ракетні удари по об’єктах критичної інфраструктури, аби занурити країну у пітьму; удари по житлових будинках, лікарнях – загалом по цивільних об’єктах. Це – стратегія залякування населення, яка за розрахунком супротивника має сприяти окупації нашої країни. Такі удари були, і на жаль будуть повторюватись. Це війна не тільки з армією, це війна з населенням. В очах Путіна і багатьох росіян Україна – невід’ємна частина колишньої єдиної держави – срср; це прояв російського шовінізму та марення про відродження відновленої радянської держави. Бажання України будувати свою державність, йти своїм шляхом розцінюють в росії як непокору за яку мають карати. Звідси такі комбіновані методи війни. По-перше – пряме військове втручання, по друге – боротьба з цивільним населенням.
На зустріч завітав Сергій Мойсієнко – директор обласного театру. Він розповідав про минулорічну подію як безпосередній очевидець удару, крім того в якості директора проінформував присутніх про те, як колектив театру за підтримки небайдужих людей продовжує свою роботу, про роботи з відбудови будівлі театру.
В епіцентрі підриву ракети, в приміщенні театру на той момент перебував журналіст онлайн видання «Час Чернігівський» Арсен Чепурний. Він згадував про вибух, про загрозу другого удару, про евакуацію людей із приміщення. Згадував про почуття тривоги за своїх рідних, які могли опинитися неподалік місця трагедії.
Під час вибуху ракети на своєму робочому місці була завідувачка аптеки № 25 ТОВ «Ліки України» Олена Отришко. І в річницю трагедії пані Олена поділилась своїми гнітючими спогадами про той день. Водночас розповіла про відновлення аптеки.
Зустріч була сповнена жалю та скорботи, одночасно за розповідями поставала незламність та сила духу наших містян. Головне , що об’єднує людей – не тільки бажання відновлювати зранене місто, а й робити конкретні кроки, докладати власні зусилля, не очікуючи що це буде хтось робити ззовні.
Старший науковий співробітник Світлана Землянська
More Stories
До Дня волонтера
День народження музею
Чернігівці в боротьбі за Україну!