Реліквії Семена Палія

Семен Палій – фастівський, згодом білоцерківський полковник, очільник козацького повстання на Правобережній Україні 1702–1704 рр. Народився майбутній полковник у Борзні на Чернігівщині близько 1642 р. Походив із козацької родини. Служив старшиною у Ніжинському полку. Кілька років козакував на Січі. У 1681 р., зібравши кількатисячний загін запорожців, переселився на спустошену війнами Південну Київщину, зайнявши Фастів, відбудував замок. Під проводом Палія козаки успішно відбивали напади турків і татар. Брав участь у Віденському поході польського короля Яна ІІІ Собєського, з його дозволу сформував Фастівський козацький полк (1684–1702). Після ліквідації урядом Речі Постолитої у 1699 р. правобережного козацтва, Семен Палій очолив антипольське повстання. «Паліївщина» охопила Київщину, Поділля, Волинь. 1702 р. повстанці взяли Білу Церкву, Палій почав іменуватися білоцерківським полковником (1702–1704). Московський уряд вимагав від Палія звільнити всі захоплені міста на користь польського короля (Московія була зв’язана з Польщею «Вічним миром»). Полковник намагався знайти підтримку у польської антиурядової конфедерації. Це дало підставу І. Мазепі арештувати Палія, а 1705 р. Петром І він був засланий до Тобольська. На прохання київського полковника Антона Танського 1708 р. повернутий із заслання на Київщину, де знову очолив Білоцерківський полк (1708–1710). Брав участь у Полтавській битві на боці Росії. 7 січня 1710 р. постригся у ченці Межигірського Спасо-Преображенського монастиря, де помер між 23 січня–13 травня 1710 р. і був похований.

Наприкінці ХІХ ст. Василь Тарновський придбав у нащадків Семена Палія – Танських (його донька Марія була дружиною київського полковника Антона Танського) меморії уславленого полковника – пернач (атрибут влади полковника) і дві однакові чарки, які увійшли до зібрання Музею українських старожитностей В.В. Тарновського, а згодом до Чернігівського державного музею. Зараз в експозиції музею можна побачити два раритети (одна чарка 1953 р. була передана до Національно музею України).

Пернач складається зі срібної голівки, утвореної дев’ятьма фігурними пластинами – пір’їнами, припаяними до стрижня та дерев’яного руків’я, окутого срібною платівкою, оздобленою черненим рослинним орнаментом з гвоздик, тюльпанів на тлі дрібних квітів. Такий декор характерний для російської металопластики. Вірогідно, пернач був «пожалован» Палію царським урядом після повернення із заслання.

Поряд із перначем в експозиції знаходиться невелика чарка для міцних напоїв, виготовлена з досить товстої срібної пластини, десятигранна, з ручкою, гладкі золочені грані чергуються з незолоченими гранями, на яких майстерно гравійовано виткий акантовий пагінець із квіткою. За формою та стилем виконання чарка близька до робіт європейських майстрів.

У музейному зібранні зберігається лист Семена Палія до білоцерківського воєводи від 29 жовтня 1696 р., на якому, крім підпису є печатка із зображенням лука із натягнутою стрілою вістрям вгору, над яким – перехрещені шаблі вістрям униз, увінчані хрестом, а обабіч – літери «С П П Є К М …З» (Семен Палій Полковник Єго Королівської Милості [Войська] Запорозького).

Головний зберігач фондів музею Ганна Арендар