Прощаємося із 2022 і йдемо у 2023

Під ракетні та артилерійські обстріли добігає до завершення 2022 рік. Найважчий і найстрашніший рік у новітній історії України. Ми мали багато планів, якім не судилося реалізуватися. Головне із пережитого – колекції Чернігівського історичного музею імені Василя Тарновського вціліли. Будівлям пощастило менше (фото 1–2). Нам, через неймовірні зусилля наших працівників, вдалося їх убезпечити (фото 3–4). Участь кожного із працівників вагома, хоча хтось доклався більше, хтось – менше.

Це було б зробити значно складніше якби не допомога, яку Музей отримував, починаючи із початку березня від Лесі Клименко, Надії і Володимира Голод, Владислава Гриневича, Петра Гончар, Ольги Нарбут, Ірини Прокопенко, Ольги Сало (Тустань), Юлії Ситнєвої, Євгена Ногіна, Тетяни Зоць, В’ячеслава Чауса, Ольги Ковалевської, Дяди Серёжи, Валентини Дем’ян, Максима Левади (окрема вдячність за щотижневі телефонні розмови і турботу про збереження спадщини), Анни Шерман, Лесі Гасиджак і Наталії Дзюбенко, Світлани Позіховської (неймовірно смачне варення), Ігоря Пошивайла, Наталії Ребрової (вода була найсмачніша), Сергія Іваненка і В’ячеслава Лобаса, Алли Попружної, Олесі Володимирівни, Юлії Прус, Департаменту культури і туризму облдержадміністрації та багатьом іншим (є номер телефону, є номер картки, з якої зроблений переказ). Щиро дякуємо всім і кожному за це.

Наше музейне зібрання було б і зараз у небезпеці якби не допомога, яку музей отримав від Юлії Литвинець, БФ «Фундація стратегічних змін», Global Heritage Found, Штаб порятунку спадщини, Центр Порятунку спадщини, Charitable Foundation «Save Art UA», Ірини Нікіфорової, Ірини Горбань, Берлін Карлхорст музей, International alliance for the protection of heritage in conflict areas (ALIPH), World Heritage Watch, Штефана Домпке, Олени Балун, JYSK MegaCenter, Chernigiv, Посольства Королівства Данія в Україні, Литовського національного художнього музею та Благодійного фонду Йонаса Кароліса, платформи OBMIN. Ми навіть не можемо собі уявити весь ланцюжок допомоги, зустрічаючи біля порогу музею машину, яка її привозить. Щиро вдячні за підтримку, яка дозволила врятувати нашу спадщину.

Вдячні Володимиру Поліщуку, який довіз до нас із Куликівки допомогу, що певний час там зберігалася, а Юлії Пастернак за збереження її. Вдячні всім водіям, що довозили до музею необхідні матеріали та технічні засоби.

Часточка нашого зібрання після завершення виставки «Русь – вікінги на Сході» залишилася в Данії, де зберігатиметься до часу, коли у нас стане безпечно. Вдячні Moesgaard Museum (Орхус, Данія) за прихисток і турботу.

Ми дуже вдячні нашій охороні за надійність.

Ми неймовірно вдячні всім оборонцям Чернігова та України, які зробили неможливе – втримали наше місто, погнали московську орду з Чернігівщини тримають надійну оборону на Сході та звільняють нашу землю. Перше поповнення музейної колекції надійшло саме від них (фото 5). Наша перша виставка була саме для них (фото 6). ДЯКУЄМО!

Дякуємо і пишаємося нашими співробітниками, у тому числі й тими, хто пішов із музею за те, що встали зі зброєю на захист України! Бережіть себе!

Ми рятували чернігівців (фото 7) і читали їм лекції (фото 8). Ми збирали страшні та героїчні свідчення оборони Чернігова (дякуємо Вадиму Антошину) та створили і відкрили 4 виставки (фото 9–12).

Ми дякуємо журналістам, які відстежували нашу щоденну працю і повідомляли про це, особливо у березні, коли було найважче.

Ми дуже сумуємо з приводу нашої втрати – Людмили Майбороди (фото 13) – завідувачки Військово-історичним музеєм, яка пережила облогу Чернігова, але все ж таки пішла від нас.

Ми прощаємося із 2022 роком і готові іти у 2023 рік – рік Перемоги України і краху московської імперії зла!