1 червня 1877 на сторінках місцевого часопису «Черниговские епархиальные известия» було оприлюднено журнал Чернігівського губернського статистичного комітету за 15 січня 1877 р., де серед матеріалів щодо поточної роботи установи, йшлося і про створення музею. Так, секретар статскомітету Микола Константинович подав відповідну записку, де виклав своє бачення на заснування музею Чернігівського губернського статистичного комітету, який би слугував базою і центром для вивчення історичної минувшини краю.
Думки про утворення у Чернігові музею була озвучені ще у далекому 1865 р. тодішнім секретарем статскомітету і відомим істориком Олександром Лазаревським. Голова статистичного комітету губернатор Михайло Дараган у 1876 р. ініціював відродження ідеї створення музейного закладу, домовився про виділення приміщення для музею при Чернігівському губернському правлінні (нині, Державний архів Чернігівської області) та особисто доручив М. Константиновичу скласти відповідну програму. У програмі йшлося про структуру майбутнього музею, перелік необхідних експонатів. Мали бути такі відділи експозиції – відділ старовини, етнографічний, художній, промисловий, географічний. Фактично, йшлося про утворення відомчого краєзнавчого музею. Члени комітету підтримали пропозицію щодо створення музею, також була затверджена програма запропонована секретарем установи. Її мали надрукувати і надіслати повітовим предводителям дворянства, службовцям земств, чиновникам міських управ та приватним особам для того, щоб вони сприяли збиранню предметів для майбутнього музею. Ідею створення першого у Чернігові музею особисто підтримували тодішній губернатор М. Дараган та очільник єпархії єпископ Серапіон (Маєвський).
Статскомітет на 1877 р. мав колекцію монет (одну золоту, 32 срібних, 38 мідних), бібліотеку – 148 томів Рум’янцевського опису Малоросії (1765–1769 рр.), 214 книг (317 томів), біля 100 брошюр.
На той час членами Чернігівського статистичного комітету були: відомий археолог Дмитро Самоквасов, історик Олександр Лазаревський, міський голова Василь Хижняков, художник Іван Рашевський, юрист Микола Шугуров, відомі громадські діячі Олександр Тищинський, Федір Уманець, Олександр Ханенко, краєзнавець і священик Андрій Страдомський, ін. Така поважна плеяда відомих громадських діячів, істориків та краєзнавців могла цілком підтримувати ідею облаштування музею.
Фактично, у журналі статистичного комітету йдеться про утворення і організацію першого музею у Чернігові. Було прийняте і затверджене відповідне рішення, яке підтримало керівництво губернії і єпархії, погоджена програма майбутнього музею, надане відповідне приміщення, статскомітет мав бібліотеку та володів колекцією (стародруки, рукописи, нумізматика). До збирання предметів були залучені чиновники і службовці різних рівнів. Надалі, розвиток музею був загальмований через відсутність підтримки та розуміння нового керівництва статистичного комітету і Чернігівської губернії (губернатор М. Дараган був звільнений у липні 1878 р.). Наступний очільник Чернігівщини Анатолій Шостак, вочевидь, не виявив бажання сприяти «музейному проекту».
Де-юре, було прийнято рішення про утворення відомчого музею (не приймав відвідувачів). Саме таким музеєм був музей Чернігівської губернської вченої архівної комісії у перші роки його діяльності. Новій установі цілковиту підтримку, протягом своєї каденції, надавав чернігівський губернатор Євгеній Андрієвський. З утворенням архівної комісії, у 1896-1897 рр. окремі предмети зі статскомітету були передані до її музею.
На нашу думку, січень 1877 р. доречно розглядати як рік початку музейної справи у Чернігові та на Чернігівщині. Музей статистичного комітету і сама установа стали вагомою передумовою для створення музею Чернігівської архівної комісії, забезпечили спадкоємність розвитку музейної справи, організацію та вивчення історичної минувшини Чернігівщини.
Заступник директора з наукової роботи
Максим Блакитний
More Stories
До Дня волонтера
День народження музею
Чернігівці в боротьбі за Україну!