Козацький Марс синодика Батуринського монастиря

Збірка рукописних книг Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В.Тарновського налічує близько 300 пам’яток писемності XVI–XX ст. Серед них особливу увагу привертає синодик Батуринського Крупицького монастиря, який є унікальною пам’яткою історії та мистецтва нашого народу.

Його започаткував Св. Дмитро Ростовський, який у 1682–1683 рр. та з 1686 по 1692 рр. був ігуменом цього монастиря, а поселився у ньому ще 1679 р., будучи придворним проповідником гетьмана Івана Самойловича. Він написав передмову, замовив іноземний папір (голландський з філігранню “Голова блазня” з літерами “ІСО” у прямокутнику), запросив для його художнього оформлення та записів висококваліфікованого майстра ієромонаха Полтавського монастиря Серафіона Захарієвича Б. (помер 5.08.1685 р.) Останній прикрасив сторінки книги 11 бароковими рамками для запису родів, ломбардами, ініціалами, 12 заставками (серед них алегоричний портрет гетьмана І.Самойловича, та копія гравюри «Танок смерті» з “Хроники” Гартмана Шеделя, виданої в Нюрнберзі у 1493 р.), в’яззю. Загалом все художнє оздоблення, зроблене ієромонахом Серафіоном, несе на собі характерні риси так званого українського чи козацького бароко з сильним народним елементом, відтвореним на дуже високому фаховому рівні (див. фото). Зазначимо, що єдиним портретом у синодику було згадане зображення гетьмана Івана Самойловича – патрона Дмитра Ростовського, у вигляді кремезного воїна, в архаїчних обладунках, в оточенні арматури, справжнього козацького Марса.

Проте час не пощадив синодика Д. Ростовського. Було втрачено частину аркушів та прикраси палітурки. Тому у 1821 р., коли монастир котрий вже раз поставав із небуття, за наказом ігумена Гервасія диякон Аврамій Гончарев реставрував книгу. Він додав аркушів, яких бракувало, зробив новий титул та нові заставки. Було відремонтовано обкладинку, а синодик розділено на дві окремі книги. Зміст пам’ятки було збагачено цікавими відомостями, щодо історії монастиря. Саме вони стали в нагоді Филарету Гумилевському, коли він писав «Историко-статистическое описание Черниговской епархии».

Після буремних подій 1917–1920 рр. синодик потрапив до Конотопського краєзнавчого музею, а після 1937 р. його першу частину було передано до нашого музею (інв. № Ал 1221), а друга залишилася у Конотопі (наведена інформація стосується чернігівської частини, конотопська ще чекає своєї черги). Зараз у чернігівському примірнику нараховується 124 аркуші, які вміщені  в обкладинку з дубових дощок, обтягнутих зеленим оксамитом. В радянські часи синодик перестав бути предметом наукових розвідок. І лише у 9 числі журналу “Родовід” за 1994 р. ми зробили перший аналіз його художнього оформлення. Текст чернігівської частини був надрукований у журналі “Сіверянський літопис”, № 5, 1997 р. Проте, враховуючи, що синодик вівся у столичному монастирі і рівних йому по статусу пам’яток не збереглося, він заслуговує на повну публікацію з факсимільною частиною та довідковим апаратом.

Старший науковий співробітник музею,

кандидат історичних наук Ігор Ситий