5 квітня 2017 р. у Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського відбудеться презентація унікальної монографії старшого наукового співробітника музею, кандидата історичних наук Ігоря Ситого “КОЗАЦЬКА УКРАЇНА: ПЕЧАТКИ, ГЕРБИ, ЗНАКИ ТА ЕМБЛЕМИ (КІНЕЦЬ ХVІ–ХVІІІ ст.)”.
Початок о 12-00.
В епоху палеоліту люди малювали і видряпували знаки на скелях та кістках. З часом, відповідно до ускладнення суспільного життя, виникає печатка.
Як і багато інших здобутків сучасної цивілізації, печатки зародилися у Месопотамії. Вони віддзеркалюють суспільно-політичні, економічні та культурні зміни, як в давнину, так і зараз.
Цікава етимологія слова “печатка”: “Печать – від пеку, тобто знаряддя для випалювання знака”. Воно походить від старослов’янського “пеку” – знаряддя для випалювання тавра на худобі, що вказує на його давнє походження. Варто відзначити, що це слово майже однаково вимовляється й пишеться у всіх слов’ян: “печаць” (білорус.), “пєчать”(старо-слав.), “печат” (болг., сербохорват.), “pečat” (словен.), “pečеt´” (чеськ.), “pečаt´” (словац.), “pieczęc” (пол.), “pječat” (верхньо-лужиц.), “печать” (рос.).
Сучасне тлумачення цього слова наступне: це металевий або гумовий предмет із вирізьбленими знаками для відтисків на сургучу, воску або фарбою на документах.
Серед багатьох спеціальних історичних дисциплін важливе місце належить сфрагістиці. Сфрагістика – це спеціальна історична дисципліна, яка займається вивченням форми, зображень, написів, класифікацією печаток, пломб та інших сфрагістичних пам’яток з метою встановлення вірогідності, датування і авторства писаних джерел, дослідження окремих сторін матеріальної культури, мистецтва та історії суспільства.
Термін “сфрагістика” походить від грецького слова “сфрагіс” – печатка. Цей термін вживається у кількох значеннях: так називається спеціальна історична дисципліна; ним же позначається сукупність сфрагістичних матеріалів. Наприклад вживаються словосполучення “сфрагістика Галицько-Волинського князівства”, “запорозька сфрагістика”, “цехова сфрагістика”, маючи на увазі печатки, що належать до певного періоду чи державно-правового інституту.
На території сучасної України найдавніші печатки виявлені у Криму. Це античні печатки та візантійські молівдовули. Перші згадки про сфрагістичні пам’ятки Київської Русі датуються серединою X ст. У грамоті 971 р. київського князя Святослава до візантійського імператора Іоана Цимісхія, текст якої наведено у Повісті минулих літ, написано: “…на харатеи сей и своими печатеми запечатахом”. Ще перед цим, під 945 р. в літописі подаються відомості про застосування печаток для скріплення вірчих грамот. З кінця першої чверті XII ст. на Русі спостерігається масова поява сфрагістичних пам’яток.
Значного розповсюдження печатки набули у наступні історичні періоди. Зростає кількість пам’яток, розширюються коло інституцій та осіб, які використовували сфрагіси. Зокрема, в Україні входять у вжиток печатки Війська Запорозького, гетьманського управління, козацької старшини, військових територіально-адміністративних об’єднань – полків і сотень, духовенства.
Багато суперечок точиться навколо питання щодо герба України. Його вирішення значно б полегшилося, якби громадськість була обізнана з історичним досвідом нашого народу в галузі державної символіки та сфрагістики, особливо доби Гетьманщини.
Одним із векторів сучасного державного життя є посилення інтересу до свого родоводу, причому не тільки нащадків колишньої шляхти, але й споконвічних селян та козаків. Це ставить на порядок денний вивчення відповідних категорій сфрагістичних пам’яток (вони відносяться до найменш розроблених питань вітчизняної сфрагістики). Вивчення станової сфрагістики (шляхетської, церковної, козацької, міщанської, цехової) дозволяє більш фахово розв’язати питання історії української шляхти, козацтва, міщанства тощо.
В представленій праці досліджуються печатки доби Гетьманщини та пов’язані з ними емблеми, знаки, символи, написи, форми, розміри різних категорій печаток, матеріали і техніки їхнього виготовлення, різновиди документів, на яких зафіксовано сфрагіси, практика застосування, відношення суспільства та індивідуумів до печатки як важливого елементу соціально-правових взаємостосунків.
Сфрагіси були обов’язковим елементом суспільного життя козацької держави. Проте їхнє вивчення є малодослідженою проблемою, а це заважає змалювати повноцінну картину громадсько-політичного життя Гетьманщини – однієї з історичних форм української державності.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець XVI–XVIII ст. На цей період припадає піднесення козацтва та існування Гетьманщини, держави, соціальною основою якої було українське козацтво. Це був період становлення та розвитку самобутньої української сфрагістики та емблематики, в яких відбилися особливості історичного розвитку та менталітету нашого народу. З метою з’ясування витоків сфрагістики Гетьманщини та її наслідків, зроблені екскурси у XVI ст. та більш ранній період, а також розглянуті сфрагістична ситуація на Лівобережній Україні після скасування Гетьманщини у 1782 р.
Територіальні межі праці визначаються традиційним для історіографії розумінням під Гетьманщиною території Лівобережної України. Для порівняльного аналізу залучений також відповідний матеріал Правобережжя, Слобожанщини, Запорожжя та інших територій. Джерельну базу книги складають 845 печаток (1832 відбитка та штемпеля), виявлені автором в архівній та історичній збірках Чернігівського обласного історичного музею ім. В.В. Тарновського, 621 печатка, виявлені автором у Державному архіві Чернігівської області, 17 печаток, виявлені автором у Музеї історичних коштовностей України, Національному Києво-Печерському історико-культурному заповіднику, Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, Центральному державному історичному архіві України (м. Київ), збірках приватних колекціонерів та публікації понад 600 печаток з архівних і музейних фондів України, Росії, Білорусі, Польщі, Швеції.
Рецензенти монографії: доктори історичних наук Андрій Гречило (Львів), Сергій Лепявко (Чернігів), Юрій Мицик (Київ). Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту української археографії та джерелознавства ім. М.С. Грушевського Національної академії наук України. Вміщено понад 1000 ілюстрацій печаток, гербів, документів.
Результати дослідження засвідчують, що печатки Козацької доби, це багатогранне історичне джерело, яке має бути залучене до всебічного та глибокого вивчення Гетьманщини, як у царині політики, так і суспільства, культури, історії окремих станів тощо. Вони містять багатий матеріал і для розвитку таких суміжних історичних дисциплін як генеалогія, геральдика, символіка, емблематика, палеографія, дипломатика.
Пребагатюще видання, добірно ілюстроване, найкращим, мабуть, з усіх можливих ( умежах, звісно, скількись розумного!) оформлене!
Дай Боже нашій Вітчизні чимбільше таких грунтовніх публікацій першоджерел, – зокрема візуальніх (про які ми знаємо так неприпустимо мало)!!..