Кораблик із зібрання Василя Тарновського

До 175-річчя Василя Тарновського

Чернігівський історичний музей імені В.В. Тарновського має у своїй збірці декілька жіночих головних уборів ХVІІІ ст. Одним з архаїчних є кибалка, описана О. Шафонським та репродукована О. Ригельманом. На жаль, готової речі в музеї немає, зате представлені 26 гаптованих денець кибалок, достатньо вивчених і описаних. Кибалку носили з наміткою (серпанком), яку пов’язували у різний спосіб. Час виготовлення наміток з музейної колекції визначити неможливо, бо вони не змінювали свого вигляду протягом століть. Близько середини ХVІІІ ст. жінки відмовилися від громіздкого убору і почали носити шапочки-“кораблики” з гаптованим овальним верхом і притиснутими фігурними закотами. У такому головному уборі невідомий художник зобразив Наталію Дем’янівну Розумовську, а поет-монограміст А.М. написав вірш, останні рядки якого малюють вбрання портретованої:

Но мать Наталья повидавши                                                                                                     Всю роскошь царского двора,                                                                                               Тоской взгрустнулась по Лемешам,                                                                                                 С себя все фижмы, веера,                                                                                                  Алмазы, мушки и узоры скорей посорвала                                                                                    И вновь кораблик да спидницу                                                                                            Родной Украйны облекла.

         У зібранні музею є три кораблики, які походять з колекції Василя Тарновського. Один з них (№ И-613), середини – третьої чверті ХVІІІ ст., пошитий з бежевого репсу, суцільно вкритого гаптованим золотою та срібною биттю і сканню, сухозліткою орнаментом з чотирьох гілок з великими квітками, доповненим вишивкою синіми, блакитними та білими шовковими нитками. Закоти шапочки – з чорного оксамиту, підкладка – з бавовняної декорованої коричневим рослинним орнаментом вибійки. Убір дуже гарний і, думається, дуже дорогий. Отож, мав належати представниці достатньо заможної родини, але, на жаль, жодних припущень щодо власниці зробити не можемо. Те саме стосується й іншого “кораблика” (№ И-619) з гірчичної репсової тканини, декорованого гаптованим срібною биттю і сканню орнаментом зі звивистих гілок з квітами, листям, пуп’янками та вишивкою рожевими, блакитними, зеленими, білими шовковими нитками. Закоти – із синього оксамиту, підкладка – з двоколірної вибійки.  

         Не відрізняється формою від попередніх третій “кораблик” з колекції Василя Тарновського (№ И-615). В “Каталоге украинских старожитностей коллекціии В.В. Тарновского” зазначено, що він був переданий “М.А. Максимовичем” і належав бабусі останнього. Можливо, цей подарунок колекціонеру зробив Михайло Олександрович Максимович (1804–1873), учений-енциклопедист, перший ректор Київського університету, бабуся якого – Олена Василівна Романова – з 1786 по 1822 рік була першою дружиною Івана Івановича Максимовича. “Кораблик” пошитий із золотної парчі, закот – з чорного, майже повністю втраченого оксамиту, підкладка – з полотняної вибійчаної тканини з чорним рослинним орнаментом. Він міг бути пошитим ще в дівочі роки власниці, орієнтовно в 1780-х роках.

До 175-річчя Василя Тарновського

Чернігівський історичний музей імені     В.В. Тарновського має у своїй збірці декілька жіночих головних уборів ХVІІІ ст. Одним з архаїчних є кибалка, описана О. Шафонським та репродукована            О. Ригельманом. На жаль, готової речі в музеї немає, зате представлені 26 гаптованих денець кибалок, достатньо вивчених і описаних. Кибалку носили з наміткою (серпанком), яку пов’язували у різний спосіб. Час виготовлення наміток з музейної колекції визначити неможливо, бо вони не змінювали свого вигляду протягом століть. Близько середини ХVІІІ ст. жінки відмовилися від громіздкого убору і почали носити шапочки-“кораблики” з гаптованим овальним верхом і притиснутими фігурними закотами. У такому головному уборі невідомий художник зобразив Наталію Дем’янівну Розумовську, а поет-монограміст А.М. написав вірш, останні рядки якого малюють вбрання портретованої:

Но мать Наталья повидавши                                                                                                     Всю роскошь царского двора,                                                                                             Тоской взгрустнулась по Лемешам,                                                                                                 С себя все фижмы, веера,                                                                                                Алмазы, мушки и узоры скорей посорвала                                                                                    И вновь кораблик да спидницу                                                                                            Родной Украйны облекла.

         У зібранні музею є три кораблики, які походять з колекції Василя Тарновського. Один з них (№ И-613), середини – третьої чверті ХVІІІ ст., пошитий з бежевого репсу, суцільно вкритого гаптованим золотою та срібною биттю і сканню, сухозліткою орнаментом з чотирьох гілок з великими квітками, доповненим вишивкою синіми, блакитними та білими шовковими нитками. Закоти шапочки – з чорного оксамиту, підкладка – з бавовняної декорованої коричневим рослинним орнаментом вибійки. Убір дуже гарний і, думається, дуже дорогий. Отож, мав належати представниці достатньо заможної родини, але, на жаль, жодних припущень щодо власниці зробити не можемо. Те саме стосується й іншого “кораблика” (№ И-619) з гірчичної репсової тканини, декорованого гаптованим срібною биттю і сканню орнаментом зі звивистих гілок з квітами, листям, пуп’янками та вишивкою рожевими, блакитними, зеленими, білими шовковими нитками. Закоти – із синього оксамиту, підкладка – з двоколірної вибійки.  

         Не відрізняється формою від попередніх третій “кораблик” з колекції Василя Тарновського (№ И-615). В “Каталоге украинских старожитностей коллекціии В.В. Тарновского” зазначено, що він був переданий “М.А. Максимовичем” і належав бабусі останнього. Можливо, цей подарунок колекціонеру зробив Михайло Олександрович Максимович (1804–1873), учений-енциклопедист, перший ректор Київського університету, бабуся якого – Олена Василівна Романова – з 1786 по 1822 рік була першою дружиною Івана Івановича Максимовича. “Кораблик” пошитий із золотної парчі, закот – з чорного, майже повністю втраченого оксамиту, підкладка – з полотняної вибійчаної тканини з чорним рослинним орнаментом. Він міг бути пошитим ще в дівочі роки власниці, орієнтовно в 1780-х роках.

До 175-річчя Василя Тарновського

Чернігівський історичний музей імені     В.В. Тарновського має у своїй збірці декілька жіночих головних уборів ХVІІІ ст. Одним з архаїчних є кибалка, описана О. Шафонським та репродукована            О. Ригельманом. На жаль, готової речі в музеї немає, зате представлені 26 гаптованих денець кибалок, достатньо вивчених і описаних. Кибалку носили з наміткою (серпанком), яку пов’язували у різний спосіб. Час виготовлення наміток з музейної колекції визначити неможливо, бо вони не змінювали свого вигляду протягом століть. Близько середини ХVІІІ ст. жінки відмовилися від громіздкого убору і почали носити шапочки-“кораблики” з гаптованим овальним верхом і притиснутими фігурними закотами. У такому головному уборі невідомий художник зобразив Наталію Дем’янівну Розумовську, а поет-монограміст А.М. написав вірш, останні рядки якого малюють вбрання портретованої:

Но мать Наталья повидавши                                                                                                     Всю роскошь царского двора,                                                                                             Тоской взгрустнулась по Лемешам,                                                                                                 С себя все фижмы, веера,                                                                                                Алмазы, мушки и узоры скорей посорвала                                                                                    И вновь кораблик да спидницу                                                                                            Родной Украйны облекла.

         У зібранні музею є три кораблики, які походять з колекції Василя Тарновського. Один з них (№ И-613), середини – третьої чверті ХVІІІ ст., пошитий з бежевого репсу, суцільно вкритого гаптованим золотою та срібною биттю і сканню, сухозліткою орнаментом з чотирьох гілок з великими квітками, доповненим вишивкою синіми, блакитними та білими шовковими нитками. Закоти шапочки – з чорного оксамиту, підкладка – з бавовняної декорованої коричневим рослинним орнаментом вибійки. Убір дуже гарний і, думається, дуже дорогий. Отож, мав належати представниці достатньо заможної родини, але, на жаль, жодних припущень щодо власниці зробити не можемо. Те саме стосується й іншого “кораблика” (№ И-619) з гірчичної репсової тканини, декорованого гаптованим срібною биттю і сканню орнаментом зі звивистих гілок з квітами, листям, пуп’янками та вишивкою рожевими, блакитними, зеленими, білими шовковими нитками. Закоти – із синього оксамиту, підкладка – з двоколірної вибійки.  

         Не відрізняється формою від попередніх третій “кораблик” з колекції Василя Тарновського (№ И-615). В “Каталоге украинских старожитностей коллекціии В.В. Тарновского” зазначено, що він був переданий “М.А. Максимовичем” і належав бабусі останнього. Можливо, цей подарунок колекціонеру зробив Михайло Олександрович Максимович (1804–1873), учений-енциклопедист, перший ректор Київського університету, бабуся якого – Олена Василівна Романова – з 1786 по 1822 рік була першою дружиною Івана Івановича Максимовича. “Кораблик” пошитий із золотної парчі, закот – з чорного, майже повністю втраченого оксамиту, підкладка – з полотняної вибійчаної тканини з чорним рослинним орнаментом. Він міг бути пошитим ще в дівочі роки власниці, орієнтовно в 1780-х роках.