19 листопада 2026 року доктор філософії Ярослав Трикашний презентував результати дисертаційного дослідження “Життєвий шлях, науково-педагогічна та краєзнавча діяльність Степана Барана-Бутовича (1877-1944)”, яке було виконане на базі Навчально-наукового інституту історії та соціогуманітарних дисциплін імені О. М. Лазаревського Національного університету “Чернігівський колегіум” імені Т.Г.Шевченка.

Степан Гаврилович Баран-Бутович (1877–1944) – викладач, музейник, археолог, краєзнавець, громадський діяч, ініціатор порятунку архівної та музейної колекції Чернігова у роки Другої світової війни. Народився 17 травня 1877 р. у селі Козел Чернігівського повіту (нині, Михайло-Коцюбинське Чернігівської області). Навчався у Чернігівському духовному училищі (1891 р.), Чернігівській духовній семінарії (1897 р.), Санкт-Петербурзькому історико-філологічному інституті (1901 р.). З 1906 р. мешкав і працював у Варшаві, де вчителювали його старші брати. З 1906 по 1915 рр. викладав у гімназіях. З другої половини 1918 р. С. Баран-Бутович проживав у Чернігові. З жовтня 1919 р. викладав загальну історію і методику історії у Чернігівському педагогічному інституті (ЧІНО).

Значну частину життя С. Баран-Бутович займався екскурсійною роботою, музейною справою та археологічними дослідженнями. Виступив одним з організаторів екскурсійної справи у Чернігові. Так, у 1920 р. при губернському відділі Народної освіти було створено екскурсійне бюро. З 1923 по 1927 рр. С. Баран-Бутович завідував екскурсійним бюро, яке з 1925 р. діяло при Чернігівському державному музеї. З 1923 р. проводить екскурсії безпосередньо у музеї. Разом з іншими співробітниками музею (В. Дроздов, В. Шугаєвський) проводив реєстрацію культових пам’яток Чернігівщини. У 1927 р. С. Баран-Бутовича призначали завідуючим історичним відділом Чернігівського державного музею. Учасник Мізинської палеолітичної експедиції ВУАН (1932 р.). 

Наприкінці 20-х – на початку 30-х рр. ХХ ст. розпочинаються репресії радянської окупаційної влади проти української інтелігенції, які не оминули наукові та освітні кола Чернігова. У музейному наказі від 5 вересня 1934 р. було зазначено, що С. Баран-Бутович був звільнений за «протягування контрреволюційних, буржуазних і буржуазно-націоналістичних теорій та пропагування контрреволюційного троцкизму в експозиції музею». У серпні 1938 р. він був заарештований каральними органами НКВС як учасник антирадянської української націоналістичної організації. В 1939 р. – засуджений на 8 років, але Верховний суд України виправдав його.

У листопаді 1941 р. під час німецької окупації староста Чернігова Є. Азаров запропонував Степану Гавриловичу очолити відділ освіти і культури Чернігова. З 1 грудня 1941 по 19 вересня 1943 рр. С. Баран-Бутович – завідувач Відділу освіти і культури Міської управи. За цей період він домігся проведення розкопок згарища історичного музею (було віднайдено понад 3 тис. експонатів, серед них було 30 гармат), створено архівне управління (облаштовані архівосховища для майже 2 млн. документальних справ кінця ХVІІІ–ХХ ст.), проведені ремонтні роботи у Спаському і Троїцькому соборах, Іллінській і Воскресенській церквах, відкриті курси німецької мови і музична початкова школа, для міської бібліотеки було зібрано 150 тис. книжок, створено міський клуб (театральна трупа, хор, оркестр, танцюристи, ансамбль народних інструментів, ляльковий театр), діяв український театр імені І. Котляревського, організовано п’ять православних громад, працював кінотеатр. Віднайдені під час розкопок згарища предмети доправлялися до колишньої музейної будівлі (Музей українських старожитностей В. Тарновського).

29 квітня 1944 р. С. Баран-Бутович був заарештований радянськими каральними органами, а 22 грудня того ж року розстріляний у Чернігові. Реабілітований у 1997 р.