До 90-річчя від дня народження Олександра Шекуна

19 січня 2025 року виповнюється 90 років від дня народження відомого чернігівського археолога Олександра Володимировича Шекуна.

Народився Олександр Володимирович у Чернігові 1935 року. Його дитинство пройшло у районі П’яти кутів. Закінчив середню школу № 1 та вступив до Ленінградської лісотехнічної академії. Після військової служби навчався у Київському технікумі легкої промисловості і у 1962 році одержав диплом за спеціальністю техніка-технолога штучних волокон.

Наступні 16 років працював майстром, начальником зміни на Чернігівському комбінаті синтетичного волокна. Саме тоді Олександр Шекун зацікавився археологією, став активним членом спелео-археологічної секції Чернігівської обласної організації Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, а у 1977 році очолив її. Карпати, печери на Тернопільщині, Соловецькі острови, Кижі, Нагорний Карабах – це далеко не всі місця, які відвідали члени секції. І, звісно ж, одним із основних напрямків діяльності секції було дослідження Чернігівських Антонієвих печер.

1980 року у Чернігівському історичному музеї був створений сектор археології і Олександр Володимирович майже 20 років працював у ньому спочатку науковим співробітником, а згодом очолив його. У 1998–2003 роках обіймав посаду старшого наукового співробітника у новоствореній Обласній інспекції з охорони пам’яток історії та культури, до якої увійшов сектор археології музею.

Внесок Олександра Шекуна в археологічне вивчення Чернігівщини важко переоцінити. Він об’їздив з розвідками майже усі райони Чернігівської області, обстежив і відкрив понад 500 пам’яток різних епох: від доби бронзи до Русі та післямонгольського часу. Займався розкопками селищ, городищ, курганних та ґрунтових могильників Найбільш відомі його роботи на пам’ятках біля сіл Звеничів, Вороб’їв, Клонів, Шестовиця, Хмільниця, Сибереж, Новий Білоус. У 1981–1982 роках досліджував кургани милоградської культури біля с. Деснянка. З 1993 року протягом 8 сезонів експедиція під його керівництвом проводила охоронні дослідження ранньослов’янського поселення Олександрівка-1 на північно-східній околиці Чернігова.

Але мабуть найважливішими для Олександра Володимировича стали багаторічні дослідження відкритого ним 1976 року давньоруського селища Ліскове біля с. Малий Листвен Ріпкинського району, які тривали 16 польових сезонів (1977–1992 рр.). Саме тут відбулося становлення його як професійного археолога, а результати робіт змінили погляди науковців на середньовічне село: сільське населення займалося ремеслами, користувалося імпортними речами, могло жити в двоповерхових та двокамерних житлах, а найпоширенішою прикрасою жінок були різноманітні скляні браслети.

Значне місце у діяльності Олександра Шекуна займали дослідження стародавнього Чернігова. Олександр Володимирович вивчав топографію міста, проводив розкопки в різних його частинах: Дитинець, Поділ, Третяк, Передгороддя, територія навколо Успенського собору Єлецького монастиря. 1984 року в урочищі Святе на березі оз. Млиновище були виявлені 5 печей ХІІ ст. для випалу плінфи. Матеріали розкопок по вул. Коцюбинського (Коцюбинського, 40, 58, 81-а) дають можливість скласти уявлення про забудову цієї вулиці в давньоруський час. У 1988 році по вул. Куйбишева, 13 (нині вул. Магістратська) започатковані дослідження давньоруського ґрунтового некрополя Чернігова.

Практично всі матеріали археологічних розвідок і розкопок, а також ті, що їх приносили до археолога школярі та місцеві жителі, – і великі колекції, і окремі знахідки надійшли до музею. Завдяки дослідженням Олександра Шекуна зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського поповнилось 16 626 предметами, серед яких є не просто цікаві, але й унікальні знахідки.

Олександр Шекун був не тільки археологом-професіоналом а й справжнім учителем для майбутніх археологів. У 1980-х роках при секторі археології музею у центрі Чернігова по вул. Пирогова, 5 було створено клуб “Юний археолог”, заняття в якому проводили Олександр Шекун та Володимир Коваленко. Практичні заняття проходили саме з Олександром Володимировичем, він водив у перші археологічні розвідки, навчав збирати підйомний матеріал, тримати в руках лопату і не “проносити материк”. Саме він зміг зацікавити і показати важливість і різнобічність археології. “Дядя Саша” – так з теплом називали і досі називають його учні – ціле покоління чернігівської археологічної школи: Олена Веремейчик, Валентина Мултанен, Сергій Лаєвський, Юрій Ситий, Людмила Сита, Геннадій Жаров, Тетяна Жарова, Сергій Сорокін та інші.

Старший науковий співробітник Людмила Сита