Історії незламних. Анисів

30 жовтня 2024 року в Чернігівському обласному історичному музеї ім. В.В. Тарновського відбулась музейна зустріч «Історії незламних. Анисів». На неї були запрошені староста Анисівського старостинського округу Володимир Ігнатенко, директорка Анисівського ліцею Наталія Ігнатенко,  завідуюча Анисівського будинку культури Марина Звонник, голова ГО «Північна горлиця» Катерина Авдєєнко, волонтерка Валентина Прохоренко.

Анисів – село, про  існування якого, напевно, знають всі. Село біля Чернігова, 20 км, а по прямій, через луг –  7 – 8 км.  У березні 2022 року про це село не тільки чули, а багатьом, навіть серед присутніх у залі,  довелось шукати шляхи порятунку, котрі якраз пролягали через Анисів. Цей шлях назвали «дорогою життя». Коли біля міста точилися запеклі бої, ворог окупував населені пункти довколишніх громад, саме через Анисів пролягала єдина дорога, котра поєднувала місто з  неокупованими територіями. По цій дорозі підвозили все необхідне для військових потреб, волонтери везли  гуманітарну допомогу, і ті ж волонтери вивозили людей з міста. Через село рухались безкінечні колони автівок, автобусів з людьми, які наважились виїхати з міста. Дорога сповнена смертельною небезпекою, часто під супровід вибухів вела до села, а потім до Куликівки, Києва і далі по всій Україні. Але важливо було подолати саме цю коротку відстань в 20 км. На жаль, траплялось, що на ній обривались життя від ворожих уламків та мін.

Спочатку транспорт з Чернігова рухався по мосту через Десну, по трасі через Количівку на Ніжин. Проте, через обстріли, а потім і бої в Количівці, окупацію Лукашівки скоро дорога пролягла через поле. Часто-густо по дорозі, під обстрілами люди йшли пішки з  валізками,  рюкзаками, дітьми в колясках. Через бездоріжжя, розбиту дорогу ті коляски інколи залишали прямо в полі.  Справді моторошне було видовище. Коли «біженці» доходили до села, там місцеві мешканці надавали їм посильну допомогу, а далі  вже забирали волонтерські автобуси.

Крім «дороги життя» Анисів став форпостом. Під селом та на його території працювала українська важка техніка. Оборону міста вели підрозділи 1 окремої танкової Сіверської бригади з позицій, котрі були біля села. На жаль, через потужні ворожі обстріли в селі загинули люди, були зруйновані будинки, авіабомбами знищено фермерське господарство.

Про всі буремні події лютого–березня 2022 року, які відбувались в селі згадували запрошені гості. Їхні емоційні розповіді нікого з присутніх не залишили байдужими.

Сьогодні про страшні події, які відбувались в селі під час активної фази бойових дій на Чернігівщині свідчить невелика капличка на «дорозі життя», зведена з ініціативи та коштом мера Івано-Франківська. Руслан Марцинків  доправляв до Чернігова гуманітарну допомогу, під Анисовом потрапив під обстріл і отримав поранення. Влітку 2022 року на в’їзді в село понад дорогою на знак подяки Богові за врятоване життя була зведена капличка. Крім того, нагадують про ті страшні події ще не відбудовані зруйновані будинки, модульні будиночки на подвір’ї  і густо посічені уламками від касетних зарядів паркани.

Мешканці Анисова не просто живуть, загоюють рани, а й творчо ініціативно долучаються до розвитку свого села. Тож гості розповідали про сьогодення: як відновлюється життя селян; про їх величезну волонтерську роботу; про зв’язок в військовими та допомогу їм; про стан та внесок місцевого ліцею у розбудову своєї громади і не тільки.  

На захід також завітали: виконуючий обов’язки голови Чернігівської районної державної адміністрації Сергій Крамаренко, мешканці Чернігова, ЗМІ.

Старший науковий співробітник Світлана Землянська