АВРАМЕНКО Дмитро
(1985-2024)
Солдат Дмитро Авраменко народився 4 лютого 1985 року в Ніжині. Навчався у місцевій школі. Після закінчення школи став студентом Ніжинського агротехнічного інституту Національного аграрного університету. Працював на різних промислових підприємствах у Ніжин та Києві.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України.
Загинув 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Провели в останній путь та поховали військового і Ніжині.
АКИМЕНКО Олександр
(1991-2024)
Народився Олександр Акименко 16 жовтня 1991 року в місті Сніжне, що на Донеччині. У 10 років разом з мамою переїхав до Києва. У столиці закінчив школу, влаштувався на роботу. Там зустрів свою дружину, яка родом з села Карильське, що на Коропщині.
Із самого початку повномасштабного вторгнення Олександр хотів піти воювати, але тоді не зміг через стан здоров’я. Тож доєднався до лав захисників України пізніше, у жовтні 2023 року. Обороняв Україну на Запорізькому напрямку. Із січня 2024 року Олександр вважався зниклим безвісти.
Влітку на територію України повернули тіла наших захисників, убитих росіянами. Днями підтвердилось, що серед них був і Олександр Акименко.
Попрощалися з воїном 8 листопада 2024 року у селі Карильському та поховали на місцевому кладовищі.
БАЛАБКО Сергій
(1988-2024)
Молодший сержант Сергій Балабко народився 9 грудня 1988 року в селі Рогівка, що у Новгород-Сіверському районі.
Закінчив Лісконогівську школу. Далі проживав у Чернігові. Після повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Був на Сході.
Загинув 24 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали Сергія в селі Рогівка.
БОГДАН Володимир
(1988-2024)
Молодший сержант Володимир Богдан народився 9 жовтня 1988 року.
Проживав у Ніжині. В умовах повномасштабного російського вторгнення служив у складі десантно-штурмових військ.
Загинув 15 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали військового у Ніжині.
БОДРІЄНКО Сергій
(1967-2024)
Солдат Сергій Бодрієнко народився 16 липня 1967 року в селі Лупасове Чернігівської області. Дитинство провів на Донеччині. Закінчив Корюківську школу №1, потім — Охтирське ПТУ за фахом “кіномеханік”. Працював у місцевому клубі та організовував показ кінофільмів.
Проходив строкову військову службу. Далі працював на ПАТ “Слов’янські шпалери — КФТП”. У 2022 році долучився до лав ЗСУ. Останнім часом служив на сході України. Загинув 21 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали Сергія у Корюківці.
БУГЛАК Андрій
(1981-2924)
Старший солдат Андрій Буглак народився 13 вересня 1981 року в Чернігові.
Навчався у місцевих школах. Після завершення школи вступив до Чернігівського юридичного коледжу, де здобув освіту. Одразу після інституту проходив військову службу, після закінчення служби працював у різних сферах.
Під час повномасштабного вторгення РФ на територію України долучився до лав територіальної оборони Чернігова. Служив на різних напрямках.
Загинув 13 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Провели в останню путь та поховали військового 21 жовтня 2024 року у Чернігові.
ВАРЕНИК Євген
(1993-2024)
У Катерининському храмі Чернігова 27 вересня 2024 року попрощалися із молодшим сержантом 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Євгеном Вареником.
Євген народився 19 травня 1993 року. Навчався в Чернігівській середній школі №3. Потім вступив до ЧПТУ №16 на кухаря. Проходив строкову військову службу, під час якої отримав звання “молодший сержант”. Після повернення до цивільного життя працював в ресторанному бізнесі, з часом долучився до родинного бізнесу – займався випіканням хліба та обсмажуванням кави.
До лав ЗСУ чоловік долучився з перших днів повномасштабного вторгнення. Загинув Євген 21 вересня 2024 року на Запорізькому напрямку під час виконання бойового завдання внаслідок атаки дрона армії РФ.
Поховали бійця на військовому цвинтарі у Ялівщині.
ВЕЛИКИЙ Петро
(1976-2024)
15 листопада 2024 року на фронті загинув актор Чернігівського обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. Шевченка Петро Великий. Йому було 48 років.
Петро Великий народився 3 січня 1976 року у Харкові. Закінчив акторський факультет Харківського інституту мистецтв ім. І. Котляревського. Працював у Чернігівському обласному академічному музично-драматичному театрі з 2004 року. Зіграв на його сцені понад 35 ролей, серед яких найбільш відомі: Голохвостий у виставі “За двома зайцями”, Петро у п’єсі “Земля”, Карпо в “Кайдашевій сім’ї”, Перелісник у “Лісовій пісні”.
На початку вторгнення пішов до лав ЗСУ та змінив сцену на фронт.
Загинув 15 листопада 2024 року на Курському напрямку.
ВОЛОДЬКО Віталій
(1993-2022)
Капітан Віталій Володько народився 6 грудня 1993 року в Чернігові. Тут закінчив 8 класів ЗОШ №10. У 2012 році завершив навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Вступив до Національної Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Із часом перевівся до Національного технічного університету у Харкові, який закінчив з відзнакою у 2017 році за напрямком “озброєння та військова техніка”, професійна кваліфікація “інженер-механік, офіцер військового управління тактичного рівня”.
Під час навчання брав участь в АТО. Після закінчення військового училища уклав контракт на проходження служби в лавах ЗСУ та проходив військову службу в м. Миколаїв у складі військової частини А1080 (145-й Миколаївський окремий ремонтно-відновлювальний полк). Був неодноразово нагороджений відзнаками за сумлінне проходження служби. У 2021 році здобув звання капітана Збройних сил України. Повномасштабне вороже вторгнення зустрів на службі в Миколаєві.
Загинув 18 березня 2022 року під час оборони України внаслідок ворожого обстрілу. Був похований на Новому Матвієвському кладовищі в Миколаєві. 23 грудня 2023 року рідні та близькі попрощалися з ним у Чернігові в Катерининській церкві. Перепоховали воїна на кладовищі Яцево.
ВОРОНА Юрій
(1996-2022)
Народився Юрій Ворона 5 липня 1996 рокі на Чернігівщині. З 2003 році навчався у загальноосвітній школі у с.Сохачі Коропського району. У зв’язку з переїздом родини на проживання у с. Великий Листвен Городняського району, навчання продовжив там. У 2013 році закінчив Великолиственську загальноосвітню школу та вступив до Національного університету “Чернігівський колегіум” імені Т.Г. Шевченка на хіміко-біологічний факультет за спеціальністю “Екологія”. Згодом закінчив магістратуру факультету фізичного виховання цього ж університету.
Ще з дитинства, Юрій був прихильником спорту, в школі активно займався футболом, брав участь у шкільних змаганнях. Під час навчання в університеті він почав професійно займався боксом. Юрій був триразовим чемпіоном Чернігівської області, а також призером українських та міжнародних змагань.
З початком повномасштабного військового вторгнення рф в Україну пішов добровольцем до територіальної оборони ЗСУ та перебував на передовій.
Востаннє Юрій вийшов на зв’язок 8 березня. Рідні та друзі шукали його три тижні у лікарнях, навколишніх селах, розміщували повідомленння у соціальних мережах. Воїн загинув під селом Лукашівка, що за 17 км від Чернігова. Після бою за Количівку Юрія з побратимами направили захищати Лукашівку. Там почався важкий бій, в якому спортсмен 8 березня отримав смертельне осколкове поранення в голову. Місцеві жителі поховали хлопців у себе в селі, а коли туди зайшли українські війська, вони показали це місце. Його тіло знайшли лише 4 квітня 2022 року. Перепоховали Юрія у селі Великий Листвен Чернігівської області, де він жив останні роки.
ГАЙДУК Микола
(1988-2024)
Солдат Микола Гайдук народився 11 вересня 1988 року. Проживав в селі Олишівка Чернігівського району.
Під час повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗС України. Останнім часом виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, де загинув 27 липня 2023 року. Попрощалися з Миколою у Чернігові, поховали 4 жовтня 2024 року в селі Олишівка.
ГАНЖА Олексій
(1996-2024)
14 вересня 2024 року загинув майор Олексій Ганжа. Служив у 27 полку Національної гвардії України Північного Київського Територіального Управління Національної гвардії України.
Народився 9 березня 1996 року в с. Рижкі, Коропського району Чернігівської області. Закінчив школу в Нехаївці. Свою долю пов’язав із військовою службою, із захистом України. Закінчив військовий виш, мав звання офіцера. Воював за Україну у найгарячіших точках. З дитинства захоплювався футболом, легкою атлетикою, мав багато нагород.
З початку повномасштабного вторгнення без вагань боронив оточений Чернігів. Останній бій воїна відбувся 14 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Берилівка Чернігівської області.
Під час атаки ворожим дроном по автомобілю, яким пересувалась група швидкого реагування, він взяв весь удар вибухової хвилі заради збереження життя побратимів.
Нагороджений медаллю “За оборону Чернігова”, відомчою відзнакою за наказом командувача Національної гвардії України – медаллю “10 років сумлінної служби”.
ГАРТУН Олександр
(1973-2024)
Солдат Олександр Гартун народився 11 квітня 1973 року в Ніжині.
Закінчив місцеву школу. Чоловік навчався в Ніжинському педагогічному інституті імені Гоголя, де отримав професію вчителя історії, української мови та літератури. Згодом працював торговим представником — понад 20 років.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України.
18 жовтня 2024 року Олександр із позивним “Лом” виконуючи бойове завдання на Донеччині, отримав численні поранення несумісні з життям.
24 жовтня 2024 року попрощалися та поховали Олександра Гартуна у Прилуках.
ГЕРАСИМЕНКО Василь
(1970-2023)
Сержант Василь Герасименко народився 14 січня 1970 року у Мені.
У 2023 році став на захист України від російських окупаційних військ. Останнім часом боронив східний напрямок.
Загинув 12 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Встановили особу воїна за ДНК-експертизою.
Попрощалися та поховали військового у Мені.
ГОРБАНИЧ Іван
(1996-2023)
11 листопада 2024 року попрощалися з військовим Іваном Горбаничем, якого вважали зниклим безвісти.
Іван Горбанич народився 25 червня 1996 року у селі Автуничі Городнянської громади. Закінчив Автуницьку школу у 2011 році, після дев’ятого класу навчався у Хоробицькій школі. Іван виріс у багатодітній родині.
У серпні 2022 року став на захист України. 21 грудня 2023 року він зник безвісти під час виконання бойового завдання на Запорізькому напрямку.
Поховали військового у рідному селі.
ГРЕБЕНЮК Денис
(1988-2023)
Народився Денис Гребенюк 14 березня 1988 року в місті Красний Луч (нині місто Хрустальний) Луганської області.
В 1994 році разом з батьками переїхав жити до бабусі та дідуся в село Хороше Озеро, Борзнянського району, де в 1995 році пішов до першого класу місцевої школи, яку закінчив у 2006 році.
Після закінчення школу вступив до Ніжинського професійного ліцею №35 за спеціальністю “Автослюсар, водій-кранівник”. В травні 2008 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у в/ч міста Севастополь (аеродром Бельбек). Після звільнення працював на підприємствах та в охоронних фірма.
6 вересня 2023 року долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини.
Загинув 15 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Григорівка, Бахмутський район, Донецької області. Провели в останній путь та поховали Героя 22 травня 2023 року в селі Хороше Озеро, Чернігівської області.
ГРИБОК Станіслав
(1977-2024)
Головний сержант Станіслав Грибок народився 14 травня 1977 року у Носівці на Чернігівщині. Тут проживав, навчався спочатку у міській школі №4, а загальну середню освіту здобував у Носівській школі №2. Фахову освіту здобував в Ніжинському агротехнічному училищі.
Проходив строкову військову службу, потім працював на Носівському цукровому заводі. Певний час займався ремонтом автомобілів, останнім часом працював в охоронній фірмі у Києві.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав ЗС України. Загинув 21 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Поховали військового у Носівці.
ДАВИДЕНКО Олександр
(1989-2024)
Солдат Олександр Давиденко народився 11 листопада 1989 року в Прилуках.
Закінчив Прилуцьку загальноосвітню школу. В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України.
Помер 12 жовтня 2024 року в медичному закладі внаслідок важких поранень отриманих під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Провели в останній путь та поховали військового 19 жовтня 2024 року в селі Миколаївка.
ДУБОВИК Андрій
(1995-2024)
Народився Андрій Дубовик 1 березня 1995 року в с. Петрівка.
Випускник Хорошеозерської школи (2021 рік). Пішов на строкову службу до лав ЗСУ. З початком повномасштабної війни брав участь у стриманні ворога в східних областях України. За оборону населеного пункту Рубіжне Луганської області нагороджений медаллю “Захисник Рубіжного”.
Помер 23 лютого 2024 року під час забезпечення заходів з національної безпеки та оборони України.
ДУДКО Микола
(1978-2024)
Військовий ЗСУ Микола Дудко народився 14 липня 1978 року в місті Мена.
Зростав у багатодітній родині. Навчався у місцевій школі ім. Леніна. Потім здобув професію кухаря-кондитера, а також оволодів майстерністю обробки червоного дерева.
У травні 2024 року Микола Дудко був мобілізований до лав Збройних сил України. Захищав Батьківщину у званні солдата на посаді гранатометника.
12 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у Луганській області загинув внаслідок атаки ворожого БпЛА.
Поховали Миколу Дудка 23 жовтня 2024 року у Мені на місцевому кладовищі на Гуринівці.
ДЯГОВЕЦЬ Олексій
(1986-2023)
Старший лейтенант поліції та боєць ГУР МО України Олексій Дяговець народився 11 жовтня 1986 року в с. Нові Боровичі, Сновського району Чернігівської області. У 2008 році закінчив Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, працював у Чернігівському національному технологічному університеті, очолював федерацію регбі Чернігівської області, служив в Національній поліції України з 12.06.2017 по 19.01.2023 рік.
З початку повномасштабного вторгнення приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на Чернігівщині і зокрема, в місті Чернігів. 24-25 лютого 2022 року входив до складу оперативного штабу Оперативного командування “Північ” для координації і спільних дій працівників поліції ГУНП в Чернігівській області, військових ЗСУ, НГУ, працівників ДСНС.
В період з 26 лютого 2022 року по 04 квітня 2022 року провів більше 20 виїздів по лінії фронту за межами українських позицій для проведення аеророзвідки сил противника з подальшою передачею координат в штаб Оперативного командування “Північ” та штаб артилерії для враження ворожої техніки, інколи в онлайн режимі.
Був нагороджений відомчими відзнаками Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та відзнакою МВС “Вогнепальна зброя”. Нагороджений медаллю “За оборону Чернігова” (посмертно). У січні 2023 року звільнився з поліції та вступив до лав в/ч А0504 Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
14 липня 2023 року під час виконання бойового завдання по обороні України в Херсонській області Олексій загинув. Похований на місцевому кладовищі “Яцево” у Чернігові.
ДЯТЧЕНКО Андрій
(1980-2022)
Солдат Андрій Дятченко народився 1 січня 1980 року в місті Чернігів у сім’ї моряка. Захоплювався азійськими історією, культурою та єдиноборствами. Протягом життя займався різьбленням по дереву.
У 2022 році долучився до лав оборонців України. Останнім часом боронив східний напрямок.
Загинув 16 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Встановили особу воїна за ДНК-експертизою. Попрощалися та поховали військового у Чернігові.
ЄФІМЕНКО Руслан
(1980-2024)
Народився Руслан Єфіменко 26 квітня 1980 року. Закінчив школу, працював у колгоспі.
У 2007 році став до лав захисників України, служив за контрактом. З 2014 року був учасником АТО/ООС. Відзначений державними нагородами.
З початку повномасштабного вторгнення боронив Чернігівщину у складі 1-шої окремої танкової Сіверської бригади.
Загинув у бою 8 листопада 2024 року. Поховали воїна в селі Шабалинів Коропської громади.
ЗАГНІЙ Геннадій
(1991-2024)
Молодший сержант Геннадій Загній народився 23 листопада 1991 року.
Геннадій був випускником Ніжинської гімназії №15.
Під повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України.
Загинув 10 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку (Курська область РФ).
Провели в останню путь бійця 28 жовтня 2024 року у Ніжині, а поховали на кладовищі села Кунашівка (Ніжинська громада).
КАРПЕНКО Геннадій
(1971-2024)
Солдат Геннадій Карпенко народився 21 листопада 1971 року. Закінчив Бахмацьку школу. Навчався в Конотопському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність “Токар”.
Пройшов строкову службу в лавах ЗС України. Після закінчення строкової служби працював на різних підприємствах.
Після повномасштабного вторгнення долучився до ЗСУ. Загинув 2 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Поховали Геннадія в Бахмачі.
КИРИЧОК Микола
(1974-2024)
Солдат Микола Киричок народився 21 квітня 1974 року у Ніжині. Тут закінчив школу. Микола захоплювався автомеханікою і рибальством, любив збирати гриби. До лав ЗСУ був мобілізований у 2024 році. Проходив навчання за кордоном, зокрема в Іспанії, тому мав позивний “Іспанець”. Воював на сході України.
Загинув воїн 30 вересня 2024 року внаслідок щільних артилерійських та мінометних обстрілів росіянами позицій українських оборонців під час бойового завдання на північно-східному напрямку. 9 жовтня 2024 року у Ніжині бійця провели в останню путь.
КИРИЛОВ Максим
(1989-2024)
Народився Максим Кирилов народився 12 листопада 1989 року в Бахмачі.
Після закінчення школи № 4 навчався в Сумському національному аграрному університеті, де здобув спеціальність “Будівельник”. Працював прорабом на будівництві в Києві.
Був призваний на військову службу в лютому 2024 року. Воював в одному з елітних підрозділів Збройних Сил України.
Загинув 30 жовтня 2024 року на території Курської області.
3 листопада 2024 року поховали бійця у Бахмачі на місцевому кладовищі. На своїх плечах усю останню земну дорогу несли побратима морські піхотинці.
КОБЗАР Вадим
(1995-2023)
Молодший сержант Вадим Кобзар народився 15 квітня 1995 року в місті Біляївка Одеської області. Закінчив місцеву школу №1, далі навчався в Одеському професійному ліцеї морського транспорту. З часом переїхав до Чернігова, працював продавцем-менеджером.
У липні 2022 року долучився до лав Збройних Сил України. Боронив Харківщину, Луганщину та Донеччину.
Загинув 29 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У 2023 році тіло воїна кремували, а 25 вересня 2024 року поховали на кладовищі Чернігова. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
КОВАЛЬ Вадим
(1987-2024)
Народився Вадим Коваль 26 вересня 1987 року у селі Тиниця Бахмацької громади.
Після закінчення школи навчався в Київському будівельному училищі. З 2008 року працював слюсарем рухомого складу в Бахмацькому депо.
Учасник АТО/ООС, Вадим Коваль доєднався до лав ЗСУ 24 лютого 2022 року.
Боєць загинув 4 листопада 2024 року. Поховали воїна на місцевому кладовищі в Тиниці.
КОЛОМІЄЦЬ Олег
(1979-2023)
Солдат Олег Коломієць народився 13 березня 1979 року в селі Довжки на Хмельниччині. Згодом його родина переїхала до міста Енергодар Запорізької області. Там він закінчив місцеву школу, згодом одружився.
Потім родина переїхала до селища Понорниця на Чернігівщину. Після повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ.
Загинув 19 вересня 2023 року на Запорізькому напрямку. Встановили особу бійця за ДНК-експертизою.
Поховали Володимира 4 жовтня 2024 року в селищі Понорниця.
КРАВЧУК Анастасія
(1997-2024)
Медик Анастасія Кравчук народилася вона 5 травня 1997 року у селі Лихолітки Козелецької громади. Навчалася в Козелецькій загальноосвітній школі №3. Після закінчення школи вступила до Київського медичного коледжу №3 та здобула спеціальність “Медична сестра”.
Анастасії було 17 років, коли почалася Революція гідності. Вже тоді вона проявляла неабиякий патріотизм. Своє доросле життя “Лаванда”, такий позивний мала Анастасія, присвятила медицині, волонтерству та війні.
Працювала медичною сестрою. Спочатку в Козелецькій лікарні, потім в клінічній лікарні “Феофанія” в Києві, з 2023 року працювала операційною медсестрою в ДУ Інституті травматології і ортопедії НАМН України м. Київ. У лютому-березні 2022 року допомагала теробороні Києва. Там служив її чоловік Євгеній, який перебуває у російському полоні (станом на 2024 рік). Анастасія возила гуманітарну допомогу на деокуповані території, зокрема у Херсон, після підриву армією РФ дамби Каховського водосховища.
У лютому 2024 року добровільно пішла служити й підписала контракт та стала бойовою медикинею у 68-й окремій єгерській бригаді імені Олекси Довбуша. Пройшла навчання у Великій Британії. Служила у роті “Шершні Довбуша”.
“Лаванда” померла на Покровському напрямку. Її серце зупинилося 21 жовтня 2024 року.
26 жовтня 2024 року з бойовою медикинею Анастасією Кравчук попрощалися у Вознесенській церкві селища Козелець. Поховали захисницю на Журавлівському кладовищі у рідному селі Лихолітки.
КРІПАК Олександр
(1973-2024)
У Борзні 25 жовтня 2024 року попрощалися з військовим ЗСУ Олександром Кріпаком, який загинув під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку.
Олександр Кріпак народився 14 серпня 1973 року в місті Борзна. Неповну середню освіту здобув у Борзнянській середній школі.
Проходив строкову військову службу. Потім працював на різних підприємствах, останнім часом у місті Києві.
З початку повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини.
Загинув молодший сержант Олександр Кріпак 20 жовтня 2024 року. Поховали його в місті Борзна.
КРУТИЙ Віталій
(1982-2024)
Солдат і директор музею Віталій Крутий народився 14 вересня 1982 року в селі Монастирище Ічнянського району Чернігівської області в сім’ї працівників культури.
З вересня 1989 року по червень 2000 року навчався в Дягівській середній школі. У серпні 2000 року вступив на перший курс Ніжинського державного педагогічного інституту ім. Миколи Гоголя на історико-правознавчий факультет, спеціальність “Педагогіка. Історія і право середньої освіти”. У 2005 році отримав диплом спеціаліста з відзнакою. Того ж року вступив до магістратури вище названого вишу. 2006 року отримав диплом магістра з відзнакою за спеціальністю “Педагогіка і методика середньої освіти. Історія” та здобув кваліфікацію магістра середньої освіти, викладача історії. З вересня 2006 року по грудень 2011 року працював викладачем Чернігівського факультету бізнесу Української академії бізнесу на кафедрі гуманітарних дисциплін. З жовтня 2007 по грудень 2011 року заочно навчався в аспірантурі Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка.
З вересня 2012 року працював на посаді директора комунального закладу “Менський краєзнавчий музей ім. В.Ф. Покотила”. З листопада 2017 року очолював Менську районну профспілку працівників культури України.
Мобілізований до лав Збройних сил України у грудні 2023 року у Львові під час поїздки на Міжнародну конференцію збереження культурної спадщини.
Віталій був у званні солдата на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії – оператор (безпілотних авіаційних комплексів) у складі прикордонної комендатури швидкого реагування “Шквал” 7 прикордонного загону. Після навчань у Польщі опинився на Харківщині.
Ввечері 9 травня Віталій написав другу, що росіяни прорвали кордон, а він з побратимами виходить на бойове завдання. Загинув 12 травня 2024 року внаслідок поранень, несумісних з життям, отриманих в районі населеного пункту Металівка, що на Харківщині.
Прощання з Віталієм Крутим відбулося 21 травня у Свято-Покровській церкві в селі Дягова. Поховали Героя на сільському цвинтарі з військовими почестями. Директором краєзнавчого музею він був 12 років.
КРУТОГОЛОВОВ Сергій
(1981-2024)
Молодший сержант Сергій Крутоголов народився 13 травня 1981 року в місті Батурин. У 1999 році закінчив Батуринську середню школу.
У 2000 році опанував професію бухгалтера сільського господарства в Тиницькій філії Бахмацького профтехучилища. Був грейдеристом, також працював комбайнером в ТОВ “Гетьманське”.
У 2014 році долучився до лав ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до добровольчого загону самооборони Батуринської ТГ.
17 грудня 2022 року долучився до ЗСУ. Загинув 25 вересня 2024 року на Донеччині. Провели в останню путь та поховали Сергія 4 жовтня 2024 року в Батурині.
КУГУК Олександр
(1982-2024)
На Чернігівщині 27 жовтня 2024 року попрощалися з військовим ЗСУ Олександром Кугуком, який загинув під час виконання бойового завдання на Курщині.
Солдат Олександр Кугук народився 4 грудня 1982 року в селі Тютюнниця Корюківського району.
Закінчив Корюківську середню школу. Після — працював на тракторному стані у місцевому підприємстві “Нива”, згодом — на інших підприємствах Київської області.
Під час повномасштабної війни долучився до Збройних Сил України. Загинув 19 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку (Курщина).
Провели в останню путь та поховали бійця 27 жовтня 2024 року на кладовищі села Тютюнниця.
КУДАБЕКОВ Андрій
(1974-2023)
Майор Андрій Кудабеков народився 9 березня 1974 року в Будапешті (Угорщина) в родині військовослужбовця.
Від 1990 року в Чернігові, де закінчив Чернігівський технологічний інститут. У 1992—1994 роках проходив строкову службу. Працював підприємцем. Активний учасник Революції гідності. Під час зіткнень 18-19 лютого 2014 року зазнав контузії.
Від 2014 року воював добровольцем у складі батальйону «Чернігів». У серпні того ж року, евакуюючи загиблих та поранених бійців Збройних сил України, потрапив у полон до окупантів у м. Горлівці, що на Донеччині. Згодом самостійно з нього звільнився та залишив окуповану територію.
У листопаді 2014 року мобілізований до лав Збройних сил України. Учасник боїв на території Донецької та Луганської областей. Демобілізований в серпні 2015 року. 2016 року в Чернігові заснував ветеранський центр спеціальної підготовки «Вовкулака». Займався бойовою підготовкою цивільних і військовослужбовців Збройних сил України.
У 2019-2021 роках служив заступником начальника управління Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.
У лютому 2022 року повернувся із закордонного відрядження та долучився до оборони України. Сформував та очолив загін Сил спеціальних операцій ЗСУ. Брав участь у боях за Чернігів, а потім воював на інших ділянках фронту. Загинув 31 жовтня 2023 року під час боїв з диверсантами в районі с. Леонівки Семенівської ОТГ на Чернігівщині.
Похований на кладовищі «Яцево» в Чернігові.
КУСОЧЕК Ігор
(2004-2024)
Солдат Ігор Кусочек народився 12 червня 2004 року в Бобровиці. Освіту здобував у місцевій середній загальноосвітній школі №2 та у Державному професійно-технічному навчальному закладі “Броварський професійний ліцей”. В ліцеї опанував професію “монтажника санітарно-технічних систем і устаткування, електрозварника ручного зварювання”.
Після повномасштабного вторгнення, хоча й мав певні обмеження по здоров’ю, але вирішив стати на захист Батьківщини. Мобілізований 30 січня 2023 року. Був бійцем 12-ї бригади спеціального призначення «Азов» Нацгвардії України. Брав участь у контрнаступі 2023 року, в боях за Оріхів та Кремінну. Виконував бойові завдання на Лиманському напрямку (Серебрянське лісництво).
Загинув на Донеччині 29 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Торецьке Бахмутського району Донецької області. Попрощалися з воїном та поховали 4 жовтня 2024 року у селі Травкине Ніжинського району.
ЛАНОВОЙ Євген
(1982-2024)
Головний сержант Євген Лановой народився 20 травня 1982 року в селі Марківці Чернігівської області. Здобув освіту у середній загальноосвітній школі.
Строкову службу проходив у військовій частині ГУР МО України. Далі працював на різних посадах в народному господарстві, але з часом уклав контракт та повернувся до військової служби. Після повернення до цивільного життя працював в КП “Київський метрополітен” на посаді інспектора загону оперативного контролю служби воєнізованої охорони.
З початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. Останнім часом боронив східний напрямок. Загинув 26 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Кузьмине Сєвєродонецького району на Луганщині.
Поховали військового у рідному селі.
ЛАРІН Сергій
(1967-2024)
Сержант Сергій Ларін народився 11 вересня 1967 року в місті Чернігів в родині військового. Закінчив місцеву середню школу № 11.
Проходив строкову військову службу на території колишньої НДР. Після повернення до цивільного життя працював в органах внутрішніх справ у Чернігові. Працюючи в міліції навчався та здобув ступінь бакалавра. Пройшов шлях від міліціонера патрульної постової служби, дільничного інспектора до начальника відділу дільничних інспекторів.
На пенсію звільнився за вислугою років з посади оперативного чергового Чернігівського міського відділу, маючи спеціальне звання “майор міліції”.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав ЗС України.
Загинув 23 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Попрощалися та поховали військового в Чернігові.
ЛЕВЧЕНКО Володимир
(1978-2024)
Старший солдат Володимир Левченко народився 8 лютого 1978 року в місті Прилуки. Закінчив загальноосвітню школу №7. Далі вступив до профтехучилища та здобував освіту за спеціальністю “електрогазозварювальник”. Пройшов строкову військову службу. Працював водієм на фурах різних підприємств міста та України. Здобув заочно другу освіту електрика.
В умовах повномасштабної війни став на захист України. Загинув 3 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Попрощалися з бійцем та поховали його у Прилуках.
ЛИСЮК Сергій
(1985-2023)
Народився Сергій Лисюк 6 червня 1985 року в смт. Короп Чернігівської області. У 2002 році закінчив Коропську ЗОШ імені Т.Г. Шевченка. В 10 років почав займатися в секції з єдиноборств. З 2002 навчався у Чернігівському державному педагогічному університеті імені Т.Г. Шевченка на факультеті фізичного виховання (нині Національний університет «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка). З 2008 року в аспірантурі цього ж закладу освіти.
У студентські роки здобув найвищі свої спортивні здобутки: заслужений майстер спорту України з кікбоксингу, член національної збірної команди України з кікбоксингу (з 2003 по 2022 роки), тринадцятиразовий чемпіон та багаторазовий призер чемпіонатів світу, багаторазовий чемпіон та призер Європи, тренер, який протягом багатьох років був наставником молодих українських спортсменів. З 2009 по 2019 рік Сергій працював старшим викладачем кафедри фізичної підготовки Академії державної пенітенціарної служби України, очолював відокремлені підрозділи Чернігівської обласної федерації кікбоксингу ISKA та ВТКА, був головою Спортивного клубу «Академія».
З початку повномасштабного вторгнення став на захист своєї Батьківщини у складі територіальної оборони Чернігова, згодом, добровільно записався на рекрутинг до Сил Спеціальних операцій.
Сергій безпосередньо брав участь у боях з російськими окупантами під час оборони населених пунктів Донецької області – Бахмута, Степового, Авдіївки та населеного пункту Вербове, Запорізької області. На посаді старшого оператора виконував завдання медика групи та навідника вогневого засобу МК-19.
06 листопада 2023 року, під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Степове (Авдіївський напрямок) зі штурму ворожих позицій, автомобіль у якому знаходився Сергій наїхав на протитанкову міну. Навіть отримавши надважкі травми, він був у свідомості і допомагав товаришам. Лікарі боролися за його життя, але Сергій помер 22 листопада. Похований у місті Чернігові на «Алеї Героїв» кладовища Яцево.
За особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку Указом Президента України № 269/2024 від 02.05.2024 року нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).
ЛОБУР Валентин
(1999-2024)
Солдат Валентин Лобур народився 13 травня 1999 року в селі Нові Боровичі. Навчався у місцевій школі. Закінчив Національний університет “Чернігівський колегіум” імені Т.Г. Шевченка за спеціальністю “тренер-викладач”.
Під час повномасштабного вторгнення долучився до оборони України. Загинув 19 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали Валентина у рідному селі.
ЛУКАШ Олександр
(1975-2024)
Народився Олександр Лукаш 30 червня 1975 року в Прилуках.
Шкільні роки проходили в середній школі №12. Навчався в Прилуцькій школі ДОСААФ. Пізніше проходив строкову службу в армії. Працював на різних підприємствах рідного міста.
З перших днів повномасштабного вторгнення став на захист України. Олександр Лукаш був нагороджений відзнаками Збройних Сил України.
Загинув воїн на Донеччині 31 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання.
Прощалися з військовим 5 листопада 2024 року у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці в Прилуках.
ЛУПАН Віктор
(1983-2024)
Солдат Віктор Лупан проживав у селі Петрівка Сновської громади. Народився 2 вересня 1983 року в селі Распопени, що у Молдові.
Закінчив Петрівську середню школу. Працював різноробочим в ПСП “Яна Плюс”. У липні 2024 року був призваний на військову службу за мобілізацією до лав Збройних сил України.
29 жовтня 2024 року Віктор Лупан загинув під час виконання бойового завдання.
Поховали його у Сновську на Алеї Героїв міського кладовища.
МАЇРКО Валентин
(1992-2024)
Сержант Валентин Маїрко народився 1 жовтня 1992 року в селі Городище. Закінчив Городищенську школу.
Проходив строкову військову службу. Після її закінчення підписав контракт та долучився до лав Збройних Сил України. Згодом повернувся до цивільного життя.
В умовах повномасштабної війни знову долучився до лав Збройних Сил України.
Загинув 22 вересня 2024 року. Провели в останню путь та поховали військового в селі Митченки Ніжинського району.
МАЙДАННИК Сергій
(1997-2024)
Сержант Сергій Майданник народився 15 жовтня 1997 року. Мешканець Малої Загорівки Борзнянської громади.
Закінчив 9 класів Малозагорівської школи. З 2013 по 2017 роки навчався у Борзнянському держсільгосптехнікумі за спеціальністю “Організація і технологія ведення фермерського господарства”. Потім навчався в Сумському національному аграрному університеті. Здобув ступінь бакалавра.
Працював зварювальником на заводі залізобетонних конструкцій у Києві, згодом перейшов працювати водієм на будівництво.
З початком повномасштабного вторгнення вступив до ТРО. Брав участь у боях на Чернігівщині, Сумщині, Донеччині та Луганщині. Служив у мінометній бригаді, працював старшим техніком.
Загинув 26 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання.
МАКСИМЕНКО Віктор
(1997-2023)
Старший солдат Віктор Максименко народився 19 вересня 1997 р. в селі Печі, Борзнянського району. Навчався в Печівській школі, середню освіту здобув у Хорошоозерській школі.
У 2016-2020 роках брав участь в АТО/ООС у складі 46-го окремого штурмового батальйону “Донбас” ЗСУ. Воював на Донеччині та Луганщині. За час служби отримав відзнаки: “За хоробрість в бою”, “За участь в бою за Світлодарську дугу”, “Учасник АТО”, “За участь в антитерористичній операції”.
Після повномасштабного вторгнення знову повернувся до ЗСУ. Воював у лавах 16-го окремого мотопіхотного батальйону “Полтава”, який підпорядковується 58-ій окремій мотопіхотній бригаді. Обіймав посаду старшого навідника міномета у мінометній батареї.
Віктор загинув 7 травня 2023 року на Донеччині, під час виконання бойового завдання.
МОГИЛА Анатолій
(1984-2023)
Народився Анатолій Могила 9 серпня 1984 року.
Після початку повномасштабної війни боронив Україну. Загинув 16 грудня 2023 року в ході виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок ворожого обстрілу.
Попрощалися з воїном в Ніжині, поховали на кладовищі села Поляна (Крутівська сільська рада).
МОХОНЬКО Андрій
(1987-2024)
12 жовтня 2024 року загинув начальник медичного пункту батальйону 82 десантно-штурмової бригади лейтенант Андрій Мохонько.
Народився 24 травня 1987 року в родині медиків. Родом з Михайло-Коцюбинського. Закінчив Національний медичний університет імені О.Богомольця, інтернатуру. До служби у ЗСУ Андрій працював лікарем загальної практики – сімейним лікарем у поліклініці “Чернігівська міська лікарня №2”. Приймав і в приватній клініці “Тесла”. Багато чернігівців знали його як фахового та професійного лікаря, добру та порядну людину.
Наприкінці листопада 2022 року Андрій Мохонько отримав повістку та мобілізувався. Загинув на Курському напрямку 12 жовтня 2024 року під час виконання завдання.
МУРАШКО Данило
(1998-2023)
30 січня 2023 року у Ніжині попрощалися з командиром ланки авіаційної ескадрильї 299-ї бригади тактичної авіації Данилом Мурашком.
Герой України Данило Мурашко народився 10 серпня 1998 року у м. Ніжині, де і зростав та навчався, закінчив місцеву ЗОШ №9. У 2013 році вступив на навчання до Чернігівського ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою. Після випуску вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба, де навчався протягом 2015-2020 років. Після закінчення університету долучився до складу військової частини.
З листопада 2020 року по травень 2022 року — льотчик авіаційної ланки авіаційної ескадрильї однієї з військових частин. З травня 2022 року по вересень 2022 року — старший льотчик авіаційної ланки авіаційної ескадрильї військової частини міста Миколаєва.
Командир авіаційної ланки авіаційної ескадрильї м. Миколаїв, військовий льотчик 3 класу.
З 24 лютого 2022 року по 27 січня 2023 рік здійснив 141 бойовий виліт. У складних умовах протидії протиповітряних засобів та винищувачів противника знищив близько 70 одиниць броньованої техніки, 80 автотранспортних засобів, приблизно 30 автоцистерн паливно-мастильних матеріалів, близько 600 ворогів.
27 січня 2023 року під час виконання бойового вильоту поблизу села Шабельківка Краматорського району на Донеччині, був підбитий ворожим винищувачем. Похований 30 січня 2023 року в м. Ніжин, на Гуньківському кладовищі.
Данило Мурашко — повний кавалер ордену Богдана Хмельницького. Відповідно до Указу Президента України вiд 08.07.2023 року № 422/2023 присвоєно звання Героя України (посмертно).
НАДТОЧІЙ Василь
(1987-2024)
Солдат Василь Надточій народився 31 грудня 1987 року. Проживав у селі Киїнка, що біля Чернігова.
Загинув 5 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Провели в останню путь та поховали Василя в селі Киїнка.
НАЙКО Олександр
(1970-2024)
Молодший сержант Олександр Найко народився 20 березня 1970 року в місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №7. Після навчання проходив строкову військову службу. Працював у ТОВ “Будмаш”, на Прилуцькій тютюновій фабриці, а також певний час працював за кордоном, також працював таксистом.
В умовах повномасштабної війни став до лав ЗСУ. Загинув 29 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з бійцем та поховали його у селі Замістя.
НОВІК Богдан
(1995-2024)
Народився Богдан Новік 16 квітня 1995 року в місті Бобровиця.
Навчався у Бобровицькій школі № 1, Мринському профтехучилищі № 33, рік строкової служби у ЗСУ та три за контрактом (2017-2020), брав участь у бойових діях.
У лютому 2022 року добровольцем пішов на захист України. Воював у складі окремого десантно-штурмового батальйону. Був неодноразово поранений.
Загинув 3 листопада 2024 року на території Донецької області.
15 листопада 2024 року попрощалися з військовим у місті Бобровиця. Поховали Богдана Новіка на кладовищі “Якушкове” (Бобровиця).
ОВЧІНКО Тимофій
(1977-2024)
Молодший сержант Тимофій Овчінко народився 28 лютого 1977 року в Бобровиці. Навчався в середній загальноосвітній школі в селі Марківці, а також у Бобровицькій середній школі №1. Потім навчався в Академії внутрішніх справ, після чого працював у Бобровицькому РВ УМВС в Чернігівської області.
З часом почав працювати на різних посадах в народному господарстві, на будівництві, був волонтером.
У 2022 році, в умовах повномасштабного російського вторгнення, став на захист України. Останнім часом боронив східний напрямок.
Загинув 17 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Попрощалися та поховали військового у Бобровиці.
ОДАРЕНКО Володимир
(1974-2024)
Молодший лейтенант Володимир Одаренко народився 7 липня 1974 року в селі Заудайка Прилуцького району.
Навчався в Обичівській та Малодівицькій школах. Закінчив Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка. Працював за фахом, а згодом відкрив приватне підприємство.
З початку повномасштабної війни долучився до лав ЗС України.
Помер Володимир Одаренко 11 жовтня 2024 року в медичному закладі від важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Поховали бійця 14 жовтня в селі Мала Дівиця на Малодівицькому кладовищі.
ОКТЯБРЬСЬКИЙ Михайло
(1970-2024)
Капітан Михайло Октябрьський народився 1 серпня 1970 року. Проживав у селі Макошине на Менщині.
На захист України став ще за часів АТО, боронив східні рубежі країни.
Торік в умовах повномасштабної війни вкотре став на оборону Батьківщини. 26 вересня 2024 року під час виконання чергового бойового завдання із захисту повітряного простору на півдні держави військовий помер.
Попрощалися та поховали бійця 29 вересня 2024 року у селі Макошине.
ОТКИДАЧ Олександр
(1980-2024)
Солдат Олександр Откидач народився 3 серпня 1980 року в селі Митченки Ніжинського району. Після закінчення школи, працював в колгоспі.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України. Загинув 11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку.
Провели в останній путь та поховали військового 20 жовтня 2024 року в рідному селі.
ПЕДОРА Андрій
(1989-2024)
Народився Андрій Педора 22 вересня 1989 року в Чернігові. У 1996 році почав навчатися у загальноосвітній школі №13, яку закінчив у 2006 році. У віці 12 років батьки віддали Андрія у волейбольну секцію, що визначило його життєвий шлях. З 2002 року хлопець почав займатися у дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву м. Чернігова. Після школи юнак вступає до Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка на факультет фізичного виховання. З 2006 року, в студентські роки і після навчання в альма-матері був членом волейбольної команди університету “Буревісник-ШВСМ”. У 2009 році був гравцем молодіжної збірної України U-20. Як член волейбольного клубу мав спортивні досягнення у 2010 році – срібний призер чемпіонату України з волейболу серед команд вищої ліги. Кандидат в майстри спорту, багаторазовий призер студентської ліги. Багаторазовий призер чемпіонату області. Срібний призер Чемпіонату України серед юнаків з пляжного волейболу.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року долучився до лав Чернігівської ТРО. Потім увійшов до складу 119-ї окремої бригади ТРО, яка перебувала у складі Регіонального управління “Північ” Сил ТрО. Став на захист рідного міста, надалі ніс службу на прикордонні Чернігівської області.
Андрій брав участь у бойових діях на донецькому напрямку, біля м. Соледар у січні 2023 року. Потім після ротації знову був на захисті Чернігівщини. Останнє місце служби – гранатометник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7332. Загинув 4 червня 2024 року внаслідок вибуху ворожого БПЛА типу “Ланцет” на Сумщині.
ПЕЧЕНИЙ Сергій
(1987-2024)
Молодший сержант Сергій Печений народився 30 серпня 1987 року в Чернігові. Закінчив місцеву школу №28.
Проходив строкову військову службу в лавах ЗС України. У 2011 році повернувся до цивільного життя. У 2014 році брав участь в АТО. В умовах повномасштабної війни боронив Чернігів, а згодом — Запорізький напрямок, Донеччину.
Загинув 3 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Провели в останній путь та поховали військового в Чернігові.
ПОЗНЯК Валерій
(1970-2024)
Народився Валерій Позняк 24 квітня 1970 року у Чернігові.
Дитинство та життя провів у селі Перебудова. У 2023 році долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини на посаді стрільця-санітара.
Під час виконання бойового завдання на Донеччині 5 травня 2024 року отримав важкі поранення, внаслідок яких загинув.
ПОМАЗ Юрій
(1985-2024)
На Луганщині 24 червня 2024 року загинув директор Сосницького краєзнавчого музею ім. Ю.Виноградського Юрій Помаз. Йому було 39 років.
Юрій Помаз народився 21 лютого 1985 року у Сосниці.
З 1992 року по 2001 рік навчався у Сосницький гімназії. Закінчив Сосницький обліково-економічний фаховий коледж та Чернігівський державний інститут економіки і управління. Працював діловодом відділу освіти, культури, молоді та спорту. Згодом обійняв посаду керівника Сосницького краєзнавчого музею ім. Ю.Виноградського. Був учасником ініціативної групи “Сосниччина туристична”.
24 травня 2022 року Юрія мобілізували. Проходив службу в третьому відділі Корюківського РТЦК та СП, а в кінці 2022 року був направлений до військової частини А7105 на посаду старшого стрільця.
Загинув в бою біля села Нововодяне 24 червня 2024 року. Поховали Юрія 29 червня 2024 року в Сосниці.
ПРИДАТОК Іван
(1996-2024)
30 жовтня 2024 року у Чернігові попрощалися з 28-річним бійцем “Азову” Іваном Придатком (позивний “Край”).
Народився та виріс у Чернігові. Іван навчався у різних школах, а закінчив 35-ту. Любив спорт та часто грав у футбол. У Чернігові працював барменом, а коли переїхав до Києва — кухарем.
Хотів мобілізуватися ще у лютому 2022 року, коли за Чернігів йшли бої з армією РФ. Але мобілізувався вже навесні 2022 року. Служив у спецпідрозділі “Азову” — “К12”.
Загинув 23 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання. З Іваном також провели церемонію прощання і в Києві.
ПУСТОВОЙТ Володимир
(1991-2024)
Старший солдат Володимир Пустовойт народився 16 серпня 1991 року в селі Мощне Чернігівської області.
Після повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Загинув 27 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Провели в останню путь та поховали Володимира 4 жовтня 2024 року в Семенівці.
РЕДЧИЦ Юрій
(1999-2024)
Боєць Нацгвардії Юрій Редчиц народився у Ніжині 4 травня 1999 року. Освіту отримав у ЗОШ № 6 та Ніжинському аграрному ліцеї.
У 2017 році проходив строкову службу в Збройних Силах України. Після демобілізації працював. Був люблячим сином та онуком, вірним та надійним другом.
2021 року вступив до лав Національної гвардії України. Загинув Юрій 6 жовтня 2024 року під час виконання завдань із захисту Батьківщини.
Попрощались із бійцем 15 жовтня у Ніжині у Соборі Всіх Святих. Юрія Редчица поховали у Ніжині.
РЕМІСНИК Сергій
(1978-2024)
2 листопада 2024 року у Сновську поховали головного сержанта Сергія Ремісника. Помер військовий 30 жовтня у шпиталі міста Києва.
Народився Сергій Ремісник 15 червня 1978 року в місті Сновськ. У 1993 році закінчив школу. У 1996 році опанував професії тракториста–машиніста широкого профілю, слюсаря-ремонтника та водія автомобіля категорії “С”. Того ж року пішов на строкову військову службу.
По закінченню строкової служби з 1997 по 2004 рік ніс службу за контрактом у військах Міністерства надзвичайних ситуацій. З 2004 по 2012 рік проходив службу за контрактом в Державній прикордонній службі України. З 2013 по 2018 проходив службу за контрактом у МВС України. З 2018 по 2020 рік проходив військову службу за контрактом у лавах ЗСУ.
З початком повномасштабного вторгнення 24 лютого 2022 року добровільно пішов на службу по мобілізації. 30 жовтня 2024 року Сергій Ремісник помер в Києві. Він мав численні поранення, які отримав у бою.
Прощання відбулося у Сновську на площі Героїв Небесної Сотні. Поховали військового на Алеї Героїв міського кладовища.
РУДІК Сергій
(1971-2024)
Старший лейтенант Сергій Рудік народився 1971 року в місті Прилуки. Закінчив місцеву школу, а згодом Славянське авіаційне училище технічної авіації.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України. Загинув 11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Провели в останній путь та поховали військового 20 жовтня 2024 року на кладовищі Горова Білещина у Прилуках.
САВЧЕНКО Михайло
(1996-2024)
Молодший сержант Михайло Савченко народився 19 квітня 1996 року в місті Семенівка Чернігівської області. Закінчив загальноосвітню школу у рідному місті.
Проходив строкову військову службу, а згодом — військову службу за контрактом. По закінченню служби працював у Чернігові та в Києві.
У перші дні повномасштабного вторгнення РФ став на захист Батьківщини. Останнім часом боронив східні кордони України.
Загинув 4 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Провели в останній путь та поховали військового в Семенівці.
СЕРГІЄНКО Олександр
(1988-2024)
Народився Олександр Сергієнко 25 травня 1988 року у селі Білоцерківці Новобасанської громади. Навчався в Білоцерківській школі, а середню освіту одержав у школі села Козацьке. Продовжив фахове навчання в Київському технікумі готельного господарства. Певний час працював у столичних закладах харчування. Останні 15 років був менеджером «Нової пошти» в Києві. Мав авторитет серед колег, володів неабиякими навичками керівника.
Добровольцем пішов до лав 3-ї штурмової бригади, офіційно призваний на військову службу у квітні 2024 року, хоча мав і відстрочку.
Загинув біля населеного пункту Нововодяне Сватівського району Луганської області 23 жовтня 2024 року. Але певний час Олександр вважався зниклим безвісті. Поховали воїна 6 листопада 2024 року у селі Білоцерківці, на місцевому кладовищі.
СОРОКА Ігор
(1968-2022)
У листопаді 2022 року загинув стрілець 54-тої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Ігор Сорока.
Ігор Сорока народився 1 вересня 1968 року. Навчався у школі в селі Марківці Чернігівської області, потім — у Кобижчанській середній школі. У 1986 році вступив до професійно-технічного училища №2 міста Ніжина. Під час навчання був призваний на строкову військову службу.
Після звільнення зі строкової служби закінчив навчання в ПТУ №2 та опанував професію “оператора станків з числовим програмним управлінням 3 класу”. З 1989 до 1997 року працював на Ніжинському механічному заводі. Пізніше навчався на курсах за спеціальністю “пічник”. Працював у Бобровицькому комунгоспі. Останнє місце роботи в цивільному житті – працівник позавідомчої охорони.
На початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року став на захист Батьківщини. Був на посаді стрільця, брав участь у звільненні Чернігівщини. Далі боронив Донеччину, де загинув під час виконання бойового завдання 22 листопада 2022 року внаслідок поранення.
Ігоря Сороку вважали зниклим безвісти, але після чергового обміну тілами полеглих на полі бою, його тіло ідентифікували за результатами ДНК-експертизи. Попрощалися та поховали старшого солдата 5 серпня 2024 року у селі Марківці Ніжинського району.
ТЕЛУШКОВ Сергій
(1998-2022)
Старший лейтенант Сергій Телушков народився 27 березня 1998 року у Чернігові. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Учасник АТО-ООС. За дві ротації на Схід не втратив жодного свого бійця. Командир механізованої роти 1-ї танкової бригади.
Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну підрозділ став на оборону Чернігова. Загинув 25 лютого 2022 року під час одного з перших ближніх боїв за Чернігів, поміж селами Рівнопілля та Халявин.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
ТКАЧЕНКО Андрій
(2000-2022)
Солдат Андрій Ткаченко народився 23 жовтня 2000 року у селі Виблі.
У 2019 в Куликівському ПАЛ здобув спеціальність слюсаря з ремонту с/г машин та устаткування.
У 2020 призваний на строкову службу до лав Збройних Сил України. Згодом служив за контрактом у 80-й окремій десантно-штурмовій.
Під час повномасштабної війни обіймав посаду старшого оператора протитанкового відділення. Разом із побратимами з початку вторгнення стримував ворога в гарячих точках фронту.
Загинув 26 травня 2022 року поблизу села Берестове на Донеччині у 21 рік.
ТКАЧЕНКО Богдан
(2005-2024)
Народився Богдан Ткаченко 30 січня 2005 року в селі Виблі в багатодітній родині.
Навчався у Виблівській школі. Після закінчення 9 класів продовжив навчання у Куликівському аграрному ліцеї, який закінчив у 2023 році (за спеціальністю: слюсар з ремонту сг машин, тракторист, машиніст, водій автотранспортних засобів).
У грудні 2023 року уклав контракт і долучився до лав ЗСУ. У складі 3-го десантно-штурмового батальйону в/ч А-0224 (79-та окрема десантно-штурмова Таврійська бригада) ніс службу із захисту держави на сході.
10 червня 2024 року 19-річний юнак – старший стрілець 1-го десантно-штурмового відділення 2-ї десантно-штурмової роти 3-го десантно-штурмового батальйону під час виконання бойового завдання загинув.
ТРИЗУБ Артем
(1994-2023)
Солдат Артем Тризуб народився 9 жовтня 1994 року у селі Крути Ніжинського району. Тут у 1999 році пішов до ЗОШ I-III ступенів, де закінчив 11 класів у 2010 році. Далі навчався в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Працював в ТОВ “Комбікормовий завод Піаст-Ніжин”.
Був мобілізований у лютому 2023 року. Після навчання у Великій Британії отримав спеціальність “снайпер ІІ категорії” та проходив службу на посаді командира відділення. Був у складі одного з підрозділів військової частини А4030 (71 окрема єгерська бригада). Брав участь у бойових діях на сході України.
Артем загинув 16 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном в Ніжині, поховали на кладовищі рідного села.
УС Віктор
(1977-2024)
Солдат Віктор Ус народився 12 жовтня 1977 року. В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України.
Загинув 14 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Провели в останній путь та поховали військового 20 жовтня 2024 року в селі Парафіївка.
ФЕСЕНКО Сергій
(1982-2024)
Молодший сержант Сергій Фесенко народився 24 січня 1982 року. Після закінчення Бахмацької школи навчався в Конотопському професійно-технічному училищі, де опанував спеціальність “Електрогазозварник”. Пройшов строкову військову службу.
Працював у Депо в Бахмачі. Останнє місце роботи – електрогазозварник на підприємстві в Києві.
Після повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗС України. Під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку отримав поранення, був евакуйований до медичного закладу Києва. Помер 28 вересня 2024 року. Попрощалися та поховали Сергія 4 жовтня 2024 року в Бахмачі.
ФІЛІППОВ Ігор
(1969-2024)
Старший солдат Ігор Філіппов народився 10 червня 1969 року в Києві. Тут здобував освіту у середній загальноосвітній школі. Далі вступив до професійно-технічного училища та опанував спеціальність “кравця-закрійника”. Після закінчення ПТУ вступив до Київського технікуму технологій і дизайну, а пізніше — до Київського національного університету технологій та дизайну. Працював на підприємствах легкої промисловості. Близько 10 років працював в Київському центрі психологічної реабілітації дітей. Водночас закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. Пізніше повернувся до швацької справи та працював на різних приватних підприємствах.
З перших днів повномасштабної війни став на захист Батьківщини. Загинув 22 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Попрощалися з воїном та поховали його у селі Марківці Бобровицької громади.
ФІЛЬ Віталій
(2002-2024)
Народився Віталій Філь 30 червня 2002 року в селі Омбиш. Проходив строкову військову службу, з часом уклав контракт та продовжив проходження військової служби у Рівному та Луцьку.
Після початку повномасштабної війни служив на посаді кулеметника.
Загинув 15 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
ХМЕЛЮК Андрій
(1977-2024)
Молодший сержант Андрій Хмелюк народився 22 грудня 1977 року в селі Ольшана Ічнянської громади.
Закінчив місцеву школу. Після цього пішов працювати трактористом у колгосп. З 1996 по 1997 роки відслужив строкову службу в армії в залізничних військах. Працював в охороні “Епіцентру” у Києві. З липня 2016 року по вересень 2017 року був учасником АТО/ООС. Після того, як демобілізувався, повернувся на роботу до Києва.
Після повномасштабного вторгнення російських військ в Україну у 2022 році пішов в територіальну оборону. Потім вступив до лав Збройних Сил України. Отримав поранення та проходив лікувався в Києві. У вересні 2024 року знову пішов на фронт.
Загинув Андрій Хмелюк 29 жовтня 2024 року поблизу селища Ямпіль, що на Донеччині. Попрощалися з бійцем в Ічні, а поховали в рідному селі на місцевому кладовищі.
ХРАМОВ Анатолій
(1992-2024)
Народився Анатолій Храмов народився 11 лютого 1992 року в селі Заньки. Проживав у селі Талалаївка, де і закінчив у школу. З 2013 року проживав у селі Крути.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф став на захист України. 10 березня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку.
Провели бійця в останній путь та поховали 22 червня 2024 року в Крутах.
ХУРТАК Станіслав
(1985-2024)
Солдат Станіслав Хуртак народився 18 липня 1985 року в Носівці.
Після закінчення навчання прожив у родині сестри, а п’ять років тому повернувся проживати до рідного міста. Певний час працював на кондитерській фабриці.
В умовах повномасштабної війни служив на Запорізькому напрямку. Загинув 2 серпня 2024 року. Встановили особу воїна за ДНК-експертизою.
Попрощалися та поховали на кладовищі рідного міста.
ЦУД Дмитро
(2003-2024)
4 листопада 2024 року поховали лейтенанта Дмитра Цуда.
Народився Дмитро Цуд 30 квітня 2003 року в Носівці.
Навчався в міській школі №4, потім у Носівській міській гімназії. Далі продовжив навчання вже в Київському військовому ліцеї імені Івана Богуна. Після ліцею Дмитро продовжив навчання на факультеті підготовки спеціалістів Сил спеціальних операцій в Одеській військовій академії. В червні 2024 року отримав диплом і звання лейтенанта.
До ЗСУ Дмитро долучився на початку повномасштабного вторгнення. Дмитро був командиром, разом з побратимами він натрапив на ворожу засідку, прийняв бій та віддав наказ своїм побратимам відступити. Загинув боєць 22 жовтня 2024 року.
Поховали Дмитра Цуда на кладовищі в селі Степові Хутори.
ЧАЙКОВСЬКИЙ Сергій
(1978-2024)
Народився Сергій Чайковський 6 травня 1978 року у Прилуках.
Шкільні роки проходили в середній школі №3. Навчався в ПТУ 34 за професією “Слюсар із ремонту автомобілів”. Працював на різних підприємствах міста.
У 2015 році проходив службу в зоні проведення АТО.
З першого дня повномасштабного вторгнення став на захист України. Загинув Сергій Чайковський 28 жовтня 2024 року, виконуючи бойове завдання на Донеччині.
Прощалися з військовим у Соборі Різдва Пресвятої Богородиці в Прилуках.
ЧЕРНЯВСЬКИЙ Олег
(1983-2023)
Гвардієць Олег Чернявський народився 24 грудня 1983 року в місті Борзна.
Навчався на відділенні футболу Борзнянської ДЮСШ, пізніше до спортивних уподобань додалися важка атлетика і пауерліфтинг. Один із перших випускників гімназії імені Пантелеймона Куліша 2000 року. У 2006 році закінчив Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, здобув спеціальність учителя історії. Проживав та працював у м. Чернігів. Професійно займався важкою атлетикою.
Загинув 25 грудня 2023 року виконуючи бойове завдання із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.
Матері загиблого нацгвардійця Олега Чернявського передали орден «За мужність» ІІІ ступеня.
ШАТИЛО Антон
(1983-2024)
Солдат Антон Шатило народився 21 червня 1983 року в місті Городня Чернігівської області. Закінчив Київське ВПУ. Здобув спеціальність “Верстатник деревообробних верстатів”.
У 2014 році добровольцем пішов на війну, після тяжкого поранення був демобілізований.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав ЗС України та став на захист Батьківщини. На фронті Антон на псевдо “Сміт” був бійцем тактичної групи “Реванш” ГУР МО. Побратими згадують Антона як відповідального професіонала та фахівця у мінно-вибуховій справі.
Загинув 22 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання. 11 жовтня Героя відспівали у Києві, у Володимирському соборі. Провели в останню путь та поховали військового в Городні.
ШИРОКОВ Леонід
(1975-2024)
Рядовий Леонід Широков народився 14 червня 1975 року в селі Веприк Чернігівської області.
Навчався в середній школі, працював в Києві.
В умовах повномасштабної війни служив у складі десантно-штурмових військ. Під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку отримав тяжке поранення, внаслідок чого загинув 15 вересня 2024 року.
Попрощалися та поховали військового у рідному селі.
ШУЛЯК Ігор
(1974-2024)
Молодший сержант Ігор Шуляк народився 5 травня 1974 року в місті Бахмач.
Після закінчення місцевої школи навчався в Міжрегіональній академії управління персоналом, де здобув вищу освіту. Працював дільничним інспектором у Бахмацькому РВ УМВС України в Чернігівській області.
У 2009 році вийшов на пенсію. Продовжував працювати охоронником у різних установах.
З початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну пішов служити. Опанував професію оператора БпЛА.
Під час виконання бойового завдання отримав поранення. Помер 25 жовтня 2024 року у Вінницькій лікарні.
Провели в останню путь та поховали бійця 27 жовтня 2024 року в Бахмачі.
ШУМЕЙКО Владислав
(1996-2024)
Солдат Владислав Шумейко народився 23 липня 1996 року у селі Стольне Чернігівської області.
2023 року став на захист Батьківщини. Боронив східні кордони України, де і загинув 9 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Попрощалися та поховали Владислава у селі Стольне.
ШУМІЛОВ Михайло
(1977-2024)
Головний сержант Михайло Шумілов народився 21 листопада 1977 року у Борзні. Закінчив дев’ять класів місцевої середньої школи. Навчався у Борзнянському сільгосптехнікумі. Проходив строкову військову службу. Займався ремонтом взуття та працював на різних підприємствах.
З початком російсько-української війни став на захист східних рубежів держави. З першого дня повномасштабного вторгнення РФ долучився до оборони України. Боронив Чернігівщину, далі давав відсіч ворогу на Харківському, Донецькому та Луганському напрямках. Загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Попрощалися з воїном та поховали його у Борзні.
ЯРМАК Володимир
(1982-2024)
Солдат Володимир Ярмак народився 11 лютого 1982 року в селі Тупичів, що у Чернігівському районі.
Закінчив Чернігівський державний педагогічний університет за спеціальністю “Вчитель історії”. Під час повномасштабного вторгнення долучився до оборонців України, боронив східний напрямок.
Загинув 18 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали бійця в селі Тупичів.