Чернігів у XVII ст.

У Центральному державному архіві України зберігається чимало документів, що стосуються історії Чернігова, зокрема доби козаччини. За посередництва київського історика Наталії Білоус Чернігівський історичний музей ім. В.В. Тарновського отримав 2 цифрові копії документів з фонду 133 “Чернігівський кафедральний монастир”. Почнемо з Витягу з міських актових книг Чернігівської ратуші від 30 січня 1669 р. (справа 32).

Чернігівський уряд в особі “субделекгованого” війта Василя Єлоцького (мабуть звідси назва урочища Ялівщина), Григорія Демиденка, наказного бурмистра, та Єнка Макаровича (мабуть звідси Єнків хутір), “на месці рокового бурмистра”, розглянув справу про поступку Максимом Радошковичем Лейбою рудні чернігівському війту Григорію Івановичу Яхимовичу: “в вічную реалную и спокойную поссесыю подал и уступил теди и право свое на тую рудню служачое оддал” (цікаво з якого дива не продав, а поступився?). Рудня (Неданчицька) була побудована Лейбою 1665 р. за універсалом військового “подскарбего” Романа Ракушки “в тракте Любецком” (тракт – адміністративно-територіальна одиниця під управлінням замку) “а в положеню Неданчицком на реці Ворзні … посполу з Медведем Шиманом рудником”. Окрім рудні Лейба згадує Євтухов млин на р. Білоусі (зараз с. Новий Білоус, а млин колись називали Старий): “ и оную колко літ тримаючи спокойне из млином Євтуховским заживаючи на реце Белоусе” (цікаво, що у 1666 р. млин належав тому ж Григорію Яхимовичу, тобто Лейба був арендатором?). Лейба просив, щоби текст справи був включений до чернігівських актових книг, що і було зроблено. Для обох сторін у ратуші був виготовлений “випис с книг міских права майдеборского ратуша черниговского” під печаткою “урядовою міскою ратушною черниговскою”. На печатці зображений перший герб Чернігова – св. Владислав з прапором в руці та мечем на боці (цей варіант печатки був в обігу у 1667–1698 рр.). Писав документ Ємельян Іванович Яхимович, писар “міский ратушний черниговский”.

Другий документ це тестамент (заповіт) від 1 серпня 1670 р. чернігівського міщанина Івана Ларковича, що був складений у його будинку (справа 37). Будучи “хоробою навежоный” та добрим християнином (“правдивым хрестиянином”), він запросив 2 свідків з міського уряду “задля споряженя остатнее воли моей тестаменту”. Це були райці (радники) та міщани Іван Гаврилович та Федір Тихонович. Іван Ларкович просить щоби його поховали брати Михайло, Олексій та дружина Агафія Сасковна. За це він заповідає дружині та доньці Катерині Іванівні свій двір “межою с одной стороны Васка Котляра з другое стороны од школы Спасской тилом (мається на увазі Спаський собор) до Войтеха Кобылинского, воротми в улицу напротивко двора Сыропаровского”. Окрім цього він заповідає дружині з донькою корову з телям, а своїй “мачысе” Матроні 3 копи грошей. Як годиться у кінці тестаменту прокльони порушникам останньої волі: “под клятвою святих отец триста и осемнадесят иже в Никеи в собори бывших” та “и всех о просчение прошу”. Документ підписаний названими вище райцями, чернігівським міщанином Артемом Матвієвичем та самим Іваном Ларковичем, а за нього неписменного підписався Ємельян Іванович Яхимович “писар міский присяглый черниговский рукою”. Підписи засвідчені 3 однаковими круглими печатками під паперовою кустодією на червоному воску. На них у бароковому щиті зображений хрест, а під ним підкова; над щитом – стилізована корона; навколо щита літери [Є] Я П М (“Ємельян Яхимович Писар Міский”). Цікаві пізніші дописки. 30 березня 1671 р. згідно волі покійника його донька Іваниха виплатила “мачысе” 3 копи, а Олексію та Федору 10 кіп. На звороті другого аркуша зазначено: “Кріпост на двор покойного отца Гавриила Бублика на катедру легонований стоячий за олтаром Святого Спаса в Чернігові. За которий дано пятнадцат рублей 1670 с катедри августа д. 1”.

Отже згідно документів Черніговом управляли війт, бурмистри, райці, писар, яких обирали з міщан. Згадок про назви міських вулиць немає. У ті часи більше орієнтувалися по садибах. Цей матеріал важливий для археологів. Зрозуміло, що при відкритті під час розкопок біля Спаса решток будинків XVII ст. маємо справу з дворами Бублика, Ларковича, Котляра, Сиропари, Кобилинського. Цікаві згадки про школу, володіння ратуші (х. Єнків, Євтухів млин) та церкви. Документи свідчать, що у цей час вагома частина міської влади була зосереджена у руках родини Яхимовичів. Ця родина походила зі шляхти Новогродського воєводства, яка подалі пов’язала свою долю з Україною, зокрема Київщиною та Чернігівщиною. Серед них зустрічаємо військових товаришів, полкових обозних, полкових писарів, полковників. Вважається що вони належали до гербу “Лелива” (до речі як і Тарновські), проте на печатках писаря ми бачимо емблеми герба “Яструб”. Уважний читач зможе витягнути з анотованих документів чимало іншої цікавої інформації (який був правопис, якою мовою писали документи та розмовляли, який був національний склад міста, про станову належність мешканців, міську та станову геральдику, імена та прізвища чернігівців, вартість нерухомості, грошові одиниці, хто і коли займав уряд тощо), зробивши своєрідну мандрівку у часі.

Старший науковий співробітник музею,

кандидат історичних наук Ігор Ситий