ГОЛОДОМОР – ГЕНОЦИД

17 листопада 2023 року в Чернігівському історичному музеї ім. В.В. Тарновського до 90 роковин найбільшої трагедії в українській історії – голодомор-геноцид 1932–1933 років, який був організований в Україні московським тоталітарним режимом, відбувся пам’ятний захід.

Мова йшла про трагічні події голодомору на Чернігівщині та в місті Чернігові. Зокрема, були окреслені читки ознаки політики геноциду, яку, за постановами з москви проводили співробітники обласного управління ДПУ разом з сотнями тисяч підключених активістів, а саме: вилучення всіх продовольчих запасів у селян, запровадження режиму «чорних дошок» щодо  селян та колгоспів, які не виконали плани хлібоздачі, заборона виїзду за межі України, заборона інформації про голодомор в Україні. Особливістю голодомору на Чернігівщині є доведений факт, що тут колективізація, розкуркулення, хлібозаготівлі й голодомор повністю співпали у часі. Ще однією особливістю є удокоментований факт, що на Чернігівщині голодували не тільки селяни, але й робітників та службовців – мешканці обласного центру, міст і містечок області. Це пояснюється тим, що регіон не був промислово розвинутим, а тому керівні органи в столиці не дбали навіть про мінімальне забезпечення населення продуктами харчування. В ті голодні роки чернігівці були закріплені за закритими розподільниками товариств споживчої кооперації. В квітні 1933 року робітники Чернігова отримували  по 300-400 г хліба на добу вчителі по 500 г, студенти по 200 г та ложку гнилої капусти у студентській їдальні. Це при тому що перебої з постачанням хліба були дуже частими і місто по кілька діб залишалося без будь-яких поставок. За спогадами очевидця М. Ізбенка, який взимку 1932-1933 років перебував у Чернігові: «На тротуарах то там то там лежать люди. Ніхто не цікавиться живі чи мертві ті люди. Вночі вони десь зникали».

Таким чином, у 1932–1933 роках розгорнута російським окупаційним режимом війна проти українців набула форм терору голодом. Голод вбивав не лише мільйони українських селян, люди сотнями помирали і на вулицях українських міст.

Старший науковий співробітник музею

Світлана Сергєєва