2 серпня (20 липня за ст. ст.) православна Церква згадує пам’ять одного з найбільш шанованих старозавітних святих – пророка Іллі.
Ім’я пророка перекладається як «Бог мій Господь». Його ім’я визначило і суть його життя. Він жив за 9 століть до Різдва Христового та був ревним поборником чистоти віри в єдиного Бога і безстрашно боровся з ідолопоклонством в Ізраїльському царстві. Про історію його життя ми дізнаємось із сторінок Священного Писання, а саме з 3-ї та 4-й книг Царств.
Завжди особливо шанували святого пророка на наших землях. З «Повісті минулих літ» дізнаємось, що ще до прийняття хрещення при князі Володимирі в Києві вже був побудований місцевими християнами храм на честь пророка Іллі. Один з найдревніших храмів Чернігова також освячений на честь великого пророка.
Шанування святого відображається і в широкій розповсюдженості його іконографії. Існує декілька варіантів як пророк зображується на іконах.
Широковідомою є сюжетна ікона сходження святого Іллі на небо у вогняній колісниці, в основі якої біблійна розповідь про пророка. В Святому Письмі сказано: «І сталося, коли Господь мав узяти Іллю в вихрі на небо, то йшов Ілля та Єлисей із Ґілґалу… І сталося, як вони все йшли та говорили, аж ось появився огняний віз та огняні коні, і розлучили їх одного від одного. І вознісся Ілля в вихрі на небо». Зазвичай на такій іконі зображується і пророк Єлисей – учень пророка Іллі та свідок його сходження на небо. Дещо відрізняється іконографія в одному музейному стародруці – збірнику проповідей чернігівського архієпископа Лазаря Барановича «Трубы на дни нарочитыя…» 1674 р. видання (інв. №. Ал-966) (друкарня Києво-Печерської Лаври). На чудовій деталізованій гравюрі, що передує слову архіпастиря на день пам’яті пророка Іллі, ми бачимо у верхній частині в центрі пророка у вогняній колісниці, а на землі постать жінки на фоні міста – вдовиці з Сарепти, яка свого часу приютила та нагодувала пророка, віддавши йому останнє, що в неї залишилось для себе та її сина. За це пророк пообіцяв їй, що «дзбанок муки не скінчиться, і не забракне в горняті олії аж до дня, як Господь дасть дощу на поверхню землі». На гравюрі вдова тримає в руках сосуди для борошна та олії. Поруч з нею на хвилястій стрічці написаний вірш з Псалтиру – «въ днєхъ глада насытяться».
В колекції музею заходимо й окремий образ святого у повний зріст. А саме на спідній дошці срібного окладу другої половини XVIII ст. напрестольного Євангелія 1707 р.[1] (інв. № Ал-193) з друкарні Києво-Печерської Лаври. В руках він тримає звичний іконографічний атрибут пророка – розгорнутий свиток – символ його проповіді. На ньому вигравірувані слова: «Рєвнуя поревновахъ (по Господе Бозе Вседержители)». Це слова самого пророка, які виражають глибину ревності його віри. Над головою пророка рівносторонній трикутник у сяйві (символ Бога-Трійці) з написом всередині «О ФЄОСЪ» тобто «Бог» (з грецької θεός – Бог).
На чільній дошці Євангелія в овальному середнику зображення «Старозавітної Трійці». Ці два центральних зображення дають підставу припустити, що богослужбове Євангеліє належало Чернігівському Свято-Троїцько-Іллінському монастирю.
В музейній колекції образ пророка Іллі можна зустріти також і в іконографії свята Преображення Господня (він разом з пророком Мойсеєм був під час Преображення з Спасителем на горі Фавор) на високохудожніх зразках літургічного шитва, срібних окладах Євангелій та гравюрах в музейних стародруках.
Старший науковий співробітник музею,
кандидат богослов’я Мирослав Май-Борода
[1] Арендар Г. Срібні оклади Євангелій ХVІІ–ХІХ століть із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Київ, 2021. С. 217
More Stories
Просвітницька місія музею
“Недостойний ієромонах, архимандрыта Черниговский, подлий автор” Іоаникій Галятовський
Завідуючий музеєм побуту і мистецтва Георгій Вакуловський