Іконографія П’ятидесятниці в музейній колекції

На 50-й день після Великодня припадає одне з найвеличніших та найдревніших християнських свят – П’ятидесятниця або День Святої Трійці.

П’ятидесятниця з перших часів християнства відзначалася особливим святкуванням, як подія першорядної важливості для Церкви. У цей день було завершене новозавітне одкровення Бога Трійці. Саме тому це свято називають ще Днем Святої Трійці.

До кінця IV ст. святкування Вознесіння Господнього та П’ятидесятниці було спільним і звершувалось через сім тижнів після Пасхи. Тому іконографія Вознесіння дуже вплинула на ікони П’ятидесятниці. Іконографія обох свят склалась, в першу чергу, на основі текстів Святого Письма, але не обмежилась лише ними.

Зображення П’ятидесятниці ми можемо знайти в колекції музейних стародруків, наприклад, в книзі Тріодь Цвітна, де поміщені богослужбові тексти цього свята. Так в Тріоді (інв. № Ал-352) 1642 року видання (Львів, друкарня Михайла Сльозки) знаходимо вже сформовану і загальноприйняту традиційну іконографію П’ятидесятниці.

Як і на образах Вознесіння ми бачимо Богородицю з апостолами. Центральне місце на троні дано Богоматері. Справа і зліва  апостоли  по шість чоловік. В руках тримають сувої – символ їх проповіді. Всі знаходяться в Сіонській горниці. За ними зображені стилізовані архітектурні деталі приміщення. Але композиція ікони відкрита, не обмежена стінами. Зображене дійство показується скоріше на фоні будівлі, аніж в ній. Ксилограф показує що, значення зображеного дійства не обмежується ні місцем, ні часом.

Зверху, з неба на Божу Матір та апостолів опускаються промені світла. Над кожною постаттю зображені вогняні язики. Звичного зображення Святого Духу у вигляді голуба на даному естампі немає, так як прямі вказівки на це в книзі Діянь відсутні. Проявом присутності Святого Духу в день П’ятидесятниці були вогняні язики.

Внизу композиції виділений особливий простір у формі напівеліпса. В ньому зображено важливу символічну фігуру – Космос у вигляді старця. В руках він благоговійно тримає на полотні 12 сувоїв, що символізують проповідь апостолів. Сувої поміщені на убрус як особливі священні предмети, торкатися до яких оголеними руками не слід.

Ця іконописна деталь ще раз підкреслює універсальне значення свята, робить акцент на вселенському характері проповіді апостолів. Постать Космосу з’явилась на іконі не відразу, а стала плодом пошуків іконописців способу передати розуміння значимості події, що відбулась в Сіонській горниці, для всього світу. Спочатку в арці зображувались 16 «народів», тобто людей різних етносів, що згадуються в відповідній кількості в Діяннях. Згодом, коли Римська імперія стала християнською там почали зображувати православного імператора, як просвітителя варварських народів. Іноді поруч розміщували й постать умовного варвара. Про те вищезгадані фігури не могли в повній мірі виразити ту благу звістку, що Святий Дух зійшов через апостолів на весь світ і всі народи без виключення. Тому в іконографії свята й з’являється старець Космос – символ того, що Святий Дух освячує весь світ, всіх і все в ньому.

Той же самий сталий іконографічний сюжет П’ятидесятниці, але зі своїми особливостями знаходимо на чудовому опліччі фелона (інв. № И-1989) з вишневого оксамиту кінця XVII ст. На композиції вигаптовано 27 постатей: Богородиця на троні, обабіч два архієрея з німбами (імена не підписані), 12 апостолів, які ясно вирізняються від інших фігур та ще 12 постатей без німбів. На головах всіх вогняні язики. Окремо на плечах вигаптувані постаті святих мучениць Параскеви та Тетяни. На відмінну від попередньої гравюри на опліччі Святий Дух зображується у вигляді голуба в сяйві. Гаптування виконане золотними, срібними і шовковими нитками «в прикріп». Обличчя,  руки і ноги постатей вишиті шовком по саєту.

Під час зішестя Святого Духу в Сіонській горниці знаходились не лише Богородиця та апостоли, але й інші учні та послідовники Христа. З книги Діянь дізнаємось, що там на молитву збиралось «поіменно до ста двадцяти» людей. Це пояснює, чому кількість постатей на даному опліччі збільшена.

Менш деталізоване із-за обмеженості площі, але не менш витонченої роботи зображення «Зішестя Святого Духа» прикрашає Євангеліє (інв. № Ал-185), яке в 1701 році подарував до Борисо-Глібського собору генеральний писар Війська Запорізького, а пізніше чернігівський полковий суддя Карпо Мокрієвич з дружиною Анною Кохановською. Не дивлячись на невеликий розмір ікони майстер зміг передати особливі сильні почуття апостолів через  положення постатей та їх жести.

Оправа виготовлена в німецькому місті Аугсбурзі – тогочасному центрі ювелірного виробництва в Європі. На червоному тлі закріплені живописні фініфтеві медальйони з зображенням Христа Вседержителя у центрі та двунадесятих свят навколо, серед яких є і сюжет П’ятидесятниці .

Святу П’ятидесятниці у православній Церкві відповідає й інша за змістом ікона – старозавітна Трійця у вигляді трьох Ангелів. Це історичний, описаний в книзі Буття, образ явлення Бога Аврааму. Це явлення як образ Святої Трійці осмислюється лише через призму новозавітнього Одкровення.

В колекції Чернігівського історичного музею зберігається ікона XVIII століття «Старозавітня Трійця» (інв. № И-1138) на малиновому оксамиті. Гаптування виконане срібними, пряденими с кольоровим шовком нитками, блискітками, скляним намистом, перлинами «в прикріп». Обличчя і руки живописні.

Старозавітній сюжет «гостинності Авраама» зустрічається також і на богослужбовому одязі в колекції музею. Чудовий образ Святої Трійці під Мамврійським дубом вигаптовано на одній з скрижалей (чотирьохкутний плат) архієрейської мантії (інв. № И-1138) ХІХ ст. Як правило на двох нижніх скрижалях вишивають перші літери сану («Є» – єпископ, «А» – архієпископ) та імені архієрея. Нажаль, на музейному екземплярі вони відсутні, що ускладнює встановлення власника облачення та його більш точне датування.  Обличчя і руки живописні.

Цей самий сюжет, але вже с постатями Авраама і Сарри зображено на гаптованому медальйоні пришитому на фелоні (інв. № И-1202) початку XVIII століття. Обличчя,  руки і ноги постатей вишиті шовком по саєту.

Зустрічається іконографія «Старозавітньої Трійці» і на чудових срібних окладах напрестольних Євангелій з колекції музею, які являють собою зразки високого ювелірного мистецтва. Це Євангеліє 1600 року (інв. № Ал-169) з друкарні Мамоничів (Вільно), оклад сер. XVII ст. та три Євангелія  з друкарні Києво-Печерської Лаври:

1) 1697 року (інв. № Ал-1513), оклад кін. XVII – поч. XVIII ст.;

2) 1707 року (інв. № Ал-194) , оклад 1719 року;

 3) 1707 року (інв. № Ал-193), оклад друга пол. XVIII ст. Всі оклади є витворами українських золотарів.

Завдячуючи майстерно виконаним ксилографами, іконописцями, золотарями та золотошвеями іконографічним сюжетам «Зішестя Святого Духа» та «Старозавітня Трійця» на церковних богослужбових предметах, які нині дбайливо зберігаються в Чернігівському історичному музеї імені В.В. Тарновського розкривається глибокий духовний зміст П’ятидесятниці та широкий символізм іконографії цього свята.

Старший науковий співробітник музею,
кандидат богослов’я Мирослав Май-Борода

______________________

Арендар Г. Срібні оклади Євангелій ХVІІ–ХІХ століть із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Київ, 2021.

Зайченко В. Гапти XVII-XIX століть. Чернігів, 1991.

Половнікова С., Ситий І. Колекція кириличних стародруків із зібрання Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського. Київ, 1998