Іконографія Успіння Пресвятої Богородиці в колекції музею

28 серпня (15 серпня за ст.ст.) православна Церква згадує Успіння Божої Матері. Про перехід від земного життя до вічного Матері Божої Святе Письмо нічого не говорить. Подробиці цієї події відомі з священного Передання, на ньому ж ґрунтується й іконографія свята.

Іконографія Успіння як правило багатофігурна. На одрі покоїться пречисте тіло Богоматері, поруч апостоли. В центрі над тілом Богородиці стоїть в оточенні янголів Ісус Христос і тримає в руках святу душу Діви Марії (вона зображується у вигляді немовляти завернутого у пелену).

Зображення Успіння Богородиці ми зустрічаємо на церковній старовині в колекції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. Так на середниках чудових срібних окладів п’ятьох богослужбових Євангелій XVII-XIX ст. можна побачити ікону Успіння Божої Матері. Всі ці вишукані оклади є виробами українських золотарів.

Основа іконографічної композиції могла збагачуватися різними деталями та додатковими фігурами. Це залежало від того на якій площині створювалось зображення та звичайно від талановитості та професійності майстра. На трьох з вищезгаданих окладів Євангелій іконографія свята доповнена  сюжетом, де янгол вогняним мечем відсікає руки одному нечестивцю –  чоловіку на ім’я Ієфаній. Передання говорить про те, що під час перенесення апостолами тіла Богородиці через Єрусалим до гробу юдейські першосвященники вирішили розігнати процесію, а Ієфаній навіть наважився перекинути одр з тілом Богоматері, за що і був покараний. Але відразу щиро розкаявшись останній отримав чудесне зцілення.

Зображення Успіння Божої Матері знаходимо і на старовинних фелонах з колекції музею. Так на опліччі з зеленого оксамиту (інв. № И-1257) середини XVIII ст., яке обшите срібним мереживом та гаптованою орнаментальною лінією бачимо образ свята обрамлений густим рослинним орнаментом. Обабіч основної композиції два святих – преподобні Антоній та Феодосій Печерські. Обличчя і руки постатей живописні (на жаль весь живопис втрачено).

Опліччя ще двох фелоней ІІ пол. XVIII ст. з зеленого (інв. № И-1192) та вишневого (інв. № И-1189) оксамиту прикрашені гаптованою композицією Успіння. Обличчя, руки і ноги постатей живописні.

Стародруки з колекції музею також містять в собі гравюри з зображенням Успіння Богородиці. Так в Псалтирі (інв. № Ал-458) 1767 року видання (друкарня Києво-Печерської Свято-Успенської Лаври) читача першим зустрічає зображення згадуваного нами свята. На гравюрі дуже багато постатей. Ксилограф не обмежувався звичними фігурами апостолів та янголів, він зобразив членів ранньохристиянської общини в Єрусалимі, які прийшли попрощатися з Богородицею. Це перші християни, які, безумовно, особисто знали Богоматір. Ісус Христос з простягнутими руками зустрічає Діву Марію на хмарах. Гравюра підписана майстром. Її автор ієродиякон Філарет.

Окрему увагу привертає на себе гравюра з щедрого на церковні ілюстрації збірнику проповідей чернігівського архієпископа Лазаря Барановича «Трубы на дни нарочитыя…» 1674 р. видання (інв. №. Ал-966) (друкарня Києво-Печерської Лаври). На гравюрі майстер зміг зобразити більшість моментів, про які розказує священне Передання. Коли Матір Божа очікувала перехід від земного життя до вічного, апостоли проповідували Євангеліє в різних куточках Римської імперії і фізично не могли встигнути прийти в Єрусалим, щоб попрощатися з Богородицею. По молитвам же Діви Марії Господь сотворив диво – у всі краї, де знаходились апостоли, були послані ангели, які на хмарах перенесли їх до Єрусалиму. Це диво і зображує ксилограф на гравюрі зі збірника проповідей – між небом і землею на хмаринках янголи та апостоли. В центрі гравюри постать Богородиці з крилами – душа Матері Божої, що підіймається до Ісуса Христа. Її Син зустрічає з короною в руках. Разом з Христом Богородицю зустрічає сонм святих – «лик святителів», «лик дівочий», «лик мученицький», «лик пророчий», «лик ангельський», «лик євангелістів» та «лик вчителів». Велика кількість ангелів та сонм святих утворюють спільну урочисту процесію, яка розтягнулася від землі до неба.

Гравюри цього видання завжди відрізняються багатодетальністю, особливою вишуканістю, вони наповнені глибоким символізмом та особливою увагою до найдрібніших деталей.

Старший науковий співробітник музею,
кандидат богослов’я Мирослав Май-Борода

______________

Арендар Г. Срібні оклади Євангелій ХVІІ–ХІХ століть із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. 2021.

Зайченко В. Гапти XVII-XIX століть.у збірці Чернігівського історичного музею. 1991.

Половнікова С., Ситий І. Колекція кириличних стародруків із зібрання Чернігівського історичного музею ім. В.В.Тарновського. 1998.