“Татарська” печатка з Киїнки

Нещодавно до Чернігівського обласного історичного музею імені В.В.Тарновського мешканцями Киїнки (село біля західної околиці Чернігова) була передана бронзова печатка. Вона овальної форми, 27 х 20 мм. Від дерев’яної ручки залишився лише штир. На печатці в овальному щиті, вкритому горизонтальним штрихуванням, зображена літера “V”, що спирається на дві риски. Над щитом – дворянська корона, увінчана півмісяцем та шестипроменевою зіркою, обабіч яких літери “I” та “U”; ліворуч щита та під ним – арматура (прапори, сурма, шабля, гармата, барабани); праворуч щита – воїн в обладунках, озброєний списом. Аналіз малюнка свідчить, що перед нами герб “Улан”, а сама матриця була виготовлена у другій половині XVIII ст. Цим гербом користувалися нащадки татар, які відомі у документах та літературі як татарове, польсько-литовські татари, білоруські татари, липкі, литовські татари, липка татарлари (самоназва). Вони прийшли у Велике Князівство Литовське з Золотої Орди у кінці XIV ст. разом з ханом Тохтамишем, подалі були хвилі переселенців з Великої Орди та Кримського ханства, у т.ч нащадки Мамая та його воїнів. Мешкали татари в основному на території Гродненщини, південної Литви та Мінщини. Складали велику частку кавалерії Великого Князівства Литовського. У XVIII ст. у війську Речі Посполитої було кілька татарських полків. Після поділу Речі Посполитої у 1797 р. був створений Литовсько-татарський кінний полк. Литовські татари також служили у війську Наполеона, Язепа Пилсудського (за національністю литвин, а не поляк!) тощо.

Польсько-литовські татари ділилися на 6 груп (родів) – Баргин, Джалаір, Юшинь, Конграт, Улан. Улан походить від Оглан – титул який носили представники роду Чингиз-хана. У Великому Князівстві Литовському було чимало уланських родів. Найбільшим уланським родом були Асанчуковичи. Асанчук відомий у 1425–1430 рр.. Він та його нащадки володіли маєтком Засульє поблизу Мінська. До Асанчуковичів відносяться і Поланські-Уланови, нащадки Олександра Улана з роду Уланових (1769). Відомі Улан-Малюшицькі, гербу Улан-2 або Столове Нужки, Улан-Полянські, гербу Столове Нужки, Уланицькі, Улановичі, гербу Сулима, Улановські, гербу Сулима. Враховуючи наведену інформацію, можна припустити, що киїнська печатка належала Івану Улан-Малюшицькому (див. наведену латинську абревіатуру “І”, “U”) гербу “Улан”. На його приналежність до великолитовської шляхти вказують оформлення герба шляхетською короною, наметом, арматурою, латинською абревіатурою. Зірка з півмісяцем акцентують на татарському походженні.

Як печатка потрапила до Киїнки? Версій достатньо: загубили або завезли як трофей. Слід зауважити, що ніяких Уланів серед власників цього села ніколи не було. Є спокуса зірку з півмісяцем прив’язати до Тарновських гербу Лелива але наведені факти цього не дозволяють. Автору цих рядків пощастило бачити старовинне татарське кладовище на околиці Слонима, що на Гродненщині. Вразили стели вкриті арабським письмом у супроводі відповідної символіки – зірка з півмісяцем. Цікаво, що цим письмом, як довели дослідники, передано білоруську мову!

Старший науковий співробітник музею,

кандидат історичних наук Ігор Ситий