Сторінки історії музею

1 травня 1923 р. у Чернігові на вул. Магістратській в одному з будинків на садибі Гортинських (сьогодні тут стоматологічна поліклініка) відкрилися експозиції одразу двох музеїв.

На другому поверсі постав Етнографічний музей, або Музей селянського побуту, як “класовий антагоніст” Музею поміщицького побуту і мистецтв, відкритого 1 липня 1919 р. у будинку Милорадовича. Ідея організації Етнографічного музею з’явилася ще у 1919 р., у липні 1920 р. було прийняте рішення. Завідувачем призначили Василя Юхимовича Зубка (поч. 1890-х – 1922), етнографа, краєзнавця, одного із засновників Чернігівського наукового товариства і його вченого секретаря (на жаль, фото В.Зубка поки що не маємо). Зібрання музею складалося з етнографічної колекції Історичного музею губернської вченої архівної комісії (ЧАК), матеріалів земських губернських кустарно-промислових виставок, надходжень 1919 – початку 1920-х років. Воно відображало всі аспекти народного побуту: костюм і житло, традиції та обряди, суспільний і сімейний устрій, культуру і виробництво. Попри те, що цілеспрямовано етнографічні пам’ятки музей почав збирати пізніше за інші групи, завдяки екскурсіям П.М. Добровольського та небайдужості губернатора Є.К. Андрієіського понад 100 експонатів ЧАК було вже у 1902–1903 рр. представлено на Першій міжнародній виставці історичних і сучасних костюмів у Санкт-Петербурзі, а в 1905 р. на етнографічній виставці ХІІІ Археологічного з’їзду у Катеринославі. Збиральницька робота чернігівські етнологів і фольклористів, занепокоєних швидким зникненням традиційних речей селянського побуту, на заміну яким приходили дешевші фабричні вироби, активізувалася з 1914 р., а особливо – з організацією Наукового товариства.

Спроба організувати музей наприкінці 1920 р. у флігелі при колишньому Будинку дворянського зібрання (споруди не збереглися) виявилася невдалою, приміщення явно не відповідала потребам етнографічної колекції. Спогади про це залишив К.І. Самбурський, який занотував у щоденнику: “9 квітня 1921 р. Увечері прибув (у с. Гужівку, де мешкав К.І.) з Чернігова В.Г.Дроздов, відряджений губнаросвітою забрати з Парафіївки картини, взяті мною на облік. Дроздов каже, що засновано в Чернігові 4-й радянський музей. Розміщується він у флігелі поруч з дворянськими зборами. В цей самий музей перенесено мощі св. Феодосія. Для них зроблено спеціальний ящик зі скляним дахом, менший ніж довжина мощів…. Біля мощів чергують солдати. Кажуть, що сільські баби приносять черговим солдатам олію і за це їх підпускають до мощів. 4 липня 1921 р. Відвідав етнографічний музей, де мощі св. Феодосія. Музей займає одну невелику кімнату. Тут розміщено декілька вишивок, герби міст та ін. Зібрані тут предмети не можна назвати музеєм”.

Наприкінці 1921 р. на садибі Гортинського у двох двоповерхових будинках була організована виставка “Чернігівщина”, значну частину якої складали саме матеріали етнографічного музею. Після закриття виставки на другому поверсі одного з будинків почали облаштовувати Етнографічний музей. У березні 1922 р. В.Ю.Зубок помер, музей очолив його колега по етнографічній секції, пам’яткоохоронець, художник Борис Кузьмович Пилипенко (1892–1937). З настанням тепла Етнографічний музей готувався монтувати і відкривати експозицію. Чому ж тоді музей запрацював аж через рік?

Будинки Гортинського, в одному з них у 1923–1925 рр. містилися: на другому поверсі – Етнографічний музей, на першому – Музей культів. Тепер тут стоматологічної поліклініки.

В Етнографічному музеї, зліва направо: – Володимир Геннадійович Дроздов, зав. Музею культів; Валентин Андрійович Шугаевський, зав. Музею українських старожитностей ім. В.В. Тарновського й Чернігівського державного музею (ЧДМ); Степан Гаврилович Баран-Бутович, зав. екскурсійного бюро ЧДМ. Серпень 1924 р.

В Етнографічному музеї, сидять зліва направо: В.І. Зиза, зав. Музею культів В.Г. Дроздов, директор ЧДМ Ю.В. Оландер, зав. Музею ім. В.В. Тарновського В.А. Шугаєвський, зав. Історико-археологічного музею П.І. Смолічев; стоять зліва направо: зав. екскурсбюро С.Г. Баран-Бутович, зав. Музею побуту і мистецтв Г.М. Вакуловський, Т.М. Головінська, зав. Етнографічного музею Б.К. Пилипенко. Травень 1925 р.

Учений секретар музею Людмила Линюк