28 січня 2022 року у Військово-історичному музеї – філії Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського відбулась Музейна зустріч, присвячена 125-річчю підполковника Армії УНР, полковника УПА Івана Ремболовича. Так вже склалася його доля, що чернігівці згадали в цей день події під Крутами, Другий Зимовий похід, Українську Повстанську армію, перекинувши містом до сучасної російсько–української війни.
Про сторінки біографії відомого військового діяча розповів головний спеціаліст Українського інституту національної пам’яті Сергій Бутко.
Народився Іван Ремболович 28 січня 1897 року у містечку Городня Чернігівської губернії в родині службовця земської управи. На початку Першої світової війни закінчив Городнянське чотирьохкласне училище, звідти добровольцем пішов до армії. В 1915 році закінчив прискорений курс Віленського військового училища, яке на той час перебувало у евакуації в Полтаві. Проходив службу у саперній команді 19-го Костромського піхотного полку. Останнє звання в російській армії — штабс-капітан. За відвагу і мужність нагороджений орденами св. Станіслава ІІІ ст., св. Анни ІІІ ст. та св. Володимира IV ст.
Повернувшись з фронту на початку 1918 р. став командиром сотні Вільного Козацтва у Городні. З січня 1919 року – у складі Дієвої армії УНР. У грудні 1919 р. був інтернований польською владою у Луцьку. З жовтня 1921 р. — начальник оперативного відділу штабу Київської повстанчої дивізії Української Повстанської армії УНР. Учасник Другого Зимового походу, брав участь у бою за Коростень. 12 листопада 1921 р. був поранений, під с. Малі Миньки потрапив до полону, але втік.
У 1920-30-х роках у еміграції. Влітку 1943 року вступив до дивізії СС «Галичина», де командував батальйоном. У битві під Бродами дістав важке поранення. У лікарні йому ампутували ногу. У листопаді 1944 р. прибув до Коломийського району Івано-Франківської області та встановив контакти з місцевими відділами Української Повстанської Армії.
6 листопада 1949 р. був схоплений загоном МДБ у с. Космач Яблунівського району. Понад півроку був під слідством НКВС і 15 травня 1950 року був засуджений до смертної кари.
Іван Ремболович прожив недовге, як за земними мірками, але яскраве життя. Ніколи не зраджував своїм принципам, у будь який спосіб воював за Україну. Він – Воїн, гідний того, щоб нього пам’ятали нащадки.
More Stories
До Дня волонтера
День народження музею
Чернігівці в боротьбі за Україну!