Перший каталог Чернігівського історичного музею

26 листопада 1896 року в Чернігові у будинку на розі вулиць Гончої і Бульварної офіційно відкрили Чернігівський історичний музей. Власне урочистості відбувалися не з нагоди створення музею – відкривалась Чернігівська губернська вчена архівна комісія (ЧАК). Головним завданням цієї громадської організації було виявлення і передача до архівів документальних матеріалів, важливих для історії краю. Разом з тим, архівні комісії могли досліджувати нерухомі пам’ятки, проводити археологічні розкопки, створювати музеї. Цією нагодою і скористалися чернігівці, коли у червні 1895 року вирішили заснувати ЧАК, а містяни відгукнулися, приносячи експонати для майбутнього музею. Почала формуватися музейна колекція, джерелом якої слугували дарунки окремих предметів і колекцій від приватних осіб та установ (наприклад, з архіву губернського правління музеєві передали експонати, що залишилися після Чернігівської сільськогосподарської виставки 1883 року). Після отриманням дозволу на відкриття комісії до музею стали надходити й артефакти, отримувані при земляних і будівельних роботах на території Дитинця, обстеженні нерухомих пам’яток, згодом – й у результаті археологічних розвідок, розкопок, збиральницьких експедицій, які здійснювали члени комісії.

7 (19) листопада 1900 року на засіданні ЧАК було презентовано перший каталог зібрання її Історичного музею, який уклав Павло Микитович Тиханов. Музейні предмети в каталозі були згруповані у наступні розділи: “Зброя і різне військове приладдя” № 1–50, “Портрети” № 51–143, “Предмети християнського культу (ікони, церковне начиння, облачення та інше)” № 144–188, “Відділ нумізматичний” № 189–218, “Побутові предмети (у широкому сенсі)” № 219–271, “Печатки” № 272–306, “Автографи” № 307–383 – загалом 383 позиції. Переважно під одним № записаний один предмет, але траплялося – два-три, навіть – 16 наконечників стріл (всього 26 таких недорахованих експонатів). Під одним номером записані навіть цілі колекції: понад 100 мідних хрестів, ікон і складнів, подарованих В.Д. Голіциним, скарб з 50 польських монет Яна-Казимира, знайдений у 1884 році на садибі К.Г. Біленка у містечку Тараща. В розділі нумізматики під № 189–217 вказана лише країна, а щодо Росії – правитель, які карбували монети, та зазначено, що в цій групі зберігаються російські асигнації і кредитні білети ХVІІІ–ХІХ ст. та давні грецькі монети. Якщо пам’ятати, що при відкритті музею в ньому було вже приблизно 400 експонатів, а в 1897–1900 роках надійшло чимало пожертв, серед яких і надзвичайно цінні з історичного боку та вартісні з матеріального, наприклад: нагородні срібні ковші седнівського сотника С. Бутовича та отамана Донського війська С. Єфремова, то на час виходу каталогу в Історичному музеї було зібрано вже більше двох тисяч пам’яток.

Підготовлене видання було аж ніяк не каталогом колекції в нашому сучасному розумінні, радше – путівником для відвідувачів музею. Автор усвідомлював його вади, про що написав у вступі: “У пропонований перелік увійшли не всі відділи музею, до того ж й описано далеко не все однаково, а лише деякі предмети для кращого орієнтування в них при огляді сховища старожитностей (тобто – експозиції музею, Л.Л.)”. Він планував у подальшому описати монети, жетони, книжки, документи, тобто все зібрання ЧАК – і музей, і бібліотеку, і архів, та – не судилося. Власне і свою працю П. Тиханов називав “Перший випуск каталогу”. Справедливо закидаючи Павлу Микитовичу надзвичайну лапідарність переважної частини описів, відсутність інформації про джерело надходження експоната, помилки в атрибуції, його наступники подекуди страждали тими самими недоліками, хоча, безперечно, незрівнянно менше. З іншого боку, відвідувач 1916 року уже не міг прочитати, що в музеї зберігаються – нагайка козацького ватажка С. Наливайка та змійовик, знайдений у 1894 р. у с. Держанівка, з доволі докладним його описом та поясненням символіки, бо в каталозі музею 1915 р. вони не згадані.

У вступі до каталогу П. Тиханов зауважив, що ЧАК –установа молода і наразі не може похвалитися повнотою бодай одного з відділів свого музею, а надто – речовими пам’ятками краю, але й того, що вже зібрано, достатньо, щоб люди науки були щиросердно вдячні її засновникам. Та висловив побажання, щоб пересічна публіка переглянула свій погляд на музей і ставилася до нього як до важливого наукового й освітнього закладу. Останні слова – актуальні й для нас сьогоднішніх.

Вчений секретар музею

Людмила Линюк

35. Шпага въ медныхъ вызолоченныхъ ноженахъ, съ надписью “За храбрость“, принадлежавщаягенералу Костенецкому. ЧІМ інв. № И-2951.

36. Нагайка гетмана Наливйко. ЧІМ інв. № И-3075.

37. Бронзовый круглый змѣевикъ…, найденный въ 1894мъ году, в имѣніи Пашковскаго, Держановкѣ (Черниговской губерніи, Козелецкаго уѣзда) … Въ 1820мъ году въ Черниговской губерніи найденъ былъ золотой змѣевикъ. ЧІМ інв. № Арх-322.