Олена Чудновська – перша завідувачка Музею панського побуту і мистецтв у Чернігові – Чернігівський обласний історичний музей ім. В.В. Тарновського

1 липня 1919 року в Чернігові на Застриженні, на сучасній вулиці Молодчого, у будинку Милорадовичів відкрився для відвідувачів Музей панського побуту і мистецтв, або ІІІ-й Совєтський музей. Першим його керівником стала жінка, що можна розглядати як ґендерний прорив на музейній ниві Чернігівщини, – Олена Іллівна Чудновська.

Народилася Олена 26 липня (7 серпня) 1892 року в Чернігові у шанованій родині Іллі Людвіговича Шрага, адвоката, відомого українського громадського і політичного діяча, у майбутньому – члена Української Центральної Ради та Єлизавети Ісаківни Мачерет (у першому шлюбі Віхман). Мала двох рідних братів – старшого Володимира і молодшого Миколу та двох братів – Лева й Олександра і двох сестер – Раїсу й Ірину від першого шлюбу матері.

У 1911 р. закінчила Чернігівську жіночу гімназію, у 1916 р. історико-філологічний факультет Вищих жіночих (Бєстужевських) курсів у Москві.

Влітку 1916 р. у Чернігові познайомилась з Василем Чудновським, молодим офіцером, який лікувався після контузії. Він народився в 1893 р. у Борзні в українській козацькій родині. Його батько – Кіндрат Васильович, дрібний землевласник, у 1901–1904 рр. був членом Борзенської повітової земської управи, знався з О.О. Русовим. Василь добре вчився, закінчив реальне училище, у Петрово-Розумовській академії здобув фах агронома.

24 липня молоді люди побралися і невдовзі виїхали до Оранієнбаума, куди був направлений підпоручик Чудновський. В 1917 р. у Петрограді Василь долучився до українського національно-визвольного руху. Олена також не цуралася українських ідей, адже ще у Москві стала членом української громади, хоча ц не дуже активним. На початку 1918 р. Василь демобілізувався і вони з Оленою переїхали до Києва, де чоловік почав працювати в уряді УНР завідувачем одного з відділів Міністерства землеробства. Після гетьманського перевороту родина виїхала до Чернігова: Василь Кіндратович певний час жив у Шрагів, а потім поїхав до матері в Борзну. З поваленням уряду гетьмана Скоропадського і встановленням влади Директорії він повернувся до Києва, а після поразки української армії разом з іншими діячами УНР перебрався до Польщі.

Олена залишилася в захопленому більшовиками Чернігові, 18 січня 1919 р. народила доньку Тетяну. А у березні її призначили завідувачкою щойно створеного Музею панського побуту і мистецтв, який містився через дорогу від батьківської оселі. 11 квітня Ілля Людвігович Шраг помер.

Йшли місяці і роки. Олена Іллівна поринула в музейну роботу: описувала пам’ятки, каталогізувала колекцію, проводила екскурсії. Спілкувалася з членами родини, колегами, М. Жуком, сестрами Лизогуб, лікарем О.Вишемірським іншими містянами. Зрідка, оказією, отримувала листи від чоловіка, а один раз, із чернігівкою, яка емігрувала до Польщі, їй вдалося переслати Василеві фото своє і дитини. Спроби отримати офіційний дозвіл на переїзд до чоловіка були невдалими, тому жінка зважилася на “контрабандний” перехід кордону.

У жовтні 1922 року вона разом з донькою та її боною нелегально дісталася Здолбунова (тепер – місто у Рівненській області), де мешкав Василь. Через два роки Чудновські легально повернулися до України, отримали громадянство СССР. Місцем проживання обрали Харків.

У 1927–1934 роках Олена Іллівна працювала у Музеї українського мистецтва, яким керував С.А. Таранушенко. Штат музей був невеликий, Олена була і секретарем, і науковим співробітником – хранителем фондів. Товаришувала з колегою – П.М. Жолтовським.

Потім була нетривала робота секретарем в облвиконкомі. А 30 квітня 1935 року Олену заарештували. Василь Чудновський, засуджений у 1930 р. за контрреволюційну діяльність, на цей час був достроково звільнений і працював вільнонайманим фахівцем у тій самій “трудкомуні ім. т.Балицького”, де відбував покарання, у Прилуках.

Звинуватили Чудновську в антисовєтській агітації, участі у діяльності контрреволюційної організації та в допомозі Марку Вороному спробувати нелегально перейти до Польщі. Приводом для арешту стали свідчення заарештованого у березні Марка Вороного. Всі звинувачення Олена Іллівна відкидала, визнала себе винною лише в тому, що свого часу нелегально перетнула кордон, бо сумувала за коханим чоловіком.

26 січня 1936 р. відбувся суд. О.І. Шраг-Чудновську визнали винною й засудили до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах у віддалених місцевостях СССР та 2 років ураження у правах.

Після Другої світової війни Чудновські жили у містечку Покотилівка під Харковом.