1 липня 1919 року в Чернігові на Застриженні, на сучасній вулиці Молодчого, у будинку Милорадовичів відкрився для відвідувачів Музей панського побуту і мистецтв, або ІІІ-й Совєтський музей. Першим його керівником стала жінка, що можна розглядати як ґендерний прорив на музейній ниві Чернігівщини, – Олена Іллівна Чудновська.
Народилася Олена 26 липня (7 серпня) 1892 року в Чернігові у шанованій родині Іллі Людвіговича Шрага, адвоката, відомого українського громадського і політичного діяча, у майбутньому – члена Української Центральної Ради та Єлизавети Ісаківни Мачерет (у першому шлюбі Віхман). Мала двох рідних братів – старшого Володимира і молодшого Миколу та двох братів – Лева й Олександра і двох сестер – Раїсу й Ірину від першого шлюбу матері.
У 1911 р. закінчила Чернігівську жіночу гімназію, у 1916 р. історико-філологічний факультет Вищих жіночих (Бєстужевських) курсів у Москві.
Влітку 1916 р. у Чернігові познайомилась з Василем Чудновським, молодим офіцером, який лікувався після контузії. Він народився в 1893 р. у Борзні в українській козацькій родині. Його батько – Кіндрат Васильович, дрібний землевласник, у 1901–1904 рр. був членом Борзенської повітової земської управи, знався з О.О. Русовим. Василь добре вчився, закінчив реальне училище, у Петрово-Розумовській академії здобув фах агронома.
24 липня молоді люди побралися і невдовзі виїхали до Оранієнбаума, куди був направлений підпоручик Чудновський. В 1917 р. у Петрограді Василь долучився до українського національно-визвольного руху. Олена також не цуралася українських ідей, адже ще у Москві стала членом української громади, хоча ц не дуже активним. На початку 1918 р. Василь демобілізувався і вони з Оленою переїхали до Києва, де чоловік почав працювати в уряді УНР завідувачем одного з відділів Міністерства землеробства. Після гетьманського перевороту родина виїхала до Чернігова: Василь Кіндратович певний час жив у Шрагів, а потім поїхав до матері в Борзну. З поваленням уряду гетьмана Скоропадського і встановленням влади Директорії він повернувся до Києва, а після поразки української армії разом з іншими діячами УНР перебрався до Польщі.
Олена залишилася в захопленому більшовиками Чернігові, 18 січня 1919 р. народила доньку Тетяну. А у березні її призначили завідувачкою щойно створеного Музею панського побуту і мистецтв, який містився через дорогу від батьківської оселі. 11 квітня Ілля Людвігович Шраг помер.
Йшли місяці і роки. Олена Іллівна поринула в музейну роботу: описувала пам’ятки, каталогізувала колекцію, проводила екскурсії. Спілкувалася з членами родини, колегами, М. Жуком, сестрами Лизогуб, лікарем О.Вишемірським іншими містянами. Зрідка, оказією, отримувала листи від чоловіка, а один раз, із чернігівкою, яка емігрувала до Польщі, їй вдалося переслати Василеві фото своє і дитини. Спроби отримати офіційний дозвіл на переїзд до чоловіка були невдалими, тому жінка зважилася на “контрабандний” перехід кордону.
У жовтні 1922 року вона разом з донькою та її боною нелегально дісталася Здолбунова (тепер – місто у Рівненській області), де мешкав Василь. Через два роки Чудновські легально повернулися до України, отримали громадянство СССР. Місцем проживання обрали Харків.
У 1927–1934 роках Олена Іллівна працювала у Музеї українського мистецтва, яким керував С.А. Таранушенко. Штат музей був невеликий, Олена була і секретарем, і науковим співробітником – хранителем фондів. Товаришувала з колегою – П.М. Жолтовським.
Потім була нетривала робота секретарем в облвиконкомі. А 30 квітня 1935 року Олену заарештували. Василь Чудновський, засуджений у 1930 р. за контрреволюційну діяльність, на цей час був достроково звільнений і працював вільнонайманим фахівцем у тій самій “трудкомуні ім. т.Балицького”, де відбував покарання, у Прилуках.
Звинуватили Чудновську в антисовєтській агітації, участі у діяльності контрреволюційної організації та в допомозі Марку Вороному спробувати нелегально перейти до Польщі. Приводом для арешту стали свідчення заарештованого у березні Марка Вороного. Всі звинувачення Олена Іллівна відкидала, визнала себе винною лише в тому, що свого часу нелегально перетнула кордон, бо сумувала за коханим чоловіком.
26 січня 1936 р. відбувся суд. О.І. Шраг-Чудновську визнали винною й засудили до 3 років ув’язнення у виправно-трудових таборах у віддалених місцевостях СССР та 2 років ураження у правах.
Після Другої світової війни Чудновські жили у містечку Покотилівка під Харковом.
Василь Кіндратович Чудновський, Євгенія Павлівна Жолтовська-Оббаріус,
Олена Іллівна Чудновська (Шраг). Харків, 1967.
У1950-х – 1960-х роках відвідували Чернігів, Олена листувалася з І.М. Коцюбинською.
Померла Олена Іллівна 22 квітня 1973 року. Реабілітована 27 березня 1990 р.
Учений секретар музею Людмила Линюк
More Stories
Просвітницька місія музею
“Недостойний ієромонах, архимандрыта Черниговский, подлий автор” Іоаникій Галятовський
Завідуючий музеєм побуту і мистецтва Георгій Вакуловський