Образ святих Бориса і Гліба в колекції музею

6 серпня (24 липня за ст.ст.) православна Церква вшановує пам’ять святих князів страстотерпців Бориса і Гліба.

Борис і Гліб (у Хрещені Роман і Давид) були синами київського князя Володимира Великого. Про життя святих братів та становлення їх загального широкого шанування ми можемо дізнатись з «Повісті минулих літ» та деяких ранніх агіографічних творів. Князі Борис і Гліб стали першими канонізованими святими української землі. Святі брати зробили те, що було ще новим і незрозумілим для язичницької Русі, яка звикла до кровної помсти – вони не віддали злом за зло, навіть під загрозою смерті, не шукали своєї особистої вигоди і не побажали втягувати народ у міжусобні чвари задля досягнення власних амбіцій.

Будівництво храмів освячених на їх честь та поширення їх іконографії в різні історичні періоди є свідченням народної пам’яті та любові до них. Образи князів-страстотерпців ми знаходимо й серед церковної старовини в колекції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського.

На спідній дошці старовинного срібного окладу 1674 р. закріпленому на Євангелії 1746 р. видання (друкарня Києво-Печерської Лаври) (інв. № Ал-226)[1] прибито овальний середник з карбованими у повний зріст образів святих князів Володимира у центрі та Бориса і Гліба обабіч нього. Цей оклад пов’язаний з ім’ям видатного Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича, про що свідчать вирізані поруч ініціали «ЛБМБПАЧНИВС» – Лазар Баранович Милістю Божою Православний Архієпископ Чернігівський Новгородський і всього Севера.

Витонченої роботи іконографічні зображення прикрашають оклад Євангелія (інв. № Ал-185)[2], яке в 1701 р. подарував до Борисо-Глібського собору Чернігова генеральний писар Війська Запорізького, а пізніше чернігівський полковий суддя Карпо Мокрієвич з дружиною Анною Кохановською. Оправа виготовлена в німецькому місті Аугсбурзі – тогочасному центрі ювелірного виробництва в Європі. На чільній дошці на червоному тлі закріплені живописні фініфтеві медальйони з зображенням Христа Вседержителя, двунадесятих свят навколо, князів-страстотерпців та інших святих.

Образи святих князів знаходимо і на облаченні священнослужителів з колекції музею. Так, на єпитрахилі середини XVIII ст. з вишневого оксамиту (інв. № И-1367) гаптована композиція являє собою подвійний вертикальний ряд зображень з чотирьох пар постатей, що стоять під арками (знизу вверх): преподобні Антоній та Феодосій Печерські, святі Борис та Гліб, святителі Василій Великий та Іоанн Златоуст, композиція Благовіщення (Богородиця та архангел Гавриїл). Між арками вигоптовані рослинні мотиви. Гаптування виконане золотними і срібними нитками «в прикріп». Риси облич і руки постатей вишиті шовком по саєту.

В числі богослужбових шат з колекції Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігається вишукано гаптована і прикрашена коштовним камінням палиця середини XVIII ст. (інв. № И-1971). На палиці з музейної збірки вигаптована композиція «Коронування Богородиці». В медальйоні з рослинного орнаменту закомпоновано 4 півпостаті святих: зверху – праведні Іоаким та Анна, знизу – святі Борис та Гліб. По чотирьом кутам палиці вигаптовано іконографічні образи (людина, лев, телець, орел), що тлумачаться як символи апостолів-євангелістів.

Гаптування виконане золотними і срібними нитками, дрібними перлами та коралами. Всі лики живописні, німби викладені з річкових перлин. На палиці налічується 26 неогранованих рубінів, деякі оправи дорогоцінного каміння прикрашені витонченою емаллю. Краї богослужбової шати оздоблені парчевою бахромою.

Вишуканість шитва і декору палиці наштовхує на думку, що вона могла належати одному з чернігівських архієпископів XVIII ст. Зображення на ній святих Бориса та Гліба, в честь яких був іменований кафедральний собор міста також опосередковано підтверджує цю версію.

Зображення святих Бориса і Гліба ми можемо знайти і в колекції музейних стародруків. В збірнику проповідей чернігівського архієпископа Лазаря Барановича «Трубы на дни нарочитыя…» (інв. №. Ал-966) 1674 р. видання (друкарня Києво-Печерської Лаври) гравюра з зображенням святих передує слову чернігівського архієрея на день їх пам’яті.

Святі стоять на фоні міста, за їх спинами собор (найвірогідніше зображено саме Борисо-Глібський собор Чернігова), в руках вони тримають хрести та кожен ту зброю, від якої прийняв смерть – спис та меч. Над ними зображення Христа з піднятими вверх благословляючими руками. На самому верху гравюри хвиляста стрічка на якій написані слова з послання апостола Павла до филип’ян: «Вамъ даровася о Христе нє токмо єже в него веровати, но и єже по нєм страдати».

Крім того образ святих князів знаходимо і на титульній гравюрі цієї книги серед сонму святих.

Їх образ знаходимо і на унікальному артефакті – грамоті (інв. № Ал-870) святителя Феодосія Углицького, архієпископа Чернігівського, а саме на печатці тисненній на папері. Грамота була видана в 1694 р. протопопу Афанасію Зарудському з Новгород-Сіверського. Вона підтверджувала його право на землю і забороняла будь-кому зазіхати на його власність. На печатці святі зображені обабіч Христа Спасителя в архієрейському облаченні з благословляючими руками. Внизу печатки герб святителя Феодосія – серце пронизане двома стрілами, що символізують дві найбільші християнські чесноти – любов до Бога і до ближніх.