Образ першоверховних апостолів в колекції музею

12 липня  (29 червня за ст. ст.) православна Церква вшановує пам’ять першоверховних апостолів Петра і Павла. Встановлення святкування на честь  святих апостолів має глибокі корені і сягає ранньохристиянських часів. Апостоли (з грецької απόστολος – посланник, вісник) це найближчі учні Ісуса Христа. Але особливе місце серед них займають Петро і Павло, які найбільше зробили в справі проповіді світу Євангелія, розповсюджені і утверджені християнської віри, за що іменуються Церквою першоверховними.  Дню їх пам’яті передує особливий підготовчий період – Петропавлівський піст.

Серед церковної старовини колекції Чернігівського історичонго музею ім. В.В. Тарновського ми знаходимо іконографію апостолів. Так в центрі на  спідній дошці срібного окладу кін. XVII – поч. XVIII  ст. Євангелія 1690 р. (інв. № Ал-187) з друкарні Ставропігійного Успенського братства (Львів) карбовані постаті апостолів Петра і Павла у повний зріст. В руках Петра ключ, в руках Павла меч – традиційні іконографічні атрибути цих святих. Ключі нагадують про слова Христа звернені до Петра: «Ключі тобі дам від Царства Небесного…». В народному розумінні цей символ часто спрощено трактується як ключі від раю, якими нібито одноосібно «володіє» апостол Петро. Ключ же символізує духовну владу Церкви через таїнство покаяння  відпускати гріхи. Ікона апостолів нагадує, що саме покаяння людини і відпущення гріхів є тим ключем від Небесного Царства.

Апостол Павло тримає в руках книгу, оскільки він є автором 14 послань, що увійшли в канон Новозавітних книг. Також він тримає меч. По-перше, це нагадування про його мученицьку кончину через усічення мечем. Як римського громадянина його не стратили через довге та болісне  розп’яття. Також цей іконографічний елемент має духовний зміст та осмислюється як меч духовний, котрий є Слово Боже.

По периметру зображені сцени страждань інших апостолів. Євангеліє було вкладене у 1902 році до храму на честь першоверховних апостолів священиком Євгенієм Ольховим після переведення його з цієї церкви на служіння до Вознесенської церкви м. Березна[1].

На іншому окладі Євангелія (інв. № Ал-179) 1688 р. роботи гданського майстра Петера Роде ІІ знаходимо зображення апостолів з їх іконографічними атрибутами на застібках священної книги. На відміну від попереднього окладу книгу в руках тримає апостол Петро. Він також є автором послань, що увійшли до канону священних книг Нового Завіту. Євангеліє було подаровано чернігівським міщанином Власієм з дружиною своєю Юстиною і синами Миколаєм та Йосипом до Миколаївського храму Чернігова про що в книзі зберігся дарчий надпис[2].

Чудові образи апостолів зустрічаємо також на високохудожніх зразках літургічного шитва. Постаті апостолів Петра і Павла є частиною складних гаптованих композицій на фелонах та єпитрахилях кін. XVII – поч. XVIII ст. Серед сонму апостолів Петро і Павло зображуються найближче до Ісуса Христа після Богоматері та Іоанна Хрестителя. На деяких облаченнях замість меча апостол Павло тримає довгий розгорнутий свиток, що символізує його 14 послань.

В збірнику проповідей Чернігівського архієпископа Лазаря Барановича «Трубы на дни нарочитыя…» 1674 р. видання (інв. №. Ал-966) (друкарня Києво-Печерської Лаври) його слову на день пам’яті верховних апостолів передує чудова гравюра. Апостоли стоять на фоні міста, по боках ростуть два дерева на гілках яких висять дві запалені лампади. Між апостолами два високих палаючих світильника. Над головами апостолів частина вірша з книги Апокаліпсис: «Вони дві оливі та два свічники, що стоять перед Богом землі». Слова, що передують цьому віршу в Одкровенні («І звелю Я двом свідкам Своїм, і будуть вони пророкувати…») дозволяють спробувати зрозуміти акцент, який хотів зробити автор гравюри. Апостоли на даному естампі представлені як свідки, що  власним життям засвідчують перед світом про євангельські істини.

Палаючі свічки та лампади мають широкий символізм. Вони можуть виражати гарячу та ревну віру апостолів, їх любов до Бога, світло християнської проповіді.

Окрему увагу привертає на себе гравюра з грецької богослужбової книги Пентікостаріон (Тріодь), що зберігається в музеї. Датується вона 1801 р. Видана в друкарні грецького торговця та книговидавця Ніколая Глікі у Венеції. Ця друкарня є досить відомою. Наприкінці XVII  до середини XVIII ст. друкарня  стала своєрідним культурним центром для грецької діаспори в Італії.

На гравюрі зображено в центрі Христа розп’ятого на Голгофі. Поруч з хрестом Богоматір та апостол Іоанн Богослов. Навколо 12 медальйонів в яких зображені сцени страждань апостолів. Серед них й першоверховні апостоли. Павло усічений мечем та Петро розіп’ятий за власним проханням догори ногами, так як він вважав себе недостойним прийняти таку саму смерть як Ісус Христос.

Вшанування святих апостолів виражається у посвяченні в їх честь численних храмів, написанні їх ікон, складанні богослужбових гімнів та молитов до них. Доречно зазначити, що в Чернігові на початку ХХ ст. існувало щонайменше три церкви на честь апостолів Петра і Павла: в Свято-Успенському Єлецькому монастирі, в тюремному замку та на території міського кладовища. Свідченням любові та благоговійної пам’яті віруючих про подвиг апостолів є і чимала кількість музейних артефактів на яких ми знаходимо їх іконографію.

Старший науковий співробітник музею,
кандидат богослов’я Мирослав Май-Борода

[1] Ганна Арендар. Срібні оклади Євангелій XVII-XIX століть із зібрання Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського. К.: «Київське товариство Купола», 2021. С. 98-99

[2] Там само.С. 63-64