АВРАМЕНКО Дмитро
(1985-2024)
Солдат Дмитро Авраменко народився 4 лютого 1985 року в Ніжині. Навчався у місцевій школі. Після закінчення школи став студентом Ніжинського агротехнічного інституту Національного аграрного університету. Працював на різних промислових підприємствах у Ніжин та Києві.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України.
Загинув 30 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Провели в останній путь та поховали військового і Ніжині.
БАЛАБКО Сергій
(1988-2024)
Молодший сержант Сергій Балабко народився 9 грудня 1988 року в селі Рогівка, що у Новгород-Сіверському районі.
Закінчив Лісконогівську школу. Далі проживав у Чернігові. Після повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Був на Сході.
Загинув 24 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали Сергія в селі Рогівка.
БОГДАН Володимир
(1988-2024)
Молодший сержант Володимир Богдан народився 9 жовтня 1988 року.
Проживав у Ніжині. В умовах повномасштабного російського вторгнення служив у складі десантно-штурмових військ.
Загинув 15 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали військового у Ніжині.
БОДРІЄНКО Сергій
(1967-2024)
Солдат Сергій Бодрієнко народився 16 липня 1967 року в селі Лупасове Чернігівської області. Дитинство провів на Донеччині. Закінчив Корюківську школу №1, потім — Охтирське ПТУ за фахом “кіномеханік”. Працював у місцевому клубі та організовував показ кінофільмів.
Проходив строкову військову службу. Далі працював на ПАТ “Слов’янські шпалери — КФТП”. У 2022 році долучився до лав ЗСУ. Останнім часом служив на сході України. Загинув 21 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали Сергія у Корюківці.
БУГЛАК Андрій
(1981-2924)
Старший солдат Андрій Буглак народився 13 вересня 1981 року в Чернігові.
Навчався у місцевих школах. Після завершення школи вступив до Чернігівського юридичного коледжу, де здобув освіту. Одразу після інституту проходив військову службу, після закінчення служби працював у різних сферах.
Під час повномасштабного вторгення РФ на територію України долучився до лав територіальної оборони Чернігова. Служив на різних напрямках.
Загинув 13 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Провели в останню путь та поховали військового 21 жовтня 2024 року у Чернігові.
ВАРЕНИК Євген
(1993-2024)
У Катерининському храмі Чернігова 27 вересня 2024 року попрощалися із молодшим сержантом 128-ї окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади Євгеном Вареником.
Євгеній народився 19 травня 1993 року. Навчався в Чернігівській середній школі №3. Потім вступив до ЧПТУ №16 на кухаря. Проходив строкову військову службу, під час якої отримав звання “молодший сержант”. Після повернення до цивільного життя працював в ресторанному бізнесі, з часом долучився до родинного бізнесу – займався випіканням хліба та обсмажуванням кави.
До лав ЗСУ чоловік долучився з перших днів повномасштабного вторгнення. Загинув Євген 21 вересня 2024 року на Запорізькому напрямку під час виконання бойового завдання внаслідок атаки дрона армії РФ.
Поховали бійця на військовому цвинтарі у Ялівщині. У Євгена залишилася дружина та трирічна донька.
ВОЛОДЬКО Віталій
(1993-2022)
Капітан Віталій Володько народився 6 грудня 1993 року в Чернігові. Тут закінчив 8 класів ЗОШ №10. У 2012 році завершив навчання в Чернігівському ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою. Вступив до Національної Академії Сухопутних військ ім. гетьмана Петра Сагайдачного у Львові. Із часом перевівся до Національного технічного університету у Харкові, який закінчив з відзнакою у 2017 році за напрямком «озброєння та військова техніка», професійна кваліфікація «інженер-механік, офіцер військового управління тактичного рівня».
Під час навчання брав участь в АТО. Після закінчення військового училища уклав контракт на проходження служби в лавах ЗСУ та проходив військову службу в м. Миколаїв у складі військової частини А1080 (145-й Миколаївський окремий ремонтно-відновлювальний полк). Був неодноразово нагороджений відзнаками за сумлінне проходження служби. У 2021 році здобув звання капітана Збройних сил України. Повномасштабне вороже вторгнення зустрів на службі в Миколаєві.
Загинув 18 березня 2022 року під час оборони України внаслідок ворожого обстрілу. Був похований на Новому Матвієвському кладовищі в Миколаєві. 23 грудня 2023 року рідні та близькі попрощалися з ним у Чернігові в Катерининській церкві. Перепоховали воїна на кладовищі Яцево.
ВОРОНА Юрій
(1966-2022)
Народився Юрій Сергійович Ворона 5 липня 1996 рокі на Чернігівщині. З 2003 році навчався у загальноосвітній школі у с.Сохачі Коропського району, Чернігівської області. У зв’язку з переїздом родини на проживання у с. Великий Листвен Городняського району, Чернігівської області навчання продовжив там. У 2013 році закінчив Великолиственську загальноосвітню школу та вступив до Національного університету «Чернігівський колегіум» імені Т.Г. Шевченка на хіміко-біологічний факультет за спеціальністю «Екологія». Згодом закінчив магістратуру факультету фізичного виховання цього ж університету.
Ще з дитинства, Юрій був прихильником спорту, в школі активно займався футболом, брав участь у шкільних змаганнях. Під час навчання в університеті він почав професійно займався боксом. Юрій був триразовим чемпіоном Чернігівської області, а також призером українських та міжнародних змагань..
З початком повномасштабного військового вторгнення рф в Україну пішов добровольцем до територіальної оборони ЗСУ та перебував на передовій.
Востаннє Юрій Ворона вийшов на зв’язок 8 березня. Рідні та друзі шукали його три тижні у лікарнях, навколишніх селах, розміщували сотні повідомлень у соціальних мережах. Воїн загинув у перший місяць повномасштабного вторгнення росії в Україну під селом Лукашівка, що за 17 км від Чернігова. Після бою за Количівку Юрія Ворону з побратимами направили захищати Лукашівку. Там почався важкий бій, в якому спортсмен загинув від осколкового поранення в голову. Місцеві жителі поховали хлопців у себе в селі, а коли туди зайшли українські війська, вони показали місце, де поховали захисників. Серед них був і Юрій Ворона. За інформацією Чернігівської обласної федерації боксу, його тіло знайшли лише 4 квітня 2022 року після відступу російських військ. Поховали Юрія Ворону у селі Великий Листвен Чернігівської області, де Юрій жив останні роки.
ГАЙДУК Микола
(1988-2024)
Солдат Микола Гайдук народився 11 вересня 1988 року. Проживав в селі Олишівка Чернігівського району.
Під час повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗС України. Останнім часом виконував бойові завдання на Запорізькому напрямку, де загинув 27 липня 2023 року. Попрощалися з Миколою у Чернігові, поховали 4 жовтня 2024 року в селі Олишівка.
ГАНЖА Олексій
(1996-2024)
14 вересня 2024 року загинув майор Олексій Григорович Ганжа. Служив у 27 полку Національної гвардії України Північного Київського Територіального Управління Національної гвардії України.
Народився 9 березня 1996 року в с. Рижкі, Коропського району Чернігівської області. Закінчив школу в Нехаївці. Свою долю пов’язав із військовою службою, із захистом України. Закінчив військовий виш, мав звання офіцера. Воював за Україну у найгарячіших точках. З дитинства захоплювався футболом, легкою атлетикою, мав багато нагород.
З початку повномасштабного вторгнення без вагань боронив оточений Чернігів. Останній бій воїна відбувся 14 вересня 2024 року поблизу населеного пункту Берилівка Чернігівської області.
Під час атаки ворожим дроном по автомобілю, яким пересувалась група швидкого реагування, він взяв весь удар вибухової хвилі заради збереження життя побратимів.
Нагороджений медаллю «За оборону Чернігова», відомчою відзнакою за наказом командувача Національної гвардії України» – медаллю «10 років сумлінної служби». У воїна залишились дружина та син.
ГЕРАСИМЕНКО Василь
(1970-2023)
Сержант Василь Герасименко народився 14 січня 1970 року у Мені.
У 2023 році став на захист України від російських окупаційних військ. Останнім часом боронив східний напрямок.
Загинув 12 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Встановили особу воїна за ДНК-експертизою.
Попрощалися та поховали військового у Мені.
ГРЕБЕНЮК Денис
(1988-2023)
Народився Денис Володимирович Гребенюк 14 березня 1988 року в місті Красний Луч (нині місто Хрустальний) Луганської області.
В 1994 році разом з батьками переїхав жити до бабусі та дідуся в село Хороше Озеро, Борзнянського району, де в 1995 році пішов до першого класу місцевої школи, яку закінчив у 2006 році.
Після закінчення школу вступив до Ніжинського професійного ліцею №35 за спеціальністю «Автослюсар, водій-кранівник». В травні 2008 року був призваний на строкову військову службу, яку проходив у в/ч міста Севастополь (аеродром Бельбек). Після звільнення працював на підприємствах та в охоронних фірма.
6 вересня 2023 року долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини.
Загинув 15 травня 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Григорівка, Бахмутський район, Донецької області. Провели в останній путь та поховали Героя 22 травня 2023 року в селі Хороше Озеро, Чернігівської області.
ГРИБОК Станіслав
(1977-2024)
Головний сержант Станіслав Грибок народився 14 травня 1977 року у Носівці на Чернігівщині. Тут проживав, навчався спочатку у міській школі №4, а загальну середню освіту здобував у Носівській школі №2. Фахову освіту здобував в Ніжинському агротехнічному училищі.
Проходив строкову військову службу, потім працював на Носівському цукровому заводі. Певний час займався ремонтом автомобілів, останнім часом працював в охоронній фірмі у Києві.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав ЗС України. Загинув 21 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Поховали військового у Носівці.
ДАВИДЕНКО Олександр
(1989-2024)
Солдат Олександр Давиденко народився 11 листопада 1989 року в Прилуках.
Закінчив Прилуцьку загальноосвітню школу. В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України.
Помер 12 жовтня 2024 року в медичному закладі внаслідок важких поранень отриманих під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Провели в останній путь та поховали військового 19 жовтня 2024 року в селі Миколаївка.
ДУБОВИК Андрій
(1995-2024)
Андрій Дубовик народився 1 березня 1995 року в с. Петрівка.
Випускник Хорошеозерської школи (2021 рік). Пішов на строкову службу до лав ЗСУ. З початком повномасштабної війни брав участь у стриманні ворога в східних областях України. За оборону населеного пункту Рубіжне Луганської області нагороджений медаллю “Захисник Рубіжного”.
Помер 23 лютого 2024 року під час забезпечення заходів з національної безпеки та оборони України.
ДУДКО Микола
(1978-2024)
Військовий ЗСУ Микола Дудко народився 14 липня 1978 року в місті Мена.
Зростав у багатодітній родині. Навчався у місцевій школі ім. Леніна. Потім здобув професію кухаря-кондитера, а також оволодів майстерністю обробки червоного дерева.
У травні 2024 року Микола Дудко був мобілізований до лав Збройних сил України. Захищав Батьківщину у званні солдата на посаді гранатометника.
12 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання у Луганській області загинув внаслідок атаки ворожого БпЛА.
Поховали Миколу Дудка 23 жовтня 2024 року у Мені на місцевому кладовищі на Гуринівці.
ДЯГОВЕЦЬ Олексій
(1986-2023)
Старший лейтенант поліції та боєць ГУР МО України Олексій Васильович Дяговець народився 11 жовтня 1986 року в с. Нові Боровичі, Сновського району Чернігівської області. У 2008 році закінчив Чернігівський державний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, працював у Чернігівському національному технологічному університеті, очолював федерацію регбі Чернігівської області, служив в Національній поліції України з 12.06.2017 по 19.01.2023 рік.
З початку повномасштабного вторгнення приймав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії на Чернігівщині і зокрема, в місті Чернігів. 24-25 лютого 2022 року входив до складу оперативного штабу Оперативного командування «Північ» для координації і спільних дій працівників поліції ГУНП в Чернігівській області, військових ЗСУ, НГУ, працівників ДСНС.
В період з 26 лютого 2022 року по 04 квітня 2022 року провів більше 20 виїздів по лінії фронту за межами українських позицій для проведення аеророзвідки сил противника з подальшою передачею координат в штаб Оперативного командування «Північ» та штаб артилерії для враження ворожої техніки, інколи в онлайн режимі.
Був нагороджений відомчими відзнаками Міністерства внутрішніх справ України та Національної поліції, Почесною грамотою Кабінету Міністрів України та відзнакою МВС «Вогнепальна зброя». Нагороджений медаллю «За оборону Чернігова» (посмертно). У січні 2023 року звільнився з поліції та вступив до лав в/ч А0504 Головного управління розвідки Міністерства оборони України.
14 липня 2023 року під час виконання бойового завдання по обороні України в Херсонській області Олексій загинув. Похований на місцевому кладовищі «Яцево» у Чернігові. У Олексія залишилися дружина та дві доньки.
ДЯТЧЕНКО Андрій
(1980-2022)
Солдат Андрій Дятченко народився 1 січня 1980 року в місті Чернігів у сім’ї моряка. Захоплювався азійськими історією, культурою та єдиноборствами. Протягом життя займався різьбленням по дереву.
У 2022 році долучився до лав оборонців України. Останнім часом боронив східний напрямок.
Загинув 16 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Встановили особу воїна за ДНК-експертизою. Попрощалися та поховали військового у Чернігові.
КАРПЕНКО Геннадій
(1971-2024)
Солдат Геннадій Карпенко народився 21 листопада 1971 року. Закінчив Бахмацьку школу. Навчався в Конотопському професійно-технічному училищі, де здобув спеціальність “Токар”.
Пройшов строкову службу в лавах ЗС України. Після закінчення строкової служби працював на різних підприємствах.
Після повномасштабного вторгнення долучився до ЗСУ. Загинув 2 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Поховали Геннадія в Бахмачі.
КИРИЧОК Микола
(1974-2024)
Солдат Микола Киричок народився 21 квітня 1974 року у Ніжині. Тут закінчив школу. Микола захоплювався автомеханікою і рибальством, любив збирати гриби. До лав ЗСУ був мобілізований у 2024 році. Проходив навчання за кордоном, зокрема в Іспанії, тому мав позивний “Іспанець”. Воював на сході України.
Загинув воїн 30 вересня 2024 року внаслідок щільних артилерійських та мінометних обстрілів росіянами позицій українських оборонців під час бойового завдання на північно-східному напрямку. 9 жовтня 2024 року у Ніжині бійця провели в останню путь.
КОБЗАР Вадим
(1995-2023)
Молодший сержант Вадим Кобзар народився 15 квітня 1995 року в місті Біляївка Одеської області. Закінчив місцеву школу №1, далі навчався в Одеському професійному ліцеї морського транспорту. З часом переїхав до Чернігова, працював продавцем-менеджером.
У липні 2022 року долучився до лав Збройних Сил України. Боронив Харківщину, Луганщину та Донеччину.
Загинув 29 жовтня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. У 2023 році тіло воїна кремували, а 25 вересня 2024 року поховали на кладовищі Чернігова. Нагороджений орденом “За мужність” ІІІ ступеня (посмертно).
КОЛОМІЄЦЬ Олег
(1979-2023)
Солдат Олег Коломієць народився 13 березня 1979 року в селі Довжки на Хмельниччині. Згодом його родина переїхала до міста Енергодар Запорізької області. Там він закінчив місцеву школу, згодом одружився.
Потім родина переїхала до селища Понорниця на Чернігівщину. Після повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ.
Загинув 19 вересня 2023 року на Запорізькому напрямку. Встановили особу бійця за ДНК-експертизою.
Поховали Володимира 4 жовтня 2024 року в селищі Понорниця.
КРУТИЙ Віталій
(1982-2024)
Солдат і директор музею Віталій Крутий народився 14 вересня 1982 року в селі Монастирище Ічнянського району Чернігівської області в сім’ї працівників культури.
З вересня 1989 року по червень 2000 року навчався в Дягівській середній школі. У серпні 2000 року вступив на перший курс Ніжинського державного педагогічного інституту ім. Миколи Гоголя на історико-правознавчий факультет, спеціальність «Педагогіка. Історія і право середньої освіти». У 2005 році отримав диплом спеціаліста з відзнакою. Того ж року вступив до магістратури вище названого вишу. 2006 року отримав диплом магістра з відзнакою за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія» та здобув кваліфікацію магістра середньої освіти, викладача історії. З вересня 2006 року по грудень 2011 року працював викладачем Чернігівського факультету бізнесу Української академії бізнесу на кафедрі гуманітарних дисциплін. З жовтня 2007 по грудень 2011 року заочно навчався в аспірантурі Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка.
З вересня 2012 року працював на посаді директора Комунального закладу «Менський краєзнавчий музей ім. В. Ф. Покотила» Менської міської ради. З листопада 2017 року очолював Менську районну профспілку працівників культури України.
Мобілізований до лав Збройних сил України у грудні 2023 року у Львові під час поїздки на Міжнародну конференцію збереження культурної спадщини.
Віталій був у званні солдата на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії – оператор (безпілотних авіаційних комплексів) у складі прикордонної комендатури швидкого реагування «Шквал» 7 прикордонного загону. Після навчань у Польщі опинився на Харківщині.
Ввечері 9 травня Віталій написав другу, що росіяни прорвали кордон, а він з побратимами виходить на бойове завдання. Загинув 12 травня 2024 року внаслідок поранень, несумісних з життям, отриманих в районі населеного пункту Металівка, що на Харківщині.
Прощання з Віталієм Крутим відбулося 21 травня у Свято-Покровській церкві в селі Дягова. Поховали Героя на сільському цвинтарі з військовими почестями. Директором краєзнавчого музею він був 12 років.
КРУТОГОЛОВОВ Сергій
(1981-2024)
Молодший сержант Сергій Крутоголов народився 13 травня 1981 року в місті Батурин. У 1999 році закінчив Батуринську середню школу.
У 2000 році опанував професію бухгалтера сільського господарства в Тиницькій філії Бахмацького профтехучилища. Був грейдеристом, також працював комбайнером в ТОВ “Гетьманське”.
У 2014 році долучився до лав ЗСУ. З перших днів повномасштабного вторгнення долучився до добровольчого загону самооборони Батуринської ТГ.
17 грудня 2022 року долучився до ЗСУ. Загинув 25 вересня 2024 року на Донеччині. Провели в останню путь та поховали Сергія 4 жовтня 2024 року в Батурині.
КУСОЧЕК Ігор
(2004-2024)
Солдат Ігор Кусочек народився 12 червня 2004 року в Бобровиці. Освіту здобував у місцевій середній загальноосвітній школі №2 та у Державному професійно-технічному навчальному закладі “Броварський професійний ліцей”. В ліцеї опанував професію “монтажника санітарно-технічних систем і устаткування, електрозварника ручного зварювання”.
Після повномасштабного вторгнення, хоча й мав певні обмеження по здоров’ю, але вирішив стати на захист Батьківщини. Загинув на Донеччині 29 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання у складі Нацгвардії. Попрощалися з воїном та поховали його у селі Травкине Ніжинського району.
ЛЕВЧЕНКО Володимир
(1978-2024)
Старший солдат Володимир Левченко народився 8 лютого 1978 року в місті Прилуки. Закінчив загальноосвітню школу №7. Далі вступив до профтехучилища та здобував освіту за спеціальністю “електрогазозварювальник”. Пройшов строкову військову службу. Працював водієм на фурах різних підприємств міста та України. Здобув заочно другу освіту електрика.
В умовах повномасштабної війни став на захист України. Загинув 3 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Попрощалися з бійцем та поховали його у Прилуках.
ЛОБУР Валентин
(1999-2024)
Солдат Валентин Лобур народився 13 травня 1999 року в селі Нові Боровичі. Навчався у місцевій школі. Закінчив Національний університет “Чернігівський колегіум” імені Т.Г.Шевченка за спеціальністю”тренер-викладач”.
Під час повномасштабного вторгнення долучився до оборони України. Загинув 19 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Попрощалися та поховали Валентина у рідному селі.
МАЇРКО Валентин
(1992-2024)
Сержант Валентин Маїрко народився 1 жовтня 1992 року в селі Городище. Закінчив Городищенську школу.
Проходив строкову військову службу. Після її закінчення підписав контракт та долучився до лав Збройних Сил України. Згодом повернувся до цивільного життя.
В умовах повномасштабної війни знову долучився до лав Збройних Сил України.
Загинув 22 вересня 2024 року. Провели в останню путь та поховали військового в селі Митченки Ніжинського району.
МАКСИМЕНКО Віктор
(1997-2023)
Старший солдат Віктор Максименко народився 19 вересня 1997 р. в селі Печі, Борзнянського району. Навчався в Печівській школі, середню освіту здобув у Хорошоозерській школі.
У 2016-2020 роках брав участь в АТО/ООС у складі 46-го окремого штурмового батальйону «Донбас» ЗСУ. Воював на Донеччині та Луганщині. За час служби отримав відзнаки: «За хоробрість в бою», «За участь в бою за Світлодарську дугу», «Учасник АТО», «За участь в антитерористичній операції».
Після повномасштабного вторгнення знову повернувся до ЗСУ. Воював у лавах 16-го окремого мотопіхотного батальйону «Полтава», який підпорядковується 58-ій окремій мотопіхотній бригаді. Обіймав посаду старшого навідника міномета у мінометній батареї.
Віктор загинув 7 травня 2023 року на Донеччині, під час виконання бойового завдання.
МОГИЛА Анатолій
(1984-2023)
Анатолій Могила народився 9 серпня 1984 року.
Після початку повномасштабної війни боронив Україну. Загинув 16 грудня 2023 року в ході виконання бойового завдання на Харківщині внаслідок ворожого обстрілу.
Попрощалися з воїном в Ніжині, поховали на кладовищі села Поляна (Крутівська сільська рада).
МОХОНЬКО Андрій
(2024)
12 жовтня 2024 року загинув начальник медичного пункту батальйону 82 десантно-штурмової бригади лейтенант Андрій Володимирович Мохонько.
Народився 24 травня 1987 року в родині медиків. Родом з Михайло-Коцюбинського. Закінчив Національний медичний університет імені О.Богомольця, інтернатуру. До служби у ЗСУ Андрій працював лікарем загальної практики – сімейним лікарем у поліклініці “Чернігівська міська лікарня №2”. Приймав і в приватній клініці «Тесла». Багато чернігівців знали його як фахового та професійного лікаря, добру та порядну людину.
Наприкінці листопада 2022 року Андрій Мохонько отримав повістку та мобілізувався. Загинув на Курському напрямку 12 жовтня 2024 року під час виконання завдання.
У Андрія Мохонька залишилася дружина-медик та двоє неповнолітніх дітей.
НАДТОЧІЙ Василь
(1987-2024)
Солдат Василь Надточій народився 31 грудня 1987 року. Проживав у селі Киїнка, що біля Чернігова.
Загинув 5 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині. Провели в останню путь та поховали Василя в селі Киїнка.
НАЙКО Олександр
(1970-2024)
Молодший сержант Олександр Найко народився 20 березня 1970 року в місті Прилуки. Навчався у загальноосвітній школі №7. Після навчання проходив строкову військову службу. Працював у ТОВ “Будмаш”, на Прилуцькій тютюновій фабриці, а також певний час працював за кордоном, також працював таксистом.
В умовах повномасштабної війни став до лав ЗСУ. Загинув 29 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з бійцем та поховали його у селі Замістя.
ОВЧІНКО Тимофій
(1977-2024)
Молодший сержант Тимофій Овчінко народився 28 лютого 1977 року в Бобровиці. Навчався в середній загальноосвітній школі в селі Марківці, а також у Бобровицькій середній школі №1. Потім навчався в Академії внутрішніх справ, після чого працював у Бобровицькому РВ УМВС в Чернігівської області.
З часом почав працювати на різних посадах в народному господарстві, на будівництві, був волонтером.
У 2022 році, в умовах повномасштабного російського вторгнення, став на захист України. Останнім часом боронив східний напрямок.
Загинув 17 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Попрощалися та поховали військового у Бобровиці.
ОДАРЕНКО Володимир
(1974-2024)
Молодший лейтенант Володимир Одаренко народився 7 липня 1974 року в селі Заудайка Прилуцького району.
Навчався в Обичівській та Малодівицькій школах. Закінчив Сумський державний педагогічний університет імені А.С. Макаренка. Працював за фахом, а згодом відкрив приватне підприємство.
З початку повномасштабної війни долучився до лав ЗС України.
Помер Володимир Одаренко 11 жовтня 2024 року в медичному закладі від важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Поховали бійця 14 жовтня в селі Мала Дівиця на Малодівицькому кладовищі.
ОКТЯБРЬСЬКИЙ Михайло
(1970-2024)
Капітан Михайло Октябрьський народився 1 серпня 1970 року. Проживав у селі Макошине на Менщині.
На захист України став ще за часів АТО, боронив східні рубежі країни.
Торік в умовах повномасштабної війни вкотре став на оборону Батьківщини.
26 вересня 2024 року під час виконання чергового бойового завдання із захисту повітряного простору на півдні держави військовий помер.
Попрощалися та поховали бійця 29 вересня у селі Макошине.
ОТКИДАЧ Олександр
(1980-2024)
Солдат Олександр Откидач народився 3 серпня 1980 року в селі Митченки Ніжинського району. Після закінчення школи, працював в колгоспі.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України. Загинув 11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку.
Провели в останній путь та поховали військового 20 жовтня 2024 року в рідному селі.
ПЕДОРА Андрій
(1989-2024)
Народився Андрій Володимирович Педора 22 вересня 1989 року в Чернігові. У 1996 році почав навчатися у загальноосвітній школі №13, яку закінчив у 2006 році. У віці 12 років батьки віддали Андрія у волейбольну секцію, що визначило його майбутній життєвий і професійний шлях. З 2002 року хлопець почав займатися у дитячо-юнацькій спортивній школі олімпійського резерву м. Чернігова. Після школи юнак вступає до Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г. Шевченка на факультет фізичного виховання. З 2006 року, в студентські роки і після навчання в альма-матері був членом волейбольної команди університету «Буревісник-ШВСМ». У 2009 році був гравцем молодіжної збірної України U-20. Як член волейбольного клубу мав спортивні досягнення у 2010 році – срібний призер чемпіонату України з волейболу серед команд вищої ліги. Кандидат в майстри спорту, багаторазовий призер студентської ліги. Багаторазовий призер чемпіонату області. Срібний призер Чемпіонату України серед юнаків з волейболу пляжного волейболу.
З початком повномасштабного вторгнення росії в Україну 24 лютого 2022 року одразу долучився до лав Чернігівської ТРО. Потім увійшов до складу 119-ї окремої бригади ТРО, яка перебуває у складі Регіонального управління «Північ» Сил ТрО. З самого початку став на захист рідного міста, надалі ніс службу на прикордонні нашої області.
Андрій брав участь у бойових діях на донецькому напрямку, біля м. Соледар у січні 2023 року. Потім після ротації знову був на захисті Чернігівщини. Останнє місце служби – гранатометник 1 стрілецького відділення 3 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини А7332. Загинув 4 червня 2024 року внаслідок вибуху ворожого БПЛА типу «Ланцет» на Сумщині.
ПЕЧЕНИЙ Сергій
(1987-2024)
Молодший сержант Сергій Печений народився 30 серпня 1987 року в Чернігові. Закінчив місцеву школу №28.
Проходив строкову військову службу в лавах ЗС України. У 2011 році повернувся до цивільного життя. У 2014 році брав участь в АТО. В умовах повномасштабної війни боронив Чернігів, а згодом — Запорізький напрямок, Донеччину.
Загинув 3 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Провели в останній путь та поховали військового в Чернігові.
ПОЗНЯК Валерій
(1970-2024)
Валерій Позняк народився 24 квітня 1970 року у Чернігові.
Дитинство та життя провів у селі Перебудова. У 2023 році долучився до лав Збройних Сил України та став на захист Батьківщини на посаді стрільця-санітара.
Під час виконання бойового завдання на Донеччині 5 травня 2024 року отримав важкі поранення, внаслідок яких загинув.
ПУСТОВОЙТ Володимир
(1991-2024)
Старший солдат Володимир Пустовойт народився 16 серпня 1991 року в селі Мощне Чернігівської області.
Після повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗСУ. Загинув 27 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Провели в останню путь та поховали Володимира 4 жовтня 2024 року в Семенівці.
РЕДЧИЦ Юрій
(1999-2024)
Боєць Нацгвардії Юрій Редчиц народився у Ніжині 4 травня 1999 року. Освіту отримав у ЗОШ № 6 та Ніжинському аграрному ліцеї.
У 2017 році проходив строкову службу в Збройних Силах України. Після демобілізації працював. Був люблячим сином та онуком, вірним та надійним другом.
2021 року вступив до лав Національної гвардії України. Загинув Юрій 6 жовтня 2024 року під час виконання завдань із захисту Батьківщини.
Попрощались із бійцем 15 жовтня у Ніжині у Соборі Всіх Святих. Юрія Редчица поховали у Ніжині.
РУДІК Сергій
(1971-2024)
Старший лейтенант Сергій Рудік народився 1971 року в місті Прилуки. Закінчив місцеву школу, а згодом Славянське авіаційне училище технічної авіації.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України. Загинув 11 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
Провели в останній путь та поховали військового 20 жовтня 2024 року на кладовищі Горова Білещина у Прилуках.
САВЧЕНКО Михайло
(1996-2024)
Молодший сержант Михайло Савченко народився 19 квітня 1996 року в місті Семенівка Чернігівської області. Закінчив загальноосвітню школу у.
Проходив строкову військову службу, а згодом — військову службу за контрактом. По закінченню служби працював у Чернігові та в Києві.
У перші дні повномасштабного вторгнення РФ став на захист Батьківщини. Останнім часом боронив східні кордони України.
Загинув 4 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Провели в останній путь та поховали військового в Семенівці.
СОРОКА Ігор
(1968-2022)
У листопаді 2022 року загинув стрілець 54-тої окремої механізованої бригади імені гетьмана Івана Мазепи Ігор Сорока.
Ігор Сорока народився 1 вересня 1968 року. Навчався у школі в селі Марківці Чернігівської області, потім — у Кобижчанській середній школі.
У 1986 році вступив до професійно-технічного училища №2 міста Ніжина. Під час навчання був призваний на строкову військову службу.
Після звільнення зі строкової служби закінчив навчання в ПТУ №2 та опанував професію “оператора станків з числовим програмним управлінням 3 класу”. З 1989 до 1997 року працював на Ніжинському механічному заводі.
Пізніше навчався на курсах за спеціальністю “пічник”. Працював у Бобровицькому комунгоспі. Останнє місце роботи в цивільному житті – працівник позавідомчої охорони.
На початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 року став на захист Батьківщини. Був на посаді стрільця, брав участь у звільненні Чернігівщини.
Далі боронив Донеччину, де загинув під час виконання бойового завдання 22 листопада 2022 року внаслідок поранення.
Ігоря Сороку вважали зниклим безвісти, але після чергового обміну тілами полеглих на полі бою, його тіло ідентифікували за результатами ДНК-експертизи. Попрощалися та поховали старшого солдата 5 серпня 2024 року у селі Марківці Ніжинського району.
ТЕЛУШКОВ Сергій
(1998-2022)
Старший лейтенант Сергій Валерійович Телушков народився 27 березня 1998 року у Чернігові. Закінчив Національну академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Учасник АТО-ООС. За дві ротації на Схід не втратив жодного свого бійця. Командир механізованої роти 1-ї танкової бригади.
Через повномасштабне вторгнення Росії в Україну підрозділ став на оборону Чернігова. Загинув 25 лютого 2022 року під час одного з перших ближніх боїв за Чернігів, поміж селами Рівнопілля та Халявин.
Нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі.
ТРИЗУБ Артем
(1994-2023)
Солдат Артем Тризуб народився 9 жовтня 1994 року у селі Крути Ніжинського району. Тут у 1999 році пішов до ЗОШ I-III ступенів, де закінчив 11 класів у 2010 році. Далі навчався в Національному університеті біоресурсів і природокористування України. Працював в ТОВ «Комбікормовий завод Піаст-Ніжин».
Був мобілізований у лютому 2023 року. Після навчання у Великій Британії отримав спеціальність «снайпер ІІ категорії» та проходив службу на посаді командира відділення. Був у складі одного з підрозділів військової частини А4030 (71 окрема єгерська бригада). Брав участь у бойових діях на сході України.
Артем загинув 16 грудня 2023 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном в Ніжині, поховали на кладовищі рідного села.
УС Віктор
(1977-2024)
Солдат Віктор Ус народився 12 жовтня 1977 року. В умовах повномасштабної війни долучився до лав Збройних Сил України.
Загинув 14 жовтня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Провели в останній путь та поховали військового 20 жовтня 2024 року в селі Парафіївка.
ФЕСЕНКО Сергій
(1982-2024)
Молодший сержант Сергій Фесенко народився 24 січня 1982 року. Після закінчення Бахмацької школи навчався в Конотопському професійно-технічному училищі, де опанував спеціальність “Електрогазозварник”. Пройшов строкову військову службу.
Працював у Депо в Бахмачі. Останнє місце роботи – електрогазозварник на підприємстві в Києві.
Після повномасштабного вторгнення долучився до лав ЗС України. Під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку отримав поранення, був евакуйований до медичного закладу Києва. Помер 28 вересня 2024 року. Попрощалися та поховали Сергія 4 жовтня 2024 року в Бахмачі.
ФІЛІППОВ Ігор
(1969-2024)
Старший солдат Ігор Філіппов народився 10 червня 1969 року в Києві. Тут здобував освіту у середній загальноосвітній школі. Далі вступив до професійно-технічного училища та опанував спеціальність “кравця-закрійника”. Після закінчення ПТУ вступив до Київського технікуму технологій і дизайну, а пізніше — до Київського національного університету технологій та дизайну. Працював на підприємствах легкої промисловості. Близько 10 років працював в Київському центрі психологічної реабілітації дітей. Водночас закінчив Міжрегіональну академію управління персоналом. Пізніше повернувся до швацької справи та працював на різних приватних підприємствах.
З перших днів повномасштабної війни став на захист Батьківщини. Загинув 22 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку. Попрощалися з воїном та поховали його у селі Марківці Бобровицької громади.
ФІЛЬ Віталій
(2002-2024)
Віталій Філь народився 30 червня 2002 року в селі Омбиш. Проходив строкову військову службу, з часом уклав контракт та продовжив проходження військової служби у Рівному та Луцьку.
Після початку повномасштабної війни служив на посаді кулеметника.
Загинув 15 травня 2024 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
ХРАМОВ Анатолій
(1992-2024)
Анатолій Анатолійович Храмов народився 11 лютого 1992 року в селі Заньки. Проживав у селі Талалаївка, де і закінчив у школу. З 2013 року проживав у селі Крути.
Із перших днів повномасштабного вторгнення рф став на захист України. 10 березня 2024 року загинув під час виконання бойового завдання на Луганському напрямку.
Провели бійця в останній путь та поховали 22 червня 2024 року в Крутах.
ХУРТАК Станіслав
(1985-2024)
Солдат Станіслав Хуртак народився 18 липня 1985 року в Носівці.
Після закінчення навчання прожив у родині сестри, а п’ять років тому повернувся проживати до рідного міста. Певний час працював на кондитерській фабриці.
В умовах повномасштабної війни служив на Запорізькому напрямку. Загинув 2 серпня 2024 року. Встановили особу воїна за ДНК-експертизою.
Попрощалися та поховали на кладовищі рідного міста.
ЧЕРНЯВСЬКИЙ Олег
(1983-2023)
Гвардієць Олег Віталійович Чернявський народився 24 грудня 1983 року в місті Борзна.
Навчався на відділенні футболу Борзнянської ДЮСШ, пізніше до спортивних уподобань додалися важка атлетика і пауерліфтинг. Один із перших випускників гімназії імені Пантелеймона Куліша 2000 року. У 2006 році закінчив Чернігівський державний педагогічний університет імені Т. Г. Шевченка, здобув спеціальність учителя історії. Проживав та працював у м. Чернігів. Професійно займався важкою атлетикою.
Загинув 25 грудня 2023 року виконуючи бойове завдання із забезпечення відсічі збройної агресії російської федерації на території Серебрянського лісництва в районі населеного пункту Діброва Сєвєродонецького району Луганської області.
Матері загиблого нацгвардійця Олега Чернявського передали орден «За мужність» ІІІ ступеня.
ШАТИЛО Антон
(1983-2024)
Солдат Антон Шатило народився 21 червня 1983 року в місті Городня Чернігівської області. Закінчив Київське ВПУ. Здобув спеціальність “Верстатник деревообробних верстатів”.
У 2014 році добровольцем пішов на війну, після тяжкого поранення був демобілізований.
В умовах повномасштабної війни долучився до лав ЗС України та став на захист Батьківщини. На фронті Антон на псевдо «Сміт» був бійцем тактичної групи «Реванш» ГУР МО. Побратими згадують Антона як відповідального професіонала та фахівця у мінно-вибуховій справі.
Загинув 22 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання. 11 жовтня Героя відспівали у Києві, у Володимирському соборі. Провели в останню путь та поховали військового в Городні.
ШИРОКОВ Леонід
(1975-2024)
Рядовий Леонід Широков народився 14 червня 1975 року в селі Веприк Чернігівської області.
Навчався в середній школі, працював в Києві.
В умовах повномасштабної війни служив у складі десантно-штурмових військ. Під час виконання бойового завдання на північно-східному напрямку отримав тяжке поранення, внаслідок чого загинув 15 вересня 2024 року.
Попрощалися та поховали військового у рідному селі.
ШУМЕЙКО Владислав
(1996-2024)
Солдат Владислав Шумейко народився 23 липня 1996 року у селі Стольне Чернігівської області.
2023 року став на захист Батьківщини. Боронив східні кордони України, де і загинув 9 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині.
Попрощалися та поховали Владислава у селі Стольне.
ШУМІЛОВ Михайло
(1977-2024)
Головний сержант Михайло Шумілов народився 21 листопада 1977 року у Борзні. Закінчив дев’ять класів місцевої середньої школи. Навчався у Борзнянському сільгосптехнікумі. Проходив строкову військову службу. Займався ремонтом взуття та працював на різних підприємствах.
З початком російсько-української війни став на захист східних рубежів держави. З першого дня повномасштабного вторгнення РФ долучився до оборони України. Боронив Чернігівщину, далі давав відсіч ворогу на Харківському, Донецькому та Луганському напрямках. Загинув 20 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Луганщині. Попрощалися з воїном та поховали його у Борзні.
ЯРМАК Володимир
(1982-2024)
Солдат Володимир Ярмак народився 11 лютого 1982 року в селі Тупичів, що у Чернігівському районі.
Закінчив Чернігівський державний педагогічний університет за спеціальністю “Вчитель історії”. Під час повномасштабного вторгнення долучився до оборонців України, боронив східний напрямок.
Загинув 18 вересня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Поховали бійця в селі Тупичів.