Гімн України і Вербицькі

7 грудня 1870 р. помер автор мелодії Державного гімну України Михайло Вербицький. Він народився 4 березня 1815 р. у с. Явірник Руський поблизу Перемишля. Навчався у Львівський духовній семінарії. Дуже любив творчість Т.Г. Шевченка і мріяв написати музику до всіх його творів. Створив хорову композицію до його “Заповіту”. Вважається, що музику до майбутнього гімну він написав у 1863 р., який був виконаний на зібранні громади Перемишльської семінарії того ж року. Хоча як самостійний твір “Ще не вмерла Україна” вперше прозвучала 10 березня 1865 р. У 1917–1920 рр. твір став одним із гімнів Західно-Української Народної Республіки та Української Народної Республіки, у 1939 р. – гімном Карпатської України, а з 1992 р. – Державним гімном України.

У Чернігівському обласному історичному музеї імені В.В. Тарновського зберігаються цікаві матеріали пов’язані з непростою історією гімну. Зокрема це справа проти київського видавця Олекси Коваленка, який видав у травні 1910 р. текст гімну на слова П. Чубинського та музику К. Стеценка. Цікаво, що О. Коваленко народився на Вороніжчині, тобто історичної Слобожанщині але був твердий український патріот. Видавця Київська судова палата звинуватила у друці твору на “малороссійском наречіи”, що було заборонено сумнозвісними Емським указом та Валуєвським циркуляром. Йому присудили 2 тижні в’язниці та знищення накладу брошури.

Звертає на себе увагу і той факт, що прізвище Вербицький пов’язує і Схід і Захід України. Зокрема серед матеріалів Музею зустрічаємо таких носіїв цього прізвища як Яків Вербицький, седнівський протопоп, 1798 р. Вербицький Олександр, художник, 1917 р., Вербицький-Антіох Микола, поет, педагог, 1872–1874 рр., Вербицький М.М., фотокореспондент, 1978–1979 рр., Вербицький Олег, гендиректор, об’єднання Чернігівнафтогазгеологія (1941–1991), Вербицька В.П., робітниця Ніжинського консервного заводу, 1962 р. тощо.

Старший науковий співробітник музею,

кандидат історичних наук Ігор Ситий