Товариство, кохаюче рідну мову

В цьому році виповнюється 160 років від дня заснування чернігівського українського драматичного аматорського гуртка «Товариства, кохаюче рідну мову» (або «Шановців своєї народності»). В зібранні Чернігівського історичного музею імені В.В. Тарновського зберігається унікальна світлина  учасників чернігівського українського аматорського театру. На звороті напис: «Чернігівъ Парасці Хведоровні Глібисі відъ громади на споминъ 10 червця 1863 року».  Пам’ятка була передана до музею сином українського байкаря Леоніда Глібова Олександром в 1926 році.

Чернігівський український аматорський театр розпочав діяльність у 1860 році. Участь у створенні та керівництві театром брали українські громадівці: байкар Леонід Глібов, етнограф Опанас Маркович, вчитель Ілля Дорошенко, режисер-аматор і драматург Дмитро Старицький.  Ілля Дорошенко виконував обов’язки режисера, Леонід Глібов відповідав за літературно-репертуарну частину, Опанас Маркович керував оркестром та здійснював аранжировку народних мелодій,

Активними учасниками драматичного гуртка були такі представники чернігівської інтелігенції, як вчитель Микола Вербицький, лікар та етнограф Степан Ніс, лікар Іван Лагода, історик Олександр Лазаревський, співачка Меланія Загорська, дружина Леоніда Глібова-Параска Глібова та інші (на світлині).

Вистави чернігівського драматичного гуртка викликали велике захоплення у чернігівців у 1862-1863 роках. Гуртквіці здійснили постановку таких драматургічних творів українських авторів, як «Наталка Полтавка» та «Москаль-чарівник» Івана Котляревського,  «Назар Стодоля» Тараса Шевченка, «Шельменко-денщик» та «Щира любов» Григорія Квітки-Основ’яненка, «До мирового» Леоніда Глібова.

Величезний успіх на чернігівській сцені мала вистава «Наталка Полтавка»,  прем’єра якої відбулася 12 лютого 1862 року, та яка витримала не одну постановку в Чернігові. Аматори виступили на сцені міського театру Чернігова, приміщення якого було збудовано на Красній площі  ще у 1853 році.  В  чернігівському театрі виступали різні приїжджі трупи, але на відміну від них чернігівські аматори давали вистави рідною українською мовою.

Леонід Глібов на сторінках місцевої газети «Черниговский листок» писав із захопленням театральні рецензії на вистави чернігівського аматорського гуртка  у 1862-1863 роках. Ось як  Глібов  описує захват чернігівців виставою «Наталка Полтавка»: «Наталка» идет на нашей сцене не в первый раз. В 1862 году она исполнена была также любителями и имела громадный успех. Черниговцы были просто в чаду и что-то долго напевали и насвистывали мотивы из этой в музыкальном отношении чисто народной оперы… весть о представлении «Наталки» взволновала весь город. Почти все места были разобраны еще до напечатания билетов. По недостатку мест меломаны теснились в проходах между креслами». Театральний критик докладно аналізував гру акторів, що допомагало вдосконалювати їхню майстерність.

До репертуару драматичного гуртка входили також живі картини, музично-художній дивертисмент та читання. Стосовно живих картин Леонід Глібов писав в газеті «Черниговский листок», що «вистави ці були ніби уособленням художньої України… Розмаїті звуки південноруської пісні, найчарівніші із сцен побутовго життя й могутні вірші нашого Кобзаря Шевченка приваблювали по черзі увагу слухачів, діючи на них силою рідного слова, рідної природи й рідної мелодії».

Аматорський гурток проіснував недовго: переслідування його активних учасників  спричинили поступовий занепад та припинення діяльності у 1866 році.

Старший науковий співробітник музею Зінаїда Петькова